Чи готові люди заплатити будь-яку ціну за повернення окупованих територій?
«Люди не готові за будь-яку ціну повертати окуповані території. Принаймні така тенденція з’явилась на початку 2019 року», – каже Марія Золкіна, політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи» в коментарі INFORM.ZP.UA. «Демініціатви» проводять опитування серед мешканців прикордонних, підконтрольних українському уряду, областей Донеччини і Луганщини. Людей питають про найважливіші проблеми і стан життя в регіонах загалом. Останнє таке опитування проводилося майже рік тому. Тоді на перше місце порівняно з усіма іншими роками вийшли суто соціально-економічні проблеми: відновлення роботи підприємств і створення нових робочих місць, підсумовує пані Марія.
«Друга за поширеністю проблема теж була соціально-економічною: підвищення пенсій, соцвиплат, зарплат. В Луганській області тоді ще було актуально відновлення інфраструктури. Але за 2020 рік дещо змінилось, зокрема на автомобільних дорогах зараз проводять капітальні ремонти. Тому, думаю, ця проблема вже не така актуальна. На третьому місці по Донецькій області – проблема охорони здоров’я, медичне обслуговування», – зазначила Марія Золкіна.
«2019 року на Луганщині переважала позиція, що «жодних змін не відбулося» (60%), або, що «ситуація в регіоні погіршилася» (30%). Натомість в Донецькій області майже 40% вважали, що життя протягом 19 року покращилося. Пояснення таким настроям дуже просте. На підконтрольній частині Донецької області 90% населення проживає у місті. Там інфраструктура навколо підприємств, тож, якщо заводи не закриті, люди мають роботу. В Луганській області переважна частина населення підконтрольної території живе в селі. Там підприємств немає. Всі великі міста лишилися на тимчасово окупованій території. А в сільській місцевості рівень життя значно нижчий, ніж у містах».
Марія Золкіна також зазначає, що переорієнтація людей на соціально-економічні проблеми відобразилися на ставленні жителів прифронтової зони, до ідей відновлення цілісності регіону, повернення тимчасово окупованих територій:
«До 18 року там переважав запит на воз’єднання територій за будь-яку ціну і пріоритетом було припинення воєнних дій. Зараз додатковою умовою миру стало те, що цей процес не погіршить соціально-економічну ситуацію на прифронтових, підконтрольних уряду територіях. Цьому є просте пояснення: як тільки населення перестає відчувати безкомпромісне погіршення ситуації, то й з’являється відчуття хиткої, але стабільності. Люди починають боятися втратити цю стабільність і передбачуваність».
