Чи варто шкодувати, що Україна не пристала на мирний план Трампа – Тарас Жовтенко

Оригінал – Мінфін

Переговори української делегації з посадовцями зі США та країн Європи, на яких наша держава могла погодитись на мирну ініціативу США, зірвались. За повідомленнями ЗМІ, основною причиною стала вимога визнати приналежність Криму росії. Які ще пункти містились в пропозиціях, і чи багато втратила Україна, розмірковує виконавчий директор Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.                      

«Остаточна пропозиція» мирного плану від Трампа, за своїм змістом, не варта навіть папірця, на якому надрукована.

Отже, згідно з нею (за версією видання Axios), Україна отримує:

«Надійні гарантії безпеки» за участі спеціальної групи європейських і потенційно неєвропейських країн-однодумців (США до цих «однодумців» не входять)  – франко-британський план розгортання Сил стримування навіть на цьому етапі набагато кращий і конкретніший за ось це.

Повернення невеликої частини Харківської області, окупованої росією,  – за результатами Курської операції росія й так має більше проблем на цьому напрямку.

Безперешкодне судноплавство по річці Дніпро в зонах, де вона проходить уздовж лінії фронту,  – діятиме до першої ж російської провокації, далі про цей пункт можна просто забути.

Компенсація та допомога на відбудову  – джерела фінансування не вказані, але підозрюю, це та ж сама «мінеральна угода».

Натомість росія отримує:

«Де-юре» визнання США російського контролю над Кримом  – те, за що путін боровся з самого лютого 2014 року.

«Де-факто» визнання окупації майже всієї Луганської області та окупованих частин Донецької, Херсонської та Запорізької областей — вже й так є.

Обіцянку, що Україна не стане членом НАТО (членство в ЄС можливе).

Скасування санкцій, запроваджених із 2014 року,  – старт перезапуску російського ВПК.

Посилення економічної співпраці зі США, зокрема, в енергетичній та промисловій сферах  – гроші + технології для перезапуску російського ВПК.

В результаті путін отримує значну частину бажаного, в той час як Україна  – те, що вже має, тільки в новій обгортці + додаткові серйозні поступки.

Погоджуватися на такий «розвод» точно не варто.

У Трампа вже засмикалися: окрім формального демаршу  – відмови Держсекретаря Рубіо їхати на зустріч до Лондона (яка фактично таким чином була зірвана), у Вашингтоні розбудили Джея Венса, який знову почав погрожувати, що США «відмовляться від посередництва між Україною і росією», якщо їх пропозицію буде відхилено.

Вестися на цю істерику теж не треба.

По-перше, наші європейські партнери теж не в захваті (мʼяко кажучи) від такої «миротворчості» Трампа.

По-друге, «посередництво» США в такій формі відкритого і грубого підігрування агресору, нікому, окрім путіна, взагалі не потрібне.

По-третє, варто памʼятати, що за цією «мирною пропозицією» стоїть виключно припинення вогню, після чого Білий дім (а) і так вийде з усіх процесів, (б) згорне військову допомогу Україні, (в) зосередиться на старанному улещуванні путіна і спільному зароблянні грошей.

Тому можна сміливо, але дипломатично, слати цю ініціативу за курсом російського військового корабля.

І продовжувати кооперуватися з нашими європейськими союзниками у розгортанні Сил стримування без привʼязки до Трампа, а також далі працювати з адекватною частиною американського політикуму.