Чому США навіть через європейських партнерів не поспішають продавати зброю Україні, а європейці не вводять нових санкцій проти Росії? – Тарас Жовтенко

Президент Дональд Трамп не раз демонстрував інтерес до вигідних угод і заявляв, що готовий продавати американську зброю європейцям – за умови, що вони передаватимуть її Україні. Чому цей варіант не працю, телеканалу «Ми – Україна» прокоментував Тарас Жовтенко, безпековй аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

За його словами, Дональд Трамп ще півтора місяця тому заявляв, що не виключає можливості продавати американське озброєння європейським союзникам, якщо ті передаватимуть його Україні. На перший погляд, це відповідає його підходу до зовнішньої політики як до бізнесу, але на практиці, каже аналітик,  ситуація значно складніша.  Позиція Дональда Трампа як політика значною мірою залежить від його ставлення до  російського  диктатора Путіна. Він неодноразово йшов на кроки, зокрема й критику України, щоб зберегти з ним добрі особисті взаємини,  навіть ціною зовнішньополітичних рішень.

«Трамп позиціонує себе як бізнесмен у політиці і намагається монетизувати зовнішню політику Сполучених Штатів Америки, але водночас для нього  набагато важливіше, і, на жаль, ми повинні припустити, що так і залишиться, що він не буде робити кроків, які  могли б зашкодити його іміджу в очах Володимира Путіна», – зазначив Тарас Жовтенко.

Саме тому, навіть якщо Конгрес і Сенат підтримають ідею продажу зброї Європі для подальшої передачі Україні, остаточне рішення Трампа буде ухвалене під впливом його особистого ставлення до  Путіна і того, як він бачить їхні дальші взаємини.

На думку Тараса Жовтенка, це означає лише одне: Україна та її європейські союзники повинні мати серйозні контраргументи, якщо в якийсь момент виникне необхідність швидко і  наполегливо переконувати Трампа в протилежному, що він повинен погодитися на те, щоб Україна отримала американську зброю, придбану нашими європейськими союзниками.
Аналітик нагадав, що попри гучні заяви європейських лідерів у Києві 8–9 травня про можливі нові санкції проти Росії у разі провалу переговорів у Стамбулі, реальні рішення відкладено. І за цим зволіканням  також стоїть не лише звична дипломатична інерція, а  вплив Дональда Трампа.

Переговори в Стамбулі справді зазнали фіаско – Москва прислала делегацію не того рівня, а обмін полоненими, який оголосили згодом, не був результатом тієї зустрічі, а готувався заздалегідь. Але санкції так і не було запроваджено.

Це  є наслідком тієї специфічної лінії, яку Путін проводить через особистий вплив на Трампа. Саме тому Росія сьогодні й уникає  скоординованого санкційного тиску з боку США та Європи, пояснює Тарас Жовтенко.

Москва, за його словами, свідомо імітує готовність до мирного врегулювання, аби дати Заходу привід «ще трохи зачекати». А головне – не спровокувати Трампа на жодні кроки, які можуть поставити його в жорстке протистояння з Путіним.

«Путін намагається тримати Трампа на короткому повідку і використовувати його для розколу між європейськими союзниками і Вашингтоном. Бо головна мета – зруйнувати єдність у питанні санкцій, щоб ці рішення ухвалювалися не одночасно», – пояснює Тарас Жовтенко.

Саме в цьому, вважає експерт, полягає стратегія Росії: санкцій все одно не уникнути, але якщо вдасться зірвати синхронність, їхній удар буде значно слабшим.

«Путін чудово розуміє, що санкції рано чи пізно будуть. Але якщо не можна зупинити процес – його треба очолити. Тобто змусити Захід ухвалювати санкції несинхронно і неодночасно: Німеччина – сьогодні, Франція – завтра, Британія – через тиждень, США – після ще одного дзвінка Путіна Трампу», – прокоментував аналітик.

Він зазначив, що навіть усередині американського Сенату триває боротьба навколо жорсткого санкційного законопроєкту, який передбачає 500% мита на імпорт з країн, що ведуть торгівлю з Росією. За словами аналітика, адміністрація Трампа вже намагається пом’якшити цей законопроєкт. Мета – прибрати імперативність виконання, щоб майбутній президент мав можливість просто не застосовувати ці санкції, прикриваючись формулюванням «може, але не зобов’язаний».

Водночас, частина республіканців, як-от сенатор Ліндсі Грем, виступають за збереження жорстких формулювань, але навіть вони починають шукати компроміси. Зокрема, обговорюється можливість винятків для країн, які допомагають Україні, навіть якщо торгують із РФ.

«Вплив Трампа, пропутінський по суті, вже впливає не лише на зовнішніх союзників, а й на внутрішні американські політичні процеси. І це сигнал про небезпеку», – підсумував Тарас Жовтенко, наголосивши, що сьогодні головне питання – не лише чи буде новий пакет санкцій проти Росії, а чи зможе Захід діяти скоординовано. Бо для Путіна найкраща новина –  це саме відсутність синхронності в рішучих діях США та ЄС.