Після холодного душу в Мюнхені Європа прокидається — Марія Золкіна

Оригінал – NV

Європа була публічно принижена представниками американської адміністрації тим, що європейський континент зараз не вважається гідним сидіти за столом переговорів

Нарешті європейці зрозуміли ризик того, що стратегічні інтереси України будуть принесені в політичну жертву бажанню США швидко домовитися з Російською Федерацією. І що постраждає від цього не тільки Україна, а в першу чергу — Європа. А Сполучені Штати захищати європейські країни абсолютно не обіцяють. Навпаки, від них ідуть дуже симпатичні для Путіна політичні сигнали про зменшення присутності американських військ в Європі, про те, що безпека об'єднаної Європи не є більше проблемою Сполучених Штатів.

Нинішня безпекова конференція у Мюнхені на це розуміння точно вплинула. Бо показала: якщо Європа зараз не вкладатиметься фінансово, політично і безпеково в те, щоб Україна вистояла і в те, щоб Європа сама була спроможна себе захищати, то вони програють разом з Україною в цій війні Російській Федерації. До того ж будуть витиснуті не тільки за-за столу переговорів стосовно врегулювання російсько-української війни, але і в принципі перестануть мати будь-яку вагу в міжнародних відносинах. Перші сигнали, які ми побачили, вже достатньо оптимістичні.

Що ж ми побачили в першу чергу?

Ми побачили формування альянсу зацікавлених, я би так це назвала. Я сюди відношу і позицію міністрів закордонних справ ряду європейських країн, які різко відреагували на передчасну відмову адміністрації Трампа говорити про членство України в НАТО, про американські війська в Україні, в принципі даючи карт-бланш Путіну на політичне вето стосовно майбутнього України. Оптимістичною є позиція Франції, яка скоріше за все, буде основним двигуном цих зрушень в Європі. Для цього є історичні передумови.

 Ми побачили формування альянсу зацікавлених

Ми повинні пам’ятати, що Франція достатньо ревниво ставилася до ідеї, що США є безумовним флагманом НАТО і взагалі безпеки в Європі. Це співпадало в останні роки з особистими політичними амбіціями Макрона. Проблема Макрона лише в тому, що він всередині країни немає абсолютної підтримки серед всіх політичних сил. Але якщо порівнювати позицію різних держав, то я би сказала, що зараз саме цей запал з Парижу саме від Макрона зараз може дати такий швидкий результат.

Також ми можемо побачити, хто насправді в Європейському Союзі і взагалі в Європі дійсно сприймає це не лише політично, але і практично. Це не тільки країни Східної Європи, це Скандинавія, прокидається Німеччина, яка зараз перебуває в дуже складному передвиборчому періоді. Італія показує тут певний стратегічний підхід, попри те, що на менш яструбину позицію Італії сподівався і Путін в свій час, і Трамп.

Європейці не вірять у війну Росії проти країн НАТО — ні гібридну, ні конвенційну. У мене було дуже чітке враження про це протягом всього останнього року, навіть більше. Причому я бачила, як це враження перетворюється на якусь віру, ідеологію, що війна перейшла в затяжну стадію десь в Україні. Путін не має ресурсів воювати далі з членами НАТО чи Європейського Союзу. Але я якраз маю надію, що позиція, озвучена представниками США саме на Мюнхенській конференції, подекуди в дуже хамовитій, безпринципній, відвертій і холодній формі, змінить сприйняття європейськими лідерами тих реалій, які ми маємо в російсько-українській війні. Тому що без залучення Сполучених Штатів до активної підтримки України для Європи стало зрозумілим, що майбутнє України опиняється під питанням.

Бо наскільки вистачить ресурсу в України оборонятися самотужки або з обмеженими ресурсами через брак великих оборонних замовлень на виробництві в Європі. А якщо не вистоїть або втрачає в переговорах по якихось стратегічних позиціях Україна, то перепон для того, щоб Путін випробував на міцність Європейський Союз чи НАТО більше не буде. Однак є країни в Європі, які більш серйозно цей виклик сприймали. Достатньо для цього подивитися на сухі цифри, як останні роки збільшувала чисельність власної армії Польща. Але боюся, що велика польська армія буде зараз орієнтуватися не на те, щоб надсилати миротворців в Україну, а орієнтуватися на те, щоб захищати свою територію своїми силами перш за все.

Навіть ті зустрічі, які відбувалися і на полях Мюнхенської безпекової конференції, і 17 лютого в Парижі, це прямий наслідок тих заяв, які прозвучали не тільки від віце-президента США в Мюнхені, але й від інших представників адміністрації. Зокрема, і від Кіта Келога, який більш поміркований. Але все рівно ключова проблема для Європи, те, що і стало холодним душем — якщо Європі буде щось загрожувати, це буде проблемою Європи. Європа була публічно принижена представниками американської адміністрації тим, що європейський континент зараз не вважається адміністрацією Трампа гідним сидіти за столом переговорів про завершення, а насправді про тимчасове рішення в російсько-українській війні. У геополітичній грі Трампа — боротися з Китаєм та відірвати Росію від впливу Китаю, Європа разом з Україною ризикують опинитися в програші. От тому європейці й прокидаються буквально на наших очах зараз.

Повну версію інтерв'ю з Марією Золкіною слухайте на Radio NV