Чому недовіри більше, ніж довіри – діалог правоохоронців з суспільством

Вже другий рік поспіль Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва  вимірює рівень довіри громадян до правоохоронних органів, зондуючи в такий спосіб  стан правоохоронної системи країни в умовах пандемії та економічної рецесії. Аналітики Фонду припускали, що ці чинники  негативно вплинуть на довіру громадян до правоохоронної системи. Проте свіже моніторингове опитування, проведене спільно з Центром Разумкова з 14 по 19 травня 2021 року,   засвідчило дві новини, як зазвичай – хорошу і погану. Хороша  –   динаміка довіри та недовіри для більшості правоохоронних структур є позитивною, за  винятком СБУ та Національної поліції. А от  баланс довіри до всіх правоохоронних органів лишається негативним. І це , відповідно, новина ненайкраща.

Так розпочав експертну дискусію «Правоохоронна система України: як змінилася громадська оцінка за рік пандемії і що думають українці про право держави на застосування сили під час протестів», організовану спільно з інтернет-виданням «Українська правда» в Укрінформі, аналітик «Демініціатив» Петро Буроквський.

Баланс довіри до всіх правоохоронних органів лишається негативним, – Петро Бурковський

Він відзначив, що позитивна динаміка фіксується в усіх регіонах України і ситуація стосовно довіри до правоохоронних органів краща, ніж була торік. В першу чергу це сталося завдяки тому, що знизились частка громадян,  які повністю або частково  не довіряють правоохоронній системі. 

«Найкращу позитивну динаміку показала оцінка діяльності директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника (з липня 2020 р. баланс оцінки довіри/недовіри зріс із -41% до -35% – ред.). Також найкращий баланс оцінок позитивної та негативної має голова СБУ Іван Баканов (проте за останні 10 місяців зміна балансу в кращий бік була трішки більша за похибку опитування: від -30% у 2020 році до -27% у 2021 році - ред.), не змінилися позиції генерального прокурора Ірини Венедіктової (баланс оцінки її дій лишився незмінним: -39%). Поліпшилася оцінка міністра внутрішніх справ Арсена Авакова (баланс змінився із -52% до -48%). Проте очільник Міністерства внутрішніх справ все ж таки залишається керівником  з найгіршою оцінкою серед інших  очільників правоохоронних органів», – повідомив Петро Бурковський.

За його словами, попри те, що баланс довіри до всіх правоохоронних органів лишається негативним, для низки структур цей показник ще більш погіршився. Зокрема, зросла недовіра до Національної поліції та Служби безпеки України (для обох із -25 % до -31 %).

Аналітик припустив, що погіршення балансу довіри та недовіри до Нацполіції та СБУ може бути наслідком дій  цих структур із придушення протестів  активістів, які на початку року висували вимоги щодо припинення корупції у судах, переслідування активістів, а також звільнення певних посадових осіб.

«Це припущення спирається на тому, що рік тому рівень довіри до Національної поліції і СБУ був вищий у західних регіонах,  і саме у західних регіонах респонденти більше підтримують вимоги протестувальників,  які висувалися у лютому-березні цього року.  Тобто в даному випадку це є наслідком певної політизації  ставлення до правоохоронних структур», – прокоментував аналітик.

Дещо покращився баланс довіри для Міністерства внутрішніх справ (із -46% до -43%), Державного бюро розслідувань (із -47% до -43%), прокуратури (із -58% до -52%), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (з -60% до -52%). Найкраща позитивна динаміка зміни довіри/недовіри за останні 10 місяців спостерігається стосовно Національного антикорупційного бюро України: баланс поліпшився з -59% до -49 %.

За його словами, порівняння динаміки довіри та оцінки дій за останні 10 місяців вказує на те, що попри певні позитивні зміни у настроях, прокуратура має найгірший баланс довіри та недовіри. Незмінна оцінка діяльності Генпрокурора може свідчити як про брак публічної комунікації, так і про необхідність більш рішучих дій для здобуття суспільної підтримки. Зокрема, опитування вказує на нагальність оцінки роботи прокурорів у південних та східних областях для відновлення довіри до держави.

На довіру до правоохоронних органів, за словами Бурковського, може впливати загальна економічна ситуація в країні. Більш заможні верстви у кризовий період бачать у силових структурах запоруку стабільності та захисту.

Ще одна тенденція, яка проглядає із дослідження – це статистично закономірний зв'язок між довірою до правоохоронних органів і електоральним вибором респондентів. Так  серед громадян,  які в разі парламентських виборів проголосували б  за «Слуг народу», баланс довіри до правоохоронців вищий.

«На нашу думку, це свідчить про те,  що ситуація може розвиватися за двома сценаріями.  Якщо кадрові рішення будуть прийматися на показниках довіри/недовіри  і оцінок в загальнонаціональному масштабі,  то тоді можна сказати що у всіх керівників правоохоронних органів  так званий випробувальний  термін,  який ми ставили  в 2019 році,  після парламентських виборів,  уже сплив.  І,  очевидно, по всіх можна робити кадрові рішення.  Якщо орієнтуватися лише на свою виборчу базу,  то тут рішення не такі очевидні.  І тут  виникає питання, чим керуватиметься  керівництво держави –  чи міркуваннями виборів,  чи міркуваннями продовження реформ», – резюмував Петро Буроковський блок питань  щодо довіри виборців.

Українців найбільше хвилює поширення наркотиків, нетверезі водії, хуліганство та пограбування

Серед топ-злочинів, які непокоять українців,  найбільшої уваги правоохоронних органів, на їхню думку, потребують проблеми поширення і вживання наркотиків (39%), водіння водіями у нетверезому стані (36%), хуліганство (31%), пограбування помешкань (31%), корупція посадовців (24%), шахрайство (23%) та крадіжки в громадських місцях (18%).

«Перелік низки злочинів, таких, як поширення і вживання наркотиків, водіння автотранспорту водіями у нетверезому стані, хуліганство, пограбування помешкань, корупція посадових осіб різних органів влади, шахрайство, крадіжки в громадських місцях – не змінився за останні 10 місяців», – провадив коментар  Петро Бурковський.

Привертає увагу зростання кількості згадок таких кримінальних вчинків проти майна та власності громадян та держави: пограбування квартир (домівок) – з 25% до 31%; незаконна економічна діяльність – з 12% до 17%; виготовлення і поширення неякісного продовольства і ліків – з 11% до 14%; невиплата заробітної плати – з 7% до 13%; незаконне звільнення з роботи – з 7% до 10%, сказав експерт.

Викликає тривогу у респондентів й певне зростання згадок таких тяжких злочинів, як убивства – з 6% до 9% та зґвалтування – з 2% до 5%.

При цьому, за даними соціологів, на поширення та вживання наркотиків нарікала більшість респондентів із міст-мільйонників (66%), селищ міського типу (51%, можливо, це смт – супутники великих міст), східних регіонів (57%); пограбування приватних помешкань частіше згадували у середніх та великих містах (від 100 тис. населення) (43%) і на сході (49%); злочин шахрайства більше непокоїть жителів сходу і півдня (28% і 30% відповідно); на крадіжки в громадських місцях частіше нарікали жителі малих міст (26% у містах з населенням менше 50 тис. осіб) та у південних областях (25%).

На невиплату заробітної плати скаржилися респонденти з малих міст (менше 100 тис. населення) – 24% та зі східних областей – 18%; про незаконне звільнення з роботи частіше повідомляли респонденти з великих міст (13%).

Відповідаючи на запитання про те, з якими проблемами правоохоронні органи більш-менш справляються, 20% опитаних назвали хуліганство, 12% – водіння автотранспорту водіями у нетверезому стані. 22% опитаних вважають, що питань, з якими правоохоронці успішно справляються, взагалі немає, а 37% не змогли дати відповіді.

Більшість  громадян категорично проти  застосування зброї  правоохоронцями проти мітингарів

У  зв'язку із низкою протестів, які  впродовж епідемічного 2020–2021 року відбувалися як у світі, так і в Україні,  дослідники «Демініціатив» вирішили з’ясувати,  як українці ставляться до застосування сили правоохоронцями  та протестувальниками. 

Виявилось, що громадяни з розумінням можуть поставитись до правоохоронців, які застосовують силу, лише у двох випадках –  коли  протестувальники  загрожують життю іншим громадянам, які не беруть  участі у протестах, та коли протестувальники перші нападають на правоохоронців.

«Усі інші випадки не будуть виправданими та легітимними для громадян,  особливо це стосується перекриття вулиць чи мирної облоги адміністративних будівель. Наш висновок як аналітиків, що коли люди перекривають вулиці чи оточують будівлі – це сигнал не для розгону. Це сигнал для влади йти на поступки, переговори та прислухатись до вимог громадян, бо такі  перекриття – один із крайніх засобів тиску на владу», – каже Петро Бурковський.

За його словами, близько третини громадян вважають, що ні протестувальники (38%),  ні правоохоронці (31%) не  мають права застосовувати силу.

 «Це дуже цікаве спостереження. На основі одного дослідження ми не можемо зробити якихось висновків, але це застереження для обох сторін, адже існує велика частина громадян, які настроєні пацифістськи і взагалі не сприймають насильство як спосіб вирішення питань».

Щодо використання вогнепальної зброї правоохоронцями, то  43% виступають категорично проти цього, ще 25,7% вважають, що силовики  мають право стріляти у відповідь, а 19,8% вважатимуть виправданим лише застосування вогнепальної зброї у разі масових заворушень під час надзвичайного або воєнного стану.

 «Більшість – 43% – категорично проти  цього і вважають, що в жодному разі ані  співробітники поліції, ані  Національної гвардії   не мають права застосовувати зброю проти мітингарів. Тому  краще до використання вогнепальної зброї не доводити, бо суспільство цього не  сприйме», – акцентує він.

Крім того, поцікавилися соціологи й тим, як громадяни ставляться до  права народу на збройне повстання. Відповіді українців показали, що 36% з них вважають, що таке право громадяни мають лише у разі окупації. 

«Це сильний меседж Кремлю,   – каже Петро Бурковський, –  що не варто і думати про якусь ескалацію чи спробу окупації. Значна частка громадян вірить у те, що у разі окупації  вони мають легітимне право  застосовувати зброю проти загарбника.  Тобто легкою прогулянкою війна проти України не буде  на окупованих територіях».

Водночас 30% опитаних вважають, що народ взагалі не має права на збройне повстання. Половина з них, як зазначає Петро Бурковський, це опитані, які вважають, що протестувальники і поліція не мають застосовувати силу.

«Це певний світогляд та намагання уникати будь-яких конфліктів», – прокоментував аналітик. 

Ще 26% вважають, що зброю можна застосовувати в разі вчинення зради чи тяжкого злочину керівництвом країни, а 21% – у разі системного і масового порушення основних прав людини, зокрема на життя, гідність та особисту недоторканість.

«Тобто пам'ять про Майдан жива, і опитування показують, що люди не допустять повторення подібного. Тому краще владі не  ризикувати і не вчиняти таких дій», – підсумував Петро Бурковський.

Довірі до Нацполіції зменшується. Чи є це вироком реформі? – Севгіль Мусаєва

На думку головної редакторки інтернет-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєвої,  результати соціологічного дослідження стану правоохоронної системи України другий рік поспіль є катастрофічними. 

«Динаміка погіршується.  Ми аналізуємо  негативну динаміку.  Ми не  аналізуємо позитивну динаміку чи довіру,  ми аналізуємо зменшення недовіри  чи як довіра змінюється у позитивний бік.  Але все одно ми говоримо про негативні тенденції», – прокоментувала результати опитування вона.

Севгіль Мусаєва нагадала, що коли шість років тому в Україні було започатковно реформу поліції,  все виглядало гарно  і по-європейськи. Тоді громадяни схвально оцінили ці новації, що позначилося й на довірі до Національної поліції, яка в 2016 року сягнула свого піку. Нині  довіра до Національної поліції зменшується.  Чи можна сказати, що це є вироком для реформи,  яка так і не відбулася? З таким запитання звернулася редакторка «Української правди» до заступник міністра внутрішніх справ України Антона Геращенка.

Ми в поліції не покриваємо тих поліцейських,  які є злодіями або  правопорушниками.  І це є успіх команди Арсена Авакова, – Антон Геращенко

У відповідь заступник очільника МВС запропонував вимірювати довіру до органів внутрішніх справ з 22 лютого 2014 року –  дати, коли МВС очолив Арсен Аваков. 

«Це дата, коли на вулицях Києва  ще була кров протестувальників,  які були розстріляні  співробітниками поліції  внутрішніх військ за незаконними наказами свого керівництва. Тоді довіра до міліції була рівна нулю.  Тому на сьогодні, за сім років, ми вважаємо, що рівень довіри значно зріс.  Довіра іде постійно, але вона коливається  залежно від подій, які є в інформаційному полі.  З «нуля»,  який був у лютому 2014 року,  показники біля 40% –  це достатньо нормальні показники», – відповів Антон Геращенко.

Він також звернув увагу, що однією з проблем Національної поліції є плинність кадрів, пов’язана з  низькими зарплатами у цій сфері (повну презентацію «Диспропорція оплати праці критично необхідна до врегулювання» можна переглянути тут).

«У нас величезна проблема з плинністю кадрів. Молоді хлопчики-дівчатка приходять в поліцію, йдуть працювати патрульними. А це дуже неприємна робота, можна приїхати на сімейну сварку, як це було місяць тому в Чернігові, а там чоловік убив свою жінку і кидається з сокирою на патрульних. Патрульні відкривають вогонь і вбивають людину на законних підставах. Але у них стрес. Вони вбили людину, отримуючи лише 13,5 тисяч гривень. Чи справедлива ця зарплатня? Ні, несправедлива», – заявив він.

За його словами, середня зарплатня в поліції становить лише 15 тисяч гривень. Це в 4–5 разів менше, ніж в НАБУ чи ДБР. 

«От зараз ДБР оголосило конкурс на 150 місць. Середня зарплата – 60 тисяч гривень, і у нас поліцейські масово пишуть рапорти і йдуть працювати в ДБР. І я їх розумію – різниця в чотири рази. Це нормально?», –  не приховував розпачу Антон Геращенко.

«Ми хотіли б, щоб у нас працювали всі поліцейські з вищою освітою, щоб вони не думали про будь-які приводи для корупції, але давайте звернемо увагу: яка заробітна плата у поліцейських? Середня заробітна плата в поліції – ледь-ледь доходить до 15 тисяч гривень. А ризик, який несуть поліцейські, – це можливість загинути чи отримати шкоду для здоров'я. А які зарплати на ринку праці? В Києві водій маршрутки заробляє мінімум 20 тисяч гривень. Таксисти заробляють 20 і більше тисяч гривень, не ризикуючи життям», – додав заступник міністра внутрішніх справ.

Антон Геращенко також зауважив, що про роботу  правоохоронного сектору громадяни судять у комплексі, і  це не тільки робота поліції і прокуратури,  а й робота судів. А що багато судових справ затягується на роки, то й думка, що в країні немає  справедливості поширюється на всю правоохоронну систему. Він нагадав, зокрема, про справу 2015 року, коли внаслідок вибуху гранати біля стін Верховної Ради загинуло четверо нацгвардійців: «Шостий рік вже іде суд,  так він навіть на 10% не розглянув цю справу. Є відеозаписи,  є докази, все відомо.  Це що за правосуддя у нас таке?», – обурився Антон Геращенко.

На що Севгіль Мусаєва  зреагувала – є і  резонансні справи  (щодо померлого від куль поліцейських п’ятирічного хлопчика Кирила Тлявова, зґвалтування у поліцейському відділку Кагарлику), до яких причетні  правоохоронці, і де також досі немає справедливих  вироків.

Антон Геращенко парирував:

 «Ніхто не захищає тих поліцейських, які порушують закон… Ми маємо власні засоби моніторингу інформаційного простору і кожен факт інформації про порушення з боку поліцейських фіксується і перевіряється. Якщо він підтверджується, то по цій особі в залежності від ступеня тяжкості скоєного – це або звільнення,  або дисциплінарне попередження,  або передача  інформації до Державного бюро розслідування  і прокуратури.  Ми в поліції на сьогодні не покриваємо тих поліцейських,  які є злодіями або  правопорушниками.  І ми вважаємо, що це є успіх команди Арсена Авакова».

Антон Геращенко також відповів на запитання журналістів  стосовно чуток про відставку Авакова.  

 «Чутки про відставку Арсена Авакова почалися 22 лютого 2014 року, на день його призначення. Ми не реагуємо на будь-які чутки. МВС працює у рамках законів та Конституції. Міністр буде працювати рівно стільки, скільки йому буде покладено долею, Президентом, Верховною Радою і Прем’єр-міністром», – наголосив заступник міністра МВС.

Реформа прокуратури не  забуксувала, вона триває і  фактично завершена, – Роман Говда

Про те, що правильним шляхом прямує й Генеральна прокуратура України, відзначив перший заступник Генепрокурора   Роман ГОВДА.

 «Порівняно з попереднім роком рівень довіри до органів прокуратури зріс на шість пунктів.  Ми рухаємося в правильному напрямі.  Потрібно зрозуміти, наскільки тут темп є важливим і швидким.  Основним плюсом є те,  що ми сколихнули людей, які емоційно зовсім не довіряли органам прокуратури, і їх перевели  в ті,  які скоріше не довіряють  або скоріше довіряють.   І ми вважаємо це певним позитивом», – прокоментував результати дослідження Роман Говда. 

У цифрах дослідження він побачив певне зростання довіри  до  прокуратури  і одним із чинників цього  вважає  оновлення  кадрового складу та звільнення тих, хто не гідний обіймати посади в  органах прокуратури. А що динаміка довіри є повільною, то цьому є пояснення, каже заступник Генпрокурора. Увесь останній рік прокуратура перебувала  в перманентному стані кадрового оновлення та атестації.

«Втім, з березня- місяця,  коли ми вже запустили окружні прокуратури,   ми набрали нормальні оберти і ми показуємо добрий результат і добрі показники. Ми за цей час вже дали  хороші меседжі  суспільству –  це і  підозри окремим  народним депутатам,  це і спільна діяльність Ірини Венедиктової  з органами Національного антикорупційного бюро  у справі «Приватбанку». Відбулися реальні зрушення у справі  Катерина Гандзюк, де  всі організатори вбивства були взяті під варту, а судові засідання відбуваються регулярно та своєчасно.  Ми сподіваємося в найближчому часі отримати рішення в суді».

Він відзначив, що реформа прокуратури не  забуксувала, вона триває, а ті засади, що прописані  в законі про прокуратуру і мали б бути фіналізовані  1 вересня 2021 р.,  фактично завершені.

«Ми оновили склад і провели оцінку доброчесності  більше 10 тисяч працівників  органів прокуратури. Перевели їх   відповідно в офіс Генерального прокурора,  перевели в обласні й окружні прокуратури...  Верховна Рада на днях прийняла закон  про прокуратуру,  де написала, що будь-яке поновлення чи прийняття на роботу має відбуватися виключно через атестацію  або добір.  Тобто всі люди, які навіть будуть поновлені по судах, вони повинні наново пройти атестацію і прийняті.  Тобто ми її зациклили,  закільцювали, і таким чином ця реформа буде існувати і її результати  не будуть нівельовані», – наголосив  Роман Говда.

Він акцентував на тому, що Офіс Генерального прокурора сьогодні  відкритий до спілкування, відкритий до критики, а тому  сподівається, що наступного року  баланс довіри/недовіри суспільства до нього зміниться на краще.