Чи вплинуть дебати Зеленського і Порошенка на результати другого туру президентських виборів?
Зараз невідомо, наскільки драматичними можуть бути негайні та довгострокові наслідки перемоги Зеленського чи Порошенка у другому турі. Проте команди фаворитів прагнуть перетворити дебати на змагання емоцій та негативних образів суперника. Бо так легше виграти, чи принаймні не програти.
Але в такому разі у програші виявляться усі виборці, які підуть голосувати 21 квітня. Адже за відсутності розуміння цінностей кандидатів, випробуваних у двобої аргументів та контраргументів, головним мотивом вибору буде дуже ненадійний та суб’єктивний критерій «меншого зла».
На сьогодні в українському суспільстві існує великий запит на дебати між претендентами на посаду Президента України. Згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» та КМІС, яке було проведене 20 – 26 березня, майже 74% громадян вважають дебати необхідними чи бажаними. Значущість цього питання найімовірніше ще збільшилася зі зростанням обговорюваності цієї теми у ЗМІ протягом останніх кількох днів та публічними заявами В. Зеленського та П. Порошенка щодо готовності до публічних дебатів.
Здійснюючи свій аналіз, ми спиралися на низку припущень.
По-перше, ми припускаємо, що зафіксовані у нашому березневому опитуванні суспільні настрої прихильників Зеленського, Порошенка, Тимошенко, Бойка, Гриценка, Смешка Ляшка та Вілкула, в цілому відповідають поглядам виборців, які проголосували за цих самих кандидатів 31 березня. У цьому ми відштовхуємося від доволі високої точності та відповідності рейтингів, зафіксованих опитуванням, реальним результатам виборів встановленим ЦВК.
По-друге, коли ми визначаємо частку чи кількість виборців аутсайдерів, що може відгукнутися на аргументи фаворитів, ми множимо кількість реальних виборців кандидата N на відсоток прихильників цього кандидата, який обрав певну опцію під час нашого березневого опитування.
Звісно, точність такого прогнозу не можна порівняти із точністю «Національного екзит полу». Також, очевидним є й те, що ми аналізуємо раціональні мотиви голосування за підсумками дебатів, тоді як емоційне сприйняття кандидатів громадянами чи вплив інших обставин наперед прорахувати неможливо. Втім ми вважаємо, що такий аналіз дозволяє зробити вірогідне припущення про величну та напрямок можливих змін уподобань виборців після дебатів.
Отже, спираючись на дані опитування, результати першого туру та запропоновану схему аналізу, ми спробуємо показати чому і які саме дебати є важливими для виборців Зеленського і Порошенка, та решти українців, які мають намір голосувати попри програш своїх кандидатів.
Фінал на «Олімпійському»: які шанси фаворитів зіграти на полі суперника
В. Зеленський та П. Порошенко змагатимуться за значну кількість виборців тих кандидатів, які не пройшли до другого туру. Тож, здатність переконати цих громадян може мати критичне значення для результатів другого туру голосування. Окрім того, обом кандидатам необхідно консолідувати й власні електорати, оскільки близько третини їх виборців напередодні голосування припускали, що можуть змінити свої вподобання.
Це дає підстави стверджувати, що близько третини громадян, які в першому турі голосували за В. Зеленського чи П. Порошенка, не обов’язково підтримають їх же у другому турі. Перетікання голосів можливе навіть між цими двома кандидатами.
Зокрема, якщо В. Зеленський чітко окреслить своє бачення вирішення безпекових та зовнішньополітичних проблем, він може отримати голоси тих виборців П. Порошенка, для яких ці проблеми важливі, але яких не влаштовують особисті якості П. Порошенка чи його політика в інших сферах.
Навпаки П. Порошенко може отримати голоси частини тих, хто у першому турі підтримав В. Зеленського, якщо В. Зеленський під час дебатів не окреслить чіткого бачення, як вирішити ключові проблеми держави.
Для виборців П. Порошенка публічні дебати мають дещо більше значення. Таке ж ставлення, згідно з опитуванням, поділяють і прихильники інших кандидатів. Виборці В. Зеленського ж виявили дещо менший інтерес до дебатів, тим не менш майже 40% його прихильників вважають дебати обов’язковими та ще третина – бажаними.
Тому відмова від участі створювала б для В. Зеленського ризики втратити підтримку частини своїх виборців. З іншого боку, в структурі електорату В. Зеленського дещо більша частка тих, на чиє рішення не вплинула б його участь в дебатах чи аргументи, висловлені в ході дебатів.
Деякою мірою це корелює з тим, що головним мотивом виборців В. Зеленського є його особисті якості, а не ідеї. Виборці ж П. Порошенка скоріше схильні робити вибір на основі його попередньої діяльності. Однак для близько третини виборців обох кандидатів все ж важливі їхні програми та пропозиції.
Водночас виборці В. Зеленського виявили й найменший рівень обізнаності щодо пропозицій їх кандидата у різних сферах управління.
Для В. Зеленського участь у дебатах є очевидним ризиком. З одного боку, відмова від участі суперечила б переконанню значної кількості його прихильників (38%), що їх кандидат має взяти участь у дебатах. З іншого, в ситуації, коли значна кількість виборців Зеленського має нечітке уявлення про його ідеї, але продовжують його підтримувати, дебати кристалізують його бачення проблем та пропозиції їх вирішення.
Це створює ризики, що висловлені пропозиції В. Зеленського з тих чи інших питань можуть суперечити уявленням деякої частини виборців про ці ж проблеми. Тому опція взагалі утриматися від дебатів теж може виглядати вигідною, аби уникнути цієї суперечності та зберегти підтримку тих виборців, які можуть і не знати пропозицій їх кандидата з того чи іншого питання.
Для П. Порошенко дебати можуть стати можливістю консолідувати власний електорат, який демонструє більшу обізнаність з пропозиціями кандидата. Однак перешкодою для розширення електорату П. Порошенка є його значний антирейтинг – станом на початок-середину березня майже половина громадян заявляли, що не проголосують за нього в жодному разі. Можна припустити, що навіть частина виборців А. Гриценка чи І. Смешка, для яких здебільшого важливі питання безпеки та зовнішньої політики, не проголосують за П. Порошенка, а проігнорують вибори чи проголосують «проти» П. Порошенка.
Наше попереднє дослідження показало, що без урахування фактору дебатів виборці різних кандидатів у парі Зеленський-Порошенко здебільшого або віддають перевагу Зеленському, або проігнорують вибори.
Іншим чинником, що перешкоджатиме розширенню електорату П. Порошенка, є вподобання громадян щодо тематичного спрямування імовірних дебатів. Вочевидь, при відповіді на це запитання респонденти керувалися важливістю для них тих чи інших проблем. Зовнішньополітичні орієнтації, питання вступу до ЄС та НАТО, на яких акцентує у своїй кампанії П. Порошенко, виявилися одними з найменш цікавих тем для дебатів. В. Зеленський же зможе розширити свій електорат, заявивши чітку позицію з соціально-економічних питань, протидії корупції та відновлення миру на Донбасі, які стали найцікавішими для громадян темами дебатів.
Можливість же П. Порошенка розширити свою підтримку за допомогою цих тем знов-таки частково обмежена його антирейтингом. Щодо В. Зеленського, за наявності у нього значної кількості виборців, які підтримують свого кандидата навіть без знання його пропозицій, існує ризик втратити частину їх підтримки, коли ці виборці дізнаються про конкретні пропозиції їх кандидата.
Проте вихолощення дебатів елементами шоу може неприємно здивувати близько третини виборців Зеленського, для яких все ж важливі ідеї кандидата. Беззмістовні дебати можуть демотивувати таких громадян та призвести до відтоку голосів і зменшення явки (водночас, це не гарантує здобуття цих голосів П. Порошенком).
Хто візьме спадщину «партії регіонів»?
57% виборців Бойка і 54% виборців Вілкула вважають, що дебати між кандидатами є обов’язковими. Ще 31% прихильників Бойка і 37% виборців Вілкула вважають дебати бажаними.
Напевно, це найскладніша група виборців для обох фаворитів з точки зору донесення своїх поглядів через дебати. Для 57% виборців Бойка та 66% виборців Вілкул найважливішим питанням дебатів пошук шляхів припинення війни на Донбасі та відновлення стосунків з Росією. Проте напередодні першого туру лише 11% виборців Бойка та 20% виборців Вілкула не знали, що саме їхні кандидати пропонують з цих питань. Тобто, дебатування у другому турі тем перспектив миру на Донбасі та стосунків з Росією може привернути увагу лише незначної частки виборців Бойка і Вілкула.
За нашими підрахунками, виходячи з даних першого туру, вдалі тези та аргументи на тему припинення війни на Донбасі можуть додати одному з кандидатів не більше 1% або близько 200 тис. голосів виборців Бойка та Вілкула.
Більш привабливою, з точки зору боротьби за цих виборців, може бути дебатування тем реформи судів, правоохоронних органів та боротьби з корупцією. 50% виборців Бойка і 49% виборців Вілкула вважають тему подолання корупції важливою. Проте, опитування показало, що Бойко і Вілкул не робили на цьому наголос у своїх кампаніях: станом на кінець березня лише 22% виборців Бойка і 32% виборців Вілкула точно знали про їхні наміри щодо реформування судів та правоохоронної системи, про антикорупційну політику своїх кандидатів були добре поінформовані лише 36% прихильників Бойка і 34% прихильників Вілкула.
Тому дебатування теми судової реформи та антикорупційної політики дає можливість схилити на свій бік від третини до половини громадян, які голосували за Бойка чи Вілкула, а це вже додаткових 5% або не менше 1 млн. голосів. Це не означає, що вони перестануть підтримувати своїх лідерів, однак можуть проголосувати за того кандидата, чиї погляди виявляться більш подібним на їхні власні.
Проте найбільш важливою для цих виборців є тема дебатів щодо економічної та соціальної політики. Прихильники Бойка і Вілкула хотіли б, щоб на посаді президента їхні обранці відповідали за справедливі тарифи, зарплати і пенсії, а також стабільність валюти. У цих питаннях вони поступалися лише виборцям Тимошенко та Ляшка.
Як і в питанні корупції, виборці Бойка чи Вілкула не програють, коли голосують за більш прийнятну соціальну політику, навпаки вони цим збільшать шанси на реалізацію такої політики у співпраці президента та парламенту. Тому тут резерв додаткових голосів для переможця дебатів сягає 1,5 млн.
Прихильники «освіченого авторитаризму» (виборці Ігоря Смешка і Анатолія Гриценка)
Більшість таких виборців (53 і 52% відповідно) вважають дебати обов’язковими або (33% і 34%) бажаними.
У пошуках українського «лагідного Піночета», з «новим і праведним декретом» нині перебувають 2,44 млн. українців, які проголосували за умовних «силовиків» Гриценка та Смешка. Ця група виборців найбільш зрозуміла для команд фаворитів другого туру: Зеленський та Порошенко усвідомлюють, що не мають можливості пройти кваліфікаційні вимоги, які самі для себе встановили Гриценко і Смешко.
До того ж, Смешко більшою, а Гриценко меншою мірою заздалегідь відрадили своїх прихильників голосувати за фіналістів. Бо для них обох – це загроза втрати прихильників і шансів на парламентських виборах, як це вже трапилося із Гриценком у 2014 р.
Проте у Зеленського і у Порошенка може з’явитися спокуса зіграти на душевних струнах цих виборців, щоб підштовхнути їх проголосувати «проти більшого зла». І дебати – гарна нагода спробувати зобразити себе меншим злом, а суперника – загрозою національній безпеці.
Отже, для 70% виборців Гриценка головна відповідальність майбутнього президента це державна незалежність і безпека, 38% ж прихильників Смешка вважають, що президент має карати корупціонерів. Для третини виборців Гриценка і Смешка важливо, хто буде міністром оборони, вищим командуванням Збройних сил.
Зважаючи на те, що останнім часом теми корупції та армії тісно пов’язані, відповідні вдалі аргументи на дебатах можна орієнтовно оцінити в 750-800 тис. додаткових голосів у другому турі.
Але так само як і у випадку з пропонуванням економічних аргументів для залучення виборців Бойка і Вілкула, фаворитам доведеться думати яким чином інтегрувати у свою риторику антикорупційні та безпекові меседжі Гриценка і Смешка та переконати їхніх виборців у здатності проводити подібну політику.
49% виборців Гриценка можуть схилитися на бік фаворита, який пообіцяє слідувати мирному плану Гриценка для Донбасу. Ще для 49% важлива тема економічного зростання. 36% прихильників Гриценка зважатимуть на погляди фаворитів стосовно шляхів повернення Криму. Звісно, можна зробити й по-іншому: переконати цих виборців, що суперник зробить усе навпаки і всупереч ідеям і пропозиціям Гриценка. Ціна такого дебатування може сягати 600 тис. голосів.
Якщо врахувати, що 40% виборців Смешка чутливі до теми справедливого рівня пенсій, то, агітуючи проти продовження пенсійної реформи, можна схилити на свій бік до 440 тис. додаткових голосів.
Тут кількість потенційних додаткових голосів становить не менше 600 тис. Тобто, вдале дебатування безпекових і соціально-економічних питань може підштовхнути до позитивного голосування додатково 0,6-1 млн. громадян, які голосували в першому турі.
Такі широкі рамки нашої оцінки пояснюються особливістю виборців Смешка: для 78% таких громадян, як для 78% прихильників Зеленського, важливі особисті якості лідера. Тож якщо Порошенко чи Зеленський не продемонструють поваги до певного набору «спецслужбівських» чеснот, більшість виборців Смешка може взагалі проігнорувати дебати.
У пошуках нової утопії чи втраченого раю (виборці Юлії Тимошенко та Олега Ляшка)
Дебати обов’язкові для 61% виборців Тимошенко, і лише для 48% Ляшка.
Заклик Володимира Зеленського до Юлії Тимошенко стати арбітром у дебатах з Порошенком якраз може бути показником того, що команда Зе! хоче поборотися за їхню прихильність і дати їм хоча б віртуальне відшкодування за те, що їхня лідерка не потрапила до другого туру. Окрім того сама присутність Тимошенко у телеекрані практично гарантує увагу багатьох її прихильників.
Але щоб здобути популярність серед 2,5 млн. виборців Тимошенко цього замало, навіть якщо ти опонент кандидата, якого Юлія Володимирівна звинуватила у фальсифікації результатів виборів.
З прихильниками Олега Ляшка ще важче: він не приховує свого роздратування Зеленським, який перевершив його грою на публіку, та Коломойським, який обділив його увагою свого телеканалу. До появи автора «95 кварталу» головний радикал країни був головним претендентом на роль «нового політика», який бореться проти «старої еліти» у вигляді Порошенка та Тимошенко. Тепер ця ніша зайнята Зеленським, а Ляшко теж потрапляє до числа «старичків, у яких не складається з рейтингами». Тож Ляшко очікувано робитиме все, щоб Зеленському не вдалося привабити решту виборців лідера Радикальної партії.
Тож єдиний шанс Порошенка і Зеленського – спробувати зіграти на патріотичних чи патерналістських почуттях невеликої кількості виборців Тимошенко і Ляшка.
Зокрема, для 46% виборців Тимошенко і Ляшка дуже важливо почути на дебатах позицію фаворитів з питань пенсійної та медичної реформ, оскільки саме ці теми активно просувалися в кампаніях лідерів «Батьківщини» і Радикальної партії. Між 40% та 30% коливається важливість тем миру на Донбасі та боротьби з корупцією.
Тобто, дебатування цих взаємопов’язаних питань миру, соціальних реформ та подолання корупції гіпотетично могло б схилити до голосування за Порошенка чи Зеленського принаймні 1 млн. громадян.
Висновки
Отже, дебати не гарантують вирішальної переваги для жодного з фіналістів другого туру. Проте це гарний шанс змусити виборців задуматися над тим, яка альтернатива є більш неприйнятною.
Очевидно Зеленський спробує апелювати до виборців Тимошенко, продаючи свою перемогу як відплату Порошенку за поразку лідерки «Батьківщини» у першому турі. З іншого боку, у Порошенка є можливість показати виборцям Гриценка, Смешка, навіть Вілкула і Бойка, що недосвідчений президент у питаннях безпеки та економіки – це загроза для крихкої стабільності в Україні.
Якщо дебати взагалі зірвати, скасувати чи перетворити на шоу, від цього виграє переважно Зеленський, а характер голосування буде протестним.
Однак відсутність дебатів може поставити під загрозу явку виборців, які пов’язують своє голосування не із абстрактними змінами на краще, а на вирішення конкретних поточних проблем країни. А це зробить підсумки виборів ще більш непередбачуваними, а легітимність нового президента слабкою.
Проте справжні дебати можуть стати й справжнім інструментом мобілізації явки на вибори. За нашими мінімальними оцінками обидва фаворити могли б позмагатися принаймні за прихильність 3,2-3,4 млн. наших співгромадян, які у першому турі голосували за інших кандидатів.
Це може статися, якщо до порядку денного дебатів будуть включені такі позиції:
- Як досягти миру на Донбасі (важливо для виборців усіх аутсайдерів)
- Як досягти зростання економіки і водночас якими будуть пенсійна, тарифна та медична реформа (важливо для виборців усіх аутсайдерів, але соціальна складова є надважливою для виборців Тимошенко та Ляшка)
- Як подолати корупцію (дещо менш важлива тема для виборців Бойка та Вілкула)
- Як зміцнювати армію і якою буде безпекова і зовнішня політика (для виборців Гриценка і Смешка)
Щоправда, не варто очікувати, що хтось може взяти більшість цих голосів: ідеологічні установки Тимошенко і Ляшка, з одного боку, не сумісні з поглядами Бойка та Вілкула.
Але саме число громадян, які можуть віддати свій голос, враховуючи результати дебатів, свідчить про те, що особа переможця в другому турі не така очевидна, як може здаватися за підсумками першого.
Тому головний висновок полягає у тому, що дебати у другому турі – це не данина традиціям і не формальний ритуал у нинішніх українських умовах, а чинник формування порядку денного для нового президента.
Якщо кандидати належним чином підготуються, дебати можуть стати поворотною точкою не лише для виборів, а й для змісту політики, яку доведеться втілювати переможцю.
Дебати також допоможуть громадянам та експертам уявити порядок денний, формат та склад майбутньої коаліції та опозиції у парламенті. А це у свою чергу може лише зміцнити і громадський контроль над діями оновленої Верховної Ради.
____________________________________
Цю статтю підготовлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках проекту «Національний екзит-пол 2019», що здійснюється за фінансової підтримки Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні, Представництва Європейського Союзу в Україні, Міжнародного фонду «Відродження», Посольства Канади в Україні.
