Дуже небезпечні моменти. Що пропонують Україні країни Африки
Що треба розуміти про причини та мотиви візиту місії лідерів країн Африки до України, в інтерв'ю Радіо NV розповів науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА Олексій Гарань.
Африка дбає про свої абсолютно прагматичні інтереси. Це зерно. Воно надходить з Росії і з України. І це добрива. Добрива надходять із Росії. От їм потрібно зробити так, щоб це розблокувати. Експорт зерна частково збігається з нашими інтересами.
Якщо говорити про те, що дуже часто ми можемо почути на цьому Глобальному Півдні, начебто Захід наклав санкції на експорт російського продовольства і добрив. Якраз не накладав. Спеціально це виведено за межі санкцій. Спеціально для того, щоб задовольнити інтереси країн Глобального Півдня і, насамперед, Африки. Але все одно санкції у банківському секторі так чи інакше впливають. От Африці потрібно зробити, щоб запрацював російський аміакопровод, що проходить до Одеси. І це їхня прагматична мета.
Частково, як я сказав, ми теж зацікавлені, щоб розблокувати експорт зерна з України. Але щодо зменшення санкцій проти Росії — ні. І я думаю, що ми маємо доводити, що воно виходить не дуже логічно. якщо ви хочете отримувати зерно, ви хочете отримувати добрива через український порт, а чекайте, при цьому бомблять всю Україну. Ну дійсно не дуже воно виглядає справедливо. Давайте тоді взагалі припиняти війну. А щоб припинити війну — давайте виводити російські війська. Давайте зробимо перші кроки — це перестати бомбити інфраструктуру нашу енергетичну, влаштовувати екоциди і так далі.
У них образ Радянського Союзу — це ще світлий образ
Тобто у африканців є свій інтерес, а у нас є своя справедлива війна за збереження нашої нації. Ми це маємо їм пояснювати. Тому їхній інтерес, якраз і їхня місія, можливо, частково якраз може збігатися з китайським планом, який на 12 сторінок.
Там напхано багато красивих слів, але взагалі нема слова про виведення російських військ з України. Африканський мирний план може збігатися з російськими ідеями — зняти санкції або зменшити санкції проти Росії, або відкликати ордер на арешт Путіна. Так почекайте, дорогі наші африканські президенти. Ви ж самі демократично обрані. До чого тут ми до Міжнародного кримінального суду?! Що ж ви від нас будете хотіти вимагати, щоб ми до когось зверталися, щоб відкликали цей ордер. Судова влада є незалежна. Це знають і в Південній Африці також. Там однопартійне правління, але з 1994 року одна партія — це Африканський національний конгрес. Це ще партія Нельсона Мандели. Але судова гілка у них працює, і колишнього президента посадили, правда, скоро випустили, і триває юридична тяганина. А контракт Росатома судова система заблокувала в ПАР. Хотіли побудувати там ядерний реактор. Вже все було підписано, а громадськість виступила проти, сказала, що є порушення. Суд це заблокував.
Тобто це я до того, що всередині у кожної з цих країн є ще і внутрішньополітичні розклади. І останнім часом ми багато чули звинувачень на адресу Південної Африки. Що хоча Південна Африка говорить про свій нейтралітет, але де-факто цей нейтралітет не є справді нейтралітетом, щось він занадто схиляється в бік Росії. Так от на президента ПАР Сиріла Рамафосу є тиск внутрішній, є тиск зовнішній також з боку наших міжнародних партнерів.
До речі, якщо говорити про позицію тих країн, керівники яких приїхали, то вона теж різна. Деякі з цих країн підтримують територіальну цілісність України, абсолютно правильно голосують в ООН. От був у складі делегації президент Коморських островів. Але вони зараз головують в Африканському союзі, і оця країна голосує за територіальну цілісність України. Єгипет голосує. Замбія голосує. Уганда утримується з Конго, а Сенегал — то туди, то сюди. І, до речі, Південній Африці було зроблено таке дипломатичне попередження, коли була зустріч Великої сімки в Хіросімі нещодавно, куди літав і президент Зеленський, і президент Бразилії й інші діячі, так от ПАР не запросили. А демонстративно — Коморські острови як країну, яка головує в Африці. Тобто навколо всього цього відбувається дипломатична боротьба, і вона йде із змінним успіхом.
Знову ж таки, якщо ми подивимося на карту голосувань, то половина Африки голосує на підтримку територіальної цілісності України. Російські резолюції підтримує або нуль, або одна країна Еритрея, або дві країни — плюс Малі. Але інші країни утримуються. Зокрема, серед них такий важковаговик як ПАР. Тобто нам треба цю ситуацію принаймні пробувати змінювати. Для цього потрібно робота. Дуже добре, що активізувалася наша дипломатія, що було два турне Дмитра Кулеби до країн Африки, що ми розширюємо кола посольств. Це довга гра, важка робота. Ми маємо бути присутніми на цьому континенті так само, як і в Латинській Америці, і в Азії. Але зрозуміло, що наші ресурси тут менші, ніж російські. Це об'єктивно. Але на нашому боці правда, і ми маємо це використовувати.
Я скажу тут ще про одну не те, що б небезпеку, але ми про це будемо говорити за місяць. І може за місяць поговоримо детальніше. Бо що російська дипломатія робить в Африці? Вони почали проводити регулярні саміти Росія-Африка, на які приїжджають всі африканські лідери. От минулорічний цей саміт було відкладено через війну в Україні, але він відбудеться в липні у Санкт-Петербурзі. І я очікую, що лідери африканських країн поїдуть до Санкт-Петербурга.
Звичайно, вони при цьому можуть говорити різні речі і, можливо, деякі з них будуть згадувати про необхідність завершення війни, відновлення територіальної цілісності тощо. Тобто я не виключаю, що частина країн буде говорити правильні речі, але Путін це представлятиме як свою важливу перемогу. Показувати ці картинки, що от до нього приїхали лідери всіх африканських країн. Тож до цього нам теж треба готуватися, розумієте? Готуватися, що буде ще одна така велика атака і на африканські країни з метою того, щоб вони змінювали свої позиції на користь Росії, і на зовнішньополітичну пропаганду, і на нас з вами — що все пропало, що Африка проти нас і так далі. Ні, не все пропало. Я вже казав, які результати демонструють голосування Африки в ООН, і не передбачаю, що вони сильно зміняться. Втім, треба проводити там роботу.
Зараз очевидна можлива концентрація наших зусиль і зусиль наших партнерів на ключових країнах африканського континенту. Це насамперед Єгипет, Нігерія, Кенія — ці країни підтримують територіальну цілісність України. ПАР — країна, яка постійно утримується. На ці країни буде націлена основна активність. Бо зміна позиції цих країн багато чого означатиме і для інших африканських країн також. Але змінити такі позиції не так просто. Бо тут працюють комплекси, образи на колоніалізм — Захід поганий, а от Росія не мала колоній в Африці. Ось такий аргумент ти можеш почути у ПАР — «Росія нас завжди підтримувала». І ти починаєш їм пояснювати (а наша делегація українського громадянського суспільства була в ПАР, і ми відвідали також чотири інші країни — Гана, Нігерія Кенія, які голосують за нас, і Ефіопія, яка теж утримується, на жаль, а там штаб-квартира Африканського союзу), що Росія — це не Радянський Союз.
А у них, до речі, образ Радянського Союзу — це ще світлий образ, і тут треба дуже обережним бути. Пояснювати, що СРСР теж був колоніальною імперією, що Україна навіть тоді була єдина з соціалістичних країн, яка брала участь у спеціальному комітеті ООН із боротьби з апартеїдом. Не СРСР, а саме Україна. Ну, так склалося. Ясно, що це були такі ігри радянської дипломатії. Тобто це треба їм пояснювати. Дуже багато південноафриканців здобуло освіту у нас.
Біля Одеси була база, де готували бійців Африканського національного конгресу — 350 бійців підготували. Коли Україна досягла незалежності, знову ж таки, наші миротворці в Африці провели 10 місій у 10 країнах, при цьому дуже великі. До речі, останні миротворці були виведені з Демократичної Республіки Конго лише у вересні 2022 року. Тобто вже йшла повномасштабна війна, а у нас ще там були миротворці.
У нас є багато чого, що підтверджує — Україна є союзником і що в нас є основа для розвитку відносин, але тут робота має проводитися дуже виснажлива.
