Станіслава Воронкіна,
студентка 4 курсу спеціальності
"Політологія" ОНУ імені І. І. Мечникова
За два роки російської агресії Україна пережила і продовжує переживати глибокі зміни в суспільно-політичному та соціокультурному просторі. В умовах воєнного стану, коли увага зосереджена на захисті та збереженні державності, процеси українізації набувають нового значення, відображаючи боротьбу за збереження української мови та культури. Особливо актуальним це питання є для Одеської області, де війна стала справжнім випробуванням для місцевих громадян та організацій.
Багатошарова історія портового міста Одеси в контексті десятиліть радянської влади та впливу Російської імперії вкоренила деякі аспекти російської культури в менталітет певного прошарку мешканців регіону, які тримаються за історичне минуле та сформовані звички спілкування. Однак російська агресія підштовхнула процеси національного самоусвідомлення. Одесити почали активніше долучатися до українізації міста – від освітніх програм та благодійних ініціатив, спрямованих на популяризацію української мови та історії, до заходів із дерусифікації, щоб позбутися всіх нагадувань про радянське минуле і будь-яких зв’язків з країною-агресором, формуючи нову культурну політику регіону. З огляду на цей контекст, варто звернути увагу на сучасний прогрес українізації одеського медіапростору.
Інтернет-видання
До початку повномасштабного вторгнення переважна більшість одеських ЗМІ подавала свої матеріали або двома мовами, або винятково російською, що було наслідком тривалого радянського й російського впливу. Безумовно, події від лютого 2022 року істотно вплинули на публічну комунікацію та становище одеських медіа, спонукаючи до глибоких змін у їхній структурі, змісті та мовній політиці. Війна не просто змінила інформаційний простір регіону, а й виступила каталізатором його українізації.
Коли йдеться про процеси трансформацій одеського медіапростору, цікаво почути думку професійних журналістів та медійних діячів. У рамках дослідження ми поцікавилися у випускаючої редакторки популярного видання "od.vgorode", Олександри Дедюліної та відомого телеведучого, автора україномовного YouTube-каналу SALTAN Євгена Салтана, як вони оцінюють нинішню ситуацію в регіональному інфопросторі.
Так, коментуючи зміни у мовній політиці місцевих ЗМІ, журналістка Олександра Дедюліна визнає:
«Можна сказати, що війна прискорила українізацію місцевих ЗМІ. Якщо до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Одесі були видання, які друкувалися тільки російською, то після цього це стало абсолютно неможливим. А деякі видання взагалі прибрали російськомовну версію зі своїх сайтів. Зараз ми бачимо, що багато журналістів пишуть одразу державною мовою, а потім перекладають її вже на російську, якщо ЗМІ є двомовним. У будь-якому разі українська мова стала основною. Нею спілкуються з експертами, героями матеріалів та читачами у соцмережах. Хоча, звісно, є і проблеми. Наприклад, ми спостерігаємо, яка виникає плутанина з перекладами текстів, що роблять журналісти на "швидку руку" за допомогою автоматичних перекладів. Таким чином курортна "Затока" перетворюється на "залив", “окупанти” на “кафірів”, "ухилянти" в "ухилистів", а місто Южний на Південне. Але з часом таких помилок стає все менше».
За результатами моніторингу онлайн-видань Одеської області, більшість із них після подій 2022 року стали двомовними (48%), а саме почали вміщувати публікації українською мовою на рівні з російською.
Частково це може бути пов’язано із законодавчими ініціативами щодо забезпечення функціонування української мови як державної, а також з дедалі більшою суспільною вимогою відмовитись від ворожої мови. В результаті пошуку компромісу було знайдено таку альтернатива – ведення сторінки сайту двома мовами: російською та українською. Двомовність дозволяє виданням не лише не втрачати вже нарощену російськомовну авдиторію, а й задовольняти потреби україномовних, здійснюючи «м’яку» українізацію.
«Наше видання перейшло на двомовність ще до початку повномасштабної війни, але після початку вторгнення у соцмережах видання залишилась тільки українська. Одесити розуміють українську так само, як і російську, тому читати можуть будь-яку версію новини. Інша справа, що вони гуглять, зазвичай, саме російською. Саме тому сьогодні більшість одеських медіа не перейшли на українську, а мають двомовні версії сайту. Основним викликом був страх втрати аудиторії, особливо на початку, бо були місцеві видання, які ще залишилися російськомовними. Але чим далі, тим більше одесити розуміли необхідність переходу на українську та підтримували журналістів. Особисто я вважаю, що писати двома мовами – це перешкода для тої самої оперативності, на яку так чекають наші читачі», – коментує Олександра Дедюліна. Виходячи з цього, можна очікувати, що з часом одеські видання відмовляться від публікацій російською заради ефективності випуску новинного контенту.
Менша частка (20%) видань вирішили відмовитись від використання російської мови та повністю перейшли на українську, а частка видань, які ведуть свої веб-сайти українською мовою вже давно, становить 13%. Зауважу, що частка російськомовних видань становить лише 6%, порівняно з іншими, двомовними або україномовними сайтами. Такі дані свідчать, що попри невелику загальну кількість суто україномовних медіа, помітно, що одеські ЗМІ намагаються трансформувати свій контент та подачу, з огляду на тенденцію до українізації.
Станом на лютий 2024 року найпопулярнішими за кількістю підписників у Фейсбуці були сторінки «Культурометр», «048.ua», «Думська», «Odesa Online», «УСІ online», «Інтент» та «Суспільне Одеса». Останні три видання – повністю україномовні. Це дає підстави стверджувати, що новинний контент саме українською мовою за два роки повномасштабної війни виривається в лідери і за попитом не поступається російському. Насправді, це – бажана й довгоочікувана зміна, оскільки до 2022 року більша частина індустрії одеських ЗМІ віддавала перевагу російській мові, а суто україномовні медіа не мали попиту у громадськості.
Якщо подивитися на трансформацію одеських журналістських онлайн-видань загалом, можна побачити, що від лютого 2022 року вони змогли переформатувати напрям роботи: зокрема, перейшли на українську або змінили формат на двомовний, почали співпрацювати з різними міжнародними організаціями, гуманітарними об’єднаннями – все для того, аби тримати південний інформаційний фронт. Таким чином, процес українізації одеського медійного простору є поступовим, але незворотнім.
Погоджується із цією думкою Євген Салтан:
«Я пам’ятаю, як кожен другий “експерт” доводив, що в Одесі не “приживеться” україномовний контент і редакції втратять читачів та глядачів, враховуючи “специфіку” регіону. Але зараз я спостерігаю зворотний процес. Незважаючи на те, що 54% одеситів (згідно з результатами опитування Фонду «Демініціативи») спілкуються у побуті російською, читати і дивитися вони хочуть українською. Інтерес до україномовного контенту, безумовно, зростає. На прикладі платформи YouTube можу сказати, що користувачі відмовляються від споживання російськомовного продукту і шукають україномовний». Зважаючи на таку тенденцію, є ймовірність, що в недалекому майбутньому україномовний контент повністю витіснить російськомовний.
Телеканали, радіо і друковані видання
Російська агресія стала справжнім випробуванням і для телеканалів Одещини, які, на відміну від онлайн-видань та соцмереж, дуже залежні від фінансування, оскільки витрачають значні кошти на власне функціонування: утримання студій, команду співробітників, на медіа-діяльність тощо. Після початку війни з 15 регіональних телеканалів не зупинили мовлення лише: «7 канал», ТРК «Град», телеканал «Перший міський (колишній “Новая Одесса”)» та «Суспільне Одеса», що свідчить про величезний тиск, під яким опинилися медіа в умовах воєнного стану. Сайт «7 каналу» є україномовним з вересня 2022. Канал «Град» зробив свій сайт двомовним в липні 2022-му. Веб-сайт телеканалу «1 міський (Первый городской)» переключився на випуск новин українською мовою в травні 2022-го, але інтерфейс досі залишається російськомовним. Сайт каналу «Суспільне. Одеса», як представника національного мовника, вів мовлення українською ще до повномасштабної війни. Продовжили працювати деякі місцеві телеканали, зокрема «ТВ Ізмаїл» та «ІТ3» (Чорноморськ). Такі популярні телеканали, як «ДумскаяТБ», «ГЛАС», «ПЛЮС», «Одеса.Live», «Репортер» припинили мовлення впродовж 2022 року.
Ситуація з друкованими виданнями та радіостанціями наразі вельми неоднозначна. З 14 одеських радіостанцій продовжують свої етери лише «Перше міське радіо-Одеса», «Град FM» (Одещина) та «Українське радіо-Одеса», яке належить філії «Суспільне. Одеса». Не набагато краща ситуація у друкованих видань – наразі продовжують випускатись «Одеські вісті», «Чорноморські новини» (україномовні) та «Вечерняя Одесса» (двомовна), а також щотижневі газети видання «Одеське життя» (російськомовні). Такі невтішні зміни пов’язані з фінансовими труднощами, високими витратами на друк, виробництво контенту та трансляцію, тоді як надходження від реклами та спонсорства, а також бюджет зменшуються через економічну нестабільність.
Однак, незважаючи на те, що популярність цих медіа продовжує знижуватися, на тлі інтенсивної конкуренції серед онлайн- та цифрових видань вони залишаються важливим джерелом інформації, особливо для старших поколінь, які рідше користуються інтернетом та сучасними технологіями. Сьогодні, коли швидкість передачі інформації має вирішальне значення, здається, що місце традиційних ЗМІ стає все більш невизначеним. Радіо та друковані видання переживають важкі часи, особливо в рамках впливу соціальних мереж та стрімінгових сервісів, які пропонують більш персоналізований та зручний доступ до новин та контенту. Проте не можна ігнорувати важливість аналітичних матеріалів, детальних репортажів, ексклюзивних інтерв’ю та якісних статей від професійних журналістів, які залишаються винятковою прерогативою друкованих ЗМІ, онлайн-видань та телеканалів. Незважаючи на зростаючу популярність соцмереж як миттєвих новинних джерел, якісні медіа продовжують відігравати ключову роль у формуванні громадської думки. Зокрема, вони активно сприяють поширенню державної мови серед населення та заохочують людей переходити на українську.
«Згадую один показовий випадок, який трапився у мене в ефірі у 2017 році, коли місцеві одеські канали мали виробляти не менш ніж 70 відсотків україномовного контенту. І тоді подзвонила одна глядачка, яка сказала, що дуже погано знає українську, але завдяки нашим ефірам починає її вчити…Тому вважаю, що той україномовний контент, який зараз створюють місцеві ЗМІ, апріорі спонукає населення Одещини споживати інформаційний продукт українською мовою», – підтверджує Євген Салтан.
Телеграм-канали
У час глибоких перетворень повсякденного життя українців в умовах війни альтернативні медіа-платформи – телеграм-канали – постають як несподівані герої інформаційного фронту. Військова загроза змусила жителів Одещини шукати надійні та оперативні джерела інформації, здатні в найкоротший строк реагувати на швидкозмінні обставини. В умовах, коли традиційні ЗМІ борються за виживання, телеграм-канали не тільки пропонують свіжі, актуальні новини тут і зараз, а й створюють спільноту, де одесити можуть знайти підтримку, обмінятися думками в режимі реального часу.
Усі термінові новини додаються першочергово в Телеграм, бо останнім часом споживачі віддають перевагу саме йому як джерелу інформації. Онлайн-видання, які мають власні телеграм-канали, ведуть їх насамперед для того, щоб привертати увагу до основного сайту, адже у соцмережах набагато простіше тримати увагу авдиторії та нагадувати про оновлення. Таку думку поділяє і редакторка “od.vgorode” Олександра Дедюліна:
«Телеграм-канали майже повністю відібрали у ЗМІ аудиторію. Насамперед через більшу оперативність та відсутність обов'язкового дотримання журналістських стандартів у соцмережах. Вони першими повідомляють про найважливіші речі під час війни – тривогу, небезпеку, вибухи, теракти. Саме повідомлення з Телеграму стають першоджерелами для багатьох новин у ЗМІ, вони породжують інфоприводи та оголюють справжні проблеми, що справді хвилюють людей. Це призвело до того, що кожне онлайн-ЗМІ має свої канали у соцмережах, особливо в Телеграмі. І хоча новинні стрічки у Телеграмі можуть бути незамінними для ознайомлення з останніми подіями, коли справа доходить до більш глибокого розуміння певного питання, читачі звертаються до перевірених професійних і авторитетних видань».
Проведений моніторинг телеграм-каналів Одеської області показав, що, на жаль, більшість із них (39%) ведуть свої сторінки російською мовою, причому йдеться переважно про популярні канали. Олександра, коментуючи таку тенденцію, каже:
«Російськомовних каналів спочатку було більше, ніж українських. Зараз стає більше цікавого та корисного україномовного контенту всюди, не тільки у Телеграмі. Але саме у Телеграмі, через відсутність контролю, російськомовні канали почувають себе найкраще – справа у відповідальності та законодавстві, оскільки Телеграм не контролюється. Ніхто не стане штрафувати людину, яка веде свій канал російською».
На українську перейшли (31%) або ведуть мовлення українською (15%) переважно канали, які пов'язані з офіційними ЗМІ або ведуться редакцією онлайн-видань. Та все ж спостерігається поступовий перехід на українську мову. До того ж можна говорити про появу нових україномовних каналів. Необхідно відзначити, що мовна політика в медійному просторі є ключовим інструментом сприяння українізації мешканців регіону, тому подальше збільшення частки україномовного контенту в медіа та на платформах, таких як Телеграм, має велике значення для підтримки української мови. Війна вплинула на зміни порядку денного одеських ЗМІ та відповідно – на інформаційний простір регіону. За 2022 рік одеські медіа збільшили обсяги висвітлення новин військової тематики. Звіти про діяльність ЗСУ, місцевих волонтерських ініціатив та підтримку ВПО з прифронтових міст, репортажі про наслідки російської агресії, історії військових, інформування про соціальну та психологічну допомогу стали невід'ємною частиною повсякденного контенту мас-медіа Одеси. Активно порушувалися питання протидії дезінформації, пропаганді й фейкам, а також посилення фактчекінгу.
Моніторинговий звіт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика за травень 2023 рік констатував, що друковані видання зосереджуються на житті місцевої громади (16%), а також спорті, історії, краєзнавстві та культурі (7%). Зокрема, увага до військової тематики знизилась до 3%. Актуальними залишаються теми зовнішньої політики (5%). Онлайн-видання фокусуються на висвітленні кримінальних новин та діяльності правоохоронних органів (26%), життя місцевої громади (23%) та воєнних дій (21%). Теми життя в умовах війни та зовнішньої політики становлять лише 3% всього контенту. Отже, загалом з 2023 року видання почали поступово відходити від військової тематики, що можна інтерпретувати як намір зробити акцент на повсякденному житті громадян та зменшити емоційну напругу під час війни.
Висновок
На сьогоднішні день редакції видань демонструють тверду проукраїнську позицію та європейську орієнтацію. Можна констатувати, що на третій рік війни значно зменшилася кількість проросійських меседжів та пропаганди в інформаційному полі Одещини. І хоча в регіоні залишається велика частка російськомовних мешканців, наразі відбуваються процеси дерусифікації, поширення української мови та культури, – як спосіб спротиву російській агресії, бо люди не хочуть себе ототожнювати з країною-терористом. За словами Олександри Дедюліної, процес українізації місцевих ЗМІ є успішним:
«Це не тільки вимога журналістів чи влади. Це сьогодні бажання людей. «Українізація» також впливає на подачу. Наприклад, раніше ми часто писали невеликі статті про історію Одеси, цікаві факти про наше місто. Сьогодні ми завжди ставимо питання, чи актуально писати про те, що в готелі "Північний" біля Оперного театру зупинявся російський композитор Чайковський? Чи, може, зробити акцент на тому, що будівлю відвідував український композитор Микола Лисенко? Такі речі допомагають аудиторії бачити те, що Одеса не місто "російського світу».
Останнім часом також з’являється багато україномовних авторів та контент-мейкерів (журналісти, громадські активісти, блогери), стає все більше україномовних інформаційних джерел, серед яких, зокрема і телеграм-канали та інші медіа-платформи, місія яких поширювати україномовний контент.
«Треба створювати якомога більше якісного україномовного контенту, і тоді питання дерусифікації взагалі не виникатиме. Якщо взяти весь одеський медіапростір, то переспективи більш ніж оптимістичні. Особливо ставку я роблю на одеський сегмент YouTube, який хоч і повільно, але починає заповнюватися новими авторами й україномовним контентом», – зауважує Євген Салтан.
Таким чином, українізація одеських ЗМІ – це не лише перехід на державну мову в публікаціях, а й сигнал готовності до змін, переосмислення ролі медіа в суспільстві, їх відповідальності перед авдиторією за надання точної та оперативної інформації, без дезінформації та фейків.
