Банкова обійшла процедуру формування уряду – чому це тривожний сигнал, пояснює Олексій Гарань

Так зване «перезавантаження» уряду, суперечлива процедура  призначення  на посаду прем’єр-міністра Юлії Свириденко,  чому Зеленський ігнорує Конституцію й одноосібно  ухвалює рішення про   призначення міністрів, чи є щось позитивне в перетасуванні міністрів – про ці та інші питання  в інтерв’ю Радіо NV свої думки висловив  Олексій Гарань, професор  політології НаУКМА, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

Коментуючи призначення  Юлії Свириденко прем’єр-міністром України, він відзначив, що в у цьому процесі була проігноровано вимогу  Конституції щодо формального висунення кандидатури прем'єра парламентською більшістю.

«Не відбувся процес подання монобільшістю кандидатури прем’єра до президента. Ви десь бачили цей документ? Я – ні. Ніхто не бачив», – зауважує Олексій Гарань.

За словами політолога, процедура, передбачена Конституцією, має  чіткий алгоритм: коаліція (чи монобільшість) висуває кандидатуру прем’єра, президент передає її парламенту, і Верховна Рада ухвалює рішення. У випадку зі Свириденко цього не було зроблено.

«Покажіть у письмовому вигляді, що є подання до президента,  в якому сказано, що ми пропонуємо кандидатуру Юлії Свириденко на посаду прем’єра. По-хорошому, це мало б бути зроблено у Верховній Раді або хоча б на засіданні фракції. Далі президент мав би подати цю кандидатуру до парламенту, і її би затвердили. Але зараз є всі підстави вважати, що реальної більшості в парламенті вже не існує. Формально у фракції “Слуга народу”  231 депутат, але за Свириденко проголосували лише 201. Тобто фактична підтримка – менша. І провести це рішення вдалося тільки завдяки голосам двох уламків фракції ОПЗЖ і двох бізнес-груп», – пояснив Олексій Гарань.

На  його думку, нинішня ситуація нагадує політичну практику часів Кучми та Януковича, коли президент фактично одноосібно формував уряд.

«Президент фактично вирішує, хто буде прем’єром, і може зняти прем’єра в будь-який момент, без пояснень», – наголошує  науковець.

Після конституційної реформи 2004 року,  яка була відновлена подіями Євромайдану, президент реально був усунутий від контролю над урядом. Але сьогодні, за словами науковця, ми спостерігаємо фактичне повернення до моделі, де уряд – це лише виконавець рішень з Банкової.

«Ми знаємо,  що сьогодні де-факто Офіс президента підміняє собою уряд. Кажуть, що Юлія Свириденко непоганий менеджер з досвідом ведення складних міжнародних переговорів. Але ми розуміємо, що Кабмін – це технічний виконавець. І цікаво, що про це говорять всі, в тому числі люди, які асоційовані з владою. І цікаво, що Зеленський фактично своєю поведінкою все підтверджує», – зазначив Олексій Гарань.

Як інакше можна пояснити, що навіть маючи голоси для прийняття рішень, влада демонструє зневагу до процедур, запитує він.

«Це мені нагадує той “зелений шалений принтер” 2019 року, коли нехтували процедурами. А чому? Якщо у вас є монобільшість у парламенті – чому не зробити все по Конституції?», – звертає увагу Олексій Гарань.

Попри процедурні порушення, Олексій Гарань сумнівається, що саме спосіб призначення прем’єрки стане ахілесовою п’ятою нового уряду, адже формально він не ставить під сумнів легітимність Кабміну. Водночас політичний сигнал – однозначно тривожний, наголошує науковець.

На запитання, навіщо взагалі була потрібна зміна уряду, якщо політична логіка залишається незмінною, науковець вважає, що причина у  накопиченій критиці та претензіях до окремих міністрів.

«На когось же треба покладати відповідальність? Добре бути Єрмаком, який всім роздає  вказівки, але  реально ні за що не відповідає. Уся відповідальність перекладається на міністрів. Хто винен? Уряд. Хто винен? Конкретний міністр. І це зручний привід, щоб перенести відповідальність з попереднього уряду на новий», — зазначив Олексій Гарань.

Юлія Свириденко, на його думку, має шанс проявити себе як досвідчений менеджер, але в політичному сенсі зміни – радше косметичні.

«Це фактично той самий уряд, просто поміняли місцями людей», – зазначає Олексій Гарань.

Водночас політолог визнає, що серед нових призначень є й позитивні – зокрема, призначення віцепрем’єром  з європейської інтеграції Тараса Качки  та збереження на посаді міністра освіти Оксена Лісового.