Енергетична криза в Молдові, зміна влади в Сирії, нові акценти в допомозі Україні – коментар Марії Золкіної

В інтерв’ю 5 каналу Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» та дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук,  окреслила головні сигнали для України, Молдови, Заходу та розглянула перспективи нових форматів міжнародної співпраці.

Ілюзії компромісів: сигнали для Заходу

Щодо підсумків перших днів припинення транзиту російського газу через українську газотранспортну систему, Марія Золкіна, зазначила, що це є прикладом катастрофічних наслідків недостатньої готовності Молдови.

«Попри те, що країна мала бути краще підготовлена разом із Румунією, реальної готовності не було. Особливо важливо те, що резервна система для підтримки енергетичної стабільності самої Молдови так і не була створена навіть за майже три роки повномасштабної війни між Росією та Україною. Це є важливим показником», – зазначила аналітикиня.

Другий висновок, з її слів, стосується того, що Росія, фактично знекровлюючи Придністров’я,  готова жертвувати будь-якою окупованою територією заради шантажу так званого колективного Заходу.

«Це мало б стати сигналом не лише для тимчасово окупованих територій України, але й для інших анклавів, які створила Росія, наприклад, у Грузії», – каже Марія Золкіна.

Третій висновок стосується сигналу для Заходу: відкладання важливих рішень і сподівання на те, що компроміс із Кремлем буде досягнутий в останній момент, є абсолютно невиправданою тактикою.

«Дивно, що до останнього і в Молдові, йі у деяких європейських столицях — і це не лише Будапешт чи Братислава — сподівалися, що  Україна піде на певні поступки, а  Кремль, будучи в цьому зацікавлений,  продовжить транзит. Цей підхід виявився хибним(…).  Ба більше, не виключено, що були спроби домовитися "по-партнерськи" з Кремлем за спиною України щодо транзиту до Європи. Це свідчить про те, що частина Європи досі перебуває в ілюзії, ніби Кремль діятиме раціонально та не робитиме кроків, які могли б зашкодити йому самому»,  – акцентує дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.

Вона пояснила,  що Україна, з огляду на власні національні інтереси, дотримується принципової позиції та не погоджується на транзит чи обхідні схеми. У цій ситуації чітко простежується протистояння інтересів: Україна захищає свої національні інтереси, Кремль — свої, тоді як деякі європейські партнери досі сподіваються на компроміс.

На думку Марії Золкіної, протидіяти «енергетичному шантажу» з боку Словаччини та Угорщини може Європейський Союз. У наступні пів року головування в Європейській Раді перейде до Польщі. Новий польський уряд займає жорсткішу позицію щодо Орбана, що створить можливість для Польщі впливати на політичний тон і дискусії у ЄС.

Новий уряд Сирії – місток для об'єднання різних груп впливу

Прокоментувала аналітикиня й візит міністрів закордонних справ Німеччини та Франції до Сирії, які намагаються налагодити відносини з новим сирійським урядом. Вона зазначила, що, попри нестабільну ситуацію в країні, активне розбудовування зв’язків із тамтешніми різними групами впливу є правильним кроком.

Це важливо, адже Сирія, навіть після втечі Асада, може зіткнутися з конкуренцією між різними впливовими групами у межах нового політичного поля. Тоді як  Росія, ймовірно, намагатиметься зберегти свої канали впливу, пропонуючи новій владі «гарантії стабільності» через свою військову присутність.

Щоб протидіяти таким спробам завуальованого, непрямого впливу на новий уряд в Сирії, Захід має діяти швидко й активно демонструвати підтримку новому уряду, розбудовуючи партнерські відносини. Це також може відкрити можливості для налагодження контактів із країнами Близького Сходу, які раніше не співпрацювали з режимом Асада, наприклад, з Катаром,  який довгий час підтримував сирійську опозицію, відмовляючись визнавати Асада.

«Новий уряд Сирії має потенціал стати містком для об'єднання різних груп впливу – релігійних, політичних, економічних – та сприяти створенню конгломерату інтересів навколо нового демократичного режиму», – вважає Марія Золкіна.

Еволюція заяв Трампа та його команди

Зосередилася аналітикиня і  на тому, яку еволюцію можна спостерігати у заявах Трампа чи його команди та  як ці сигнали сприймає Європа.

На її думку,  у команди Трампа немає остаточно сформованої стратегії, але водночас є ключові засади, на яких, імовірно, базуватиметься його підхід після 20 січня. Ці засади стануть основою для його взаємодії з Кремлем, Європою та Україною з метою досягнення певних домовленостей.

«Деталізація цих засад наразі відсутня, і Трамп, скоріше за все,  виходитиме з глобальних начерків, а не конкретних деталей. Однак для України саме деталі є ключовими. Наприклад, якщо для команди Трампа головною метою є домовленість про припинення вогню, то для України важливо зрозуміти, які конкретні механізми підтримуватимуть цю домовленість. Чи передбачатимуть вони гарантії безпеки і в якому форматі?», – пояснила Марія Золкіна.

Особливо актуальним є питання, якщо Україна не отримає запрошення до НАТО, вважає вона. У цьому разі важливо визначити, які саме гарантії безпеки можуть надати окремі держави, і чи братимуть Сполучені Штати участь у забезпеченні цих гарантій. З позиції майбутньої адміністрації США видно прагнення уникнути прямої участі у механізмах безпекових гарантій для України.

«Для України важливі деталі: їхня надійність, тривалість та конкретика. Для Трампа ж важливішою є сама домовленість, незважаючи на те,  чи  приведе вона до сталого перемир'я. Для України та, до речі, для Росії декларативна домовленість про так зване перемир’я не виконує жодної задачі  і не є кінцевою метою», – наголосила дослідниця.

Як зміниться формат військової допомоги Україні у 2025 році

З урахуванням можливих змін в адміністрації Сполучених Штатів, формат скоординованої військової допомоги Україні було заздалегідь переформатован, нагадала Марія Золкіна.

«Основна ідея цього переформатування полягала в тому, що якщо до кінця 2024 року Рамштайн залишався ключовим координаційним центром, то з 2025 року все більше повноважень і роль координатора цієї допомоги перейме НАТО. Це було зроблено для того, щоб організація почала активніше залучатися до процесу, а також щоб врівноважити можливу зміну позиції США за адміністрації Трампа», – пояснила Марія Золкіна.

 У разі,  якщо Сполучені Штати не будуть готові залишатися лідером у межах Рамштайну, НАТО зможе компенсувати це завдяки своїм процедурам, механізмам та політичним сигналам, а також завдяки більш сміливій позиції Генерального секретаря й інших членів Альянсу.

«Рамштайн був створений у 2022 році через відсутність готовності всіх членів НАТО обговорювати спільну допомогу Україні чи координувати її саме під парасолькою Альянсу. Однак за два роки, після повномасштабного вторгнення Росії, переформатування і розподіл координаційної ролі між Рамштайном і НАТО стали більш доцільними. Це забезпечує певну рівновагу:  якщо один формат просідатиме, інший зможе підхопити ініціативу», – каже аналітикиня.

Активність Рамштайну чи координаційного механізму під егідою НАТО залежатиме від того, наскільки Трампу вдасться реалізувати свою політичну мету — ініціювати переговорний процес. Якщо цього не станеться або якщо він зрозуміє, що такі дії не дають результату (що є цілком реалістичним сценарієм), адміністрація США, швидше за все, втратить зацікавленість у ролі політичного лідера цього процесу, вважає Марія Золкіна.

«У такому разі підтримка України, включаючи постачання зброї, ймовірно, триватиме, але сам процес набуде більш технічного та бюрократичного характеру, без активної участі американської адміністрації», – підсумувала вона.