Боротьба в інформаційній та культурній царинах: що думають українці про державну мовну політику та пропаганду на тлі агресії РФ

Опитування
Перегляди: 4242
2 червня 2022

Опитування методом face-to-face проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології за підтримки John Fell Oxford University Press Research Fund  впродовж 7–15 травня 2022 р. Загалом було опитано 1000 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення семи західних (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська,  Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області) та чотирьох центральних (Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Черкаська області) областей України. Вибірка репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,2%.

Для порівняння використані дані опитувань, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у лютому та грудні 2021 року та лютому 2022 року в тих самих регіонах України.

Це опитування було проведене з розумінням обмежень для подібних досліджень, які з’явилися внаслідок російської агресії, руйнувань, завданих агресором, та вимушеної евакуації мільйонів громадян. Проте порівняння результатів цього опитування із даними довоєнних опитувань у тих самих областях дають нам підстави робити спостереження та висновки про зміни в українському суспільстві, які сталися протягом перших 90 днів війни. Обґрунтування вибірки цього опитування міститься у пресрелізі після результатів.

Основні результати дослідження

1. Мовна політика

При цьому порівняно з 2021 роком сприйняття важливості мовної проблеми знизилося: тоді її вважали так чи інакше актуальною близько 32% респондентів Заходу та Центру країни. Натомість зросла впевненість у тому, що ця проблема взагалі надумана (з 27% до 44%). Такі результати ще раз доводять, що нібито наявні існуючі мовні протиріччя всередині українського суспільства, які намагається роздмухувати російська пропаганда, насправді є штучними.

Однією з важливих змін є те, що мешканці Центрального регіону стали навіть більш консолідованими у підтримці державної мови у сфері обслуговування, аніж мешканці Заходу України. Серед жителів Центрального регіону 72% цілком підтримують такий захід (ще 19% скоріше підтримують), а серед мешканців Заходу України 58% цілком підтримують (і ще 23% – скоріше підтримують). Минулоріч, навпаки, мешканці Центру України були більш поміркованими.

Ідею дозволити навчання мовами меншин на усіх рівнях підтримують лише 2% респондентів. Опитування Фонду «Демократичні ініціативи» в Одеській та Харківській областях влітку 2021 року показували, що ідея дозволити навчання іншими мовами, окрім державної, не має підтримки більшості у цих регіонах – близько 29–30% (майже така сама частка в цих регіонах виступала за навчання українською на всіх рівнях).

          2. Вразливість до дезінформації та свобода слова

  • Мешканці Центру та Заходу України, як і у попередні роки, у абсолютній більшості (78%) сприймають події Майдану 2013-2014 років як Революцію Гідності, справедливе повстання народу проти авторитарної влади. Російська пропаганда, яка намагалася затаврувати Революцію Гідності як незаконний державний переворот, не була переконливою для мешканців досліджуваних регіонів.

  • Зміни відбулися в сприйнятті російського пропагандистського меседжу про те, що співпраця з західними країнами та міжнародними організаціями ставить Україну під зовнішнє управління. Розуміння того, що така співпраця дає Україні потрібну економічну допомогу, не зросло, та залишається на рівні близько 55%. Однак знизилася підтримка меседжу, що така співпраця ставить Україну в залежність від партнерів – від майже 30% ще у грудні 2021 року до близько 10% нині. Натомість зросла частка тих, хто не має визначеної думки щодо цього питання (майже 36%).

  • Змінилося ставлення українців і до російського культурного продукту в українському інформаційному та культурному просторі. До повномасштабного російського вторгнення у Центрі та на Заході України близько чверті громадян вважали, що заборона російських фільмів та артистів в Україні є помилковим рішенням. Нині 71% мешканців цих регіонів погоджується, що це є необхідним кроком для безпеки держави, і тільки 8% досі вважають, що таке рішення є помилкою.

  • В умовах війни Україна постає перед складним завданням з одного боку зберегти свободу слову, а з іншого – захищати інформаційний простір від дезінформації. У нинішніх умовах, коли екзистенційна загроза для держави актуальна як ніколи, громадяни віддали пріоритет захисту держави (65%) над пріоритетом дотримання свободи слова (22%).

  • Водночас більшість опитаних (51%) не погодилася з тим, що заради наведення порядку в країні можна тимчасово обмежити свободу слова (погодилися з цим – 35%). Такий результат ще раз свідчить про потребу пошуку балансу між безпекою та свободою слова, а також необхідність для громадянського суспільства навіть у воєнний час відстежувати дії влади та запобігати необґрунтованим обмеженням свободи слова.

Пресреліз з таблицями розподілів відповідей.