Болонський процес в Україні

З 7 по 16 березня 2012 року Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс» провели загальнонаціональне соціологічне дослідження українських студентів третього, четвертого та п’ятого курсів і магістратури з питань Болонського процесу в Україні. Основною метою дослідження було вивчити  впровадження положень Болонської конвенції в навчальний процес державних та приватних вузів ІІІ та IV рівнів акредитації.

Всього за загальною квотною вибіркою було опитано 1001 студент в 51 вузі 20 міст України в 15 областях, м. Києві, м. Севастополі та Автономній Республіці Крим.

Максимальна похибка опитування не перевищує 3,2% з вірогідністю 0,954.

Дослідження фінансувалося Міжнародним Фондом «Відродження».

Загальний рівень обізнаності студентства з принципами Болонської системи, за самооцінкою, виглядає більш-менш задовільним. Зазначили, що добре розумiють ці принципи 43%, знають  приблизно, у чому полягає  суть цiєї системи, 50%.  Лише 7%  відповіли, що чули тільки  назву, але не уявляють, що це таке.

Серед характеристик Болонського процесу студенти насамперед обізнані з тим, із чим стикаються безпосередньо  у процесі навчання – найчастіше вказувалося  на необхідність набирати бали протягом семестру (50%).  А от таку важливу  особливість  організації навчального процесу, як  можливiсть формувати iндивiдуальний план навчання, обирати частину курсiв самостійно,  відзначило менше п’ятої частини опитаних (18%).

Попри високу самооцінку власної обізнаності з принципами Болоньскої системи лише близько третини опитаних (32%) знають про можливість отримати разом iз дипломом про вищу освiту додаток до диплому європейського зразка. Очевидно,  що Болонська система не сприймається більшістю наших студентів як шлях до інтеграції в європейський простір вищої освіти. Принаймні на принципову можливість взаємно визнавати перiоди навчання й окремi навчальнi результати кожного студента в європейському просторi вищої освiти, вказало як на ознаку Болонської системи лише 16,5%.

Мало знайомі студенти й з можливостями мобільності, що їх забезпечує Болонська система. Найчастіше серед них називають змогу пiсля бакалаврату вступити до магiстратури iнших ВНЗ всерединi країни або за кордоном (28%). Причому цю можливість насамперед відмічають найкращі студенти.

Про можливості мобільності під час навчання на бакалавраті знає незначна частина студентів: про мобільність всередині країни знають 20%, водночас бажання пiд час навчання на бакалавратi провчитися семестр чи кiлька семестрiв у iншому ВНЗ України висловили загалом 44% опитаних. З можливостями  під час бакалаврату  навчатися за кордоном обізнані  17% опитаних студентів.  

Участь у програмах студентського обміну для українських студентів на сьогодні є фактично рідкісною практикою. Всередині країни у таких обмінах брали участь лише 2% опитаних, у програмах обміну з закордонними ВНЗ – менше 5%. 

Головним чинником, що стоїть на заваді реалізації можливості навчатися за кордоном опитані студенти назвали  матеріальний фактор: нестачу коштiв для того, щоб оплачувати проїзд i проживання  пiд час навчання (75%). Суттєвою перешкодою є й  недостатнiй рiвень знання іноземних мов (на цю причину як на перешкоду скористатися можливостями навчатися за кордоном вказало 42%).  На складності із отриманням віз вказав кожен п’ятий опитаний студент і майже стільки ж – на власну необізнаність щодо можливостей Болонського процесу. А от на відсутність потреби їхати на навчання за кордоном, оскiльки влаштовує рiвень знань, якi можна здобути у вiтчизняних ВНЗ, вказало лише 10% студентів.

Деякі вимоги Болонської системи впроваджуються в життя досить повільно. Чимало опитаних студентів (37%) зазначили, що не мають взагалі можливості обирати самостiйно певну частину курсів, а 24% висловили свою незадоволеність її реалізацією. Фактично обирали самостійно курси в процесі навчання лише  21% опитаних, і цей вибір  був досить обмеженим, оскільки дві третини тих, хто здійснював такий вибір (68%), зазначили, що мали змогу обрати лише 1–2 курси.

Суперечливою є оцінка студентством системи накопичення балів та її впливу на результати підготовки фахівця. З тим, що в результаті впровадження такої системи підвищилася об’єктивність оцінювання з боку викладачів, погоджуються 37% опитаних і рівно стільки ж – 37% –  не погоджуються (20% вагалися з відповіддю). Суперечливими є й оцінки впливу на якість підготовки активізації самостійної роботи студента: 42% опитаних оцінюють цей вплив позитивно, а 46% опитаних вважають, що якість підготовки погіршилася через перенавантажнння і велику кількість завдань для самостійної роботи, що їх студенти  виконують вибірково або формально. Так само суперечливо виглядає ставлення до   об’єктивності  нових методів оцінювання знань студентів:  32% згодні, що вона не змінилася, бо викладачі мало використовують тести, а 42,% вбачають зміни на краще.  Переважна більшість опитаних (59%) вважають, що впровадження Болонської системи погіршило ситуацію для тих студентів, які змушені  підробляти (не згодні з такою думкою 20%).   Водночас помітна частина студентів (42%) зазначила, що вона задоволена можливостями мати розклад занять, які дозволяють сполучати навчання з роботою.

Загальний рівень навантажень в навчальному процесі залишається досить високим. При цьому співвідношення аудиторних занять і часу на самостійну підготовку досі не відповідає суті організації навчання за Болонською системою. Менше 10 пар на тиждень мають лише 13% студентів, від 10 до 15 пар – 21%, від 15 до 20 – 42%, 20 і більше пар – 22% опитаних. Відповідно на підготовку самостійних завдань більше половини студентів (55%) витрачають до 10 годин на тиждень, а в бібліотеці працюють менше 10 годин на тиждень 58%.

Стипендію отримують близько половини  (49%) студентів, які навчаються на бюджетній основі. У більшості вишів існує зв'язок між призначенням стипендії та успішністю – 66% опитаних зазначили, що її отримують ті, хто має середню оцінку «добре», ще 11,5% зазначили, що отримують стипендію лише ті, хто склав сесію без оцінок «задовільно» і лише 5% зазначили, що стипендію отримують практично всі, бо мають задовільні оцінки. Сам по собі розмір стипендії  скоріше символічно підтримує задоволення життєвих потреб студентів, бо його оцінка коливається переважно у координатах від «вистачає лише на харчування, проїзд» – 25% , через «вистачає лише на харчування» – 17%, до «не вистачає навіть на харчування» – 24%.

Значна частина студентів підробляє (15% – у сфері, що пов’язана із майбутнім фахом і ще 26% – у сфері, що не стосується майбутньої спеціальності). Виші у більшості не залучені у процес допомоги студентам із працевлаштуванням під час навчання. Про наявність відповідних служб допомоги зазначили лише 20% опитаних студентів, решта або не знає про  існування такої служби (42%), або констатує її відсутність (38%). Не краще і з допомогою  у працевлаштуванні випускникам. Існування відповідної допомоги у вигляді зв’язків вишу з пiдприємствами i органiзацiями, якi згодом набирають частину персоналу з випускників, відзначили 16% студентів,  16% вказали, що існує розподіл для бюджетників, проте 19,2% вважає наявну форму у вигляді розподілу суто формальною,  а значна частина студентів (27,9%) взагалі нічого не знає про участь ВНЗ у майбутньому працевлаштуванні.

Загальний рівень матеріальної забезпеченості навчального процесу студенти оцінюють як задовільний. Принаймні, відповідаючи на питання про наявність у ВНЗ необхідних для успішної організації навчального процесу складових, переважна більшість студентів підтвердила, що ці умови в їхніх вишах наявні: аудиторiї   для   проведення   занять   з   мультимедiйним   супроводом (87%), комп’ютернi   класи (97%), сучасна   бiблiотека 81%), спортивна   база (87%),   їдальня,   буфет (96%), гуртожиток ( 95%), студентська   полiклiнiка,   медпункт (95%).

Водночас  сама по собі наявність у ВНЗ  оснащеності не гарантує її використання в навчальному процесі. Попри те, що 81% студентів підтвердили, що у їхньому ВНЗ є сучасна бібліотека  і 66% вказали, що вони задоволені можливостями отримувати там   потрібну лiтературу, третина опитаних (32%) взагалі не користується бібліотекою в процесі навчання. Така сама ситуація і з  комп’ютерними класами: хоча вони є у 97% ВНЗ,  мають можливість використовувати комп'ютер у позааудиторний час для  самостiйної роботи тільки 58% студентів.  Аналогічно й щодо змоги мати вiльний доступ до Інтернету  на територiї ВНЗ: задоволені такою можливістю 54,6% опитаних, не задоволені – 20,9%, не мають такої можливості взагалі 12,5%. Отже,  сам факт забезпеченості навчального процесу слід розглядати разом із його організацією.

Результати опитування

Таблиця 1

«Що з перелiченого, на Вашу думку, є ознаками Болонського процесу?»*

*Сума відсотків перевищує 100%, оскільки респондент міг обрати кілька варіантів відповідей

Таблиця 2

«Що, на Вашу думку, перешкоджає українським студентам користуватися можливiстю навчатися в унiверситетах iнших країн?» *

Таблиця 3

Чи  є  у Вашому ВНЗ? (%)

Таблиця 4

Чи   пiдпрацьовуєте   Ви? (%)