Аналітичний звіт за підсумками опитування в Одеській області

Аналітика
Перегляди: 1413
29 вересня 2021
Поліна Бондаренко

Сфери інтересів: інституційна спроможність партій, виборчий процес, ґендерна експертиза.

Протягом березня – вересня 2021 року Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні та Білорусі  досліджував суспільно-політичну ситуацію  в Одеській області, ставлячи перед собою мету – проаналізувати,  чи є загрози для національної єдності та суспільно-політичної стабільності на Одещині, яка природа цих загроз, які місцеві ресурси та можливості доступні для їх усунення чи зменшення.  Основою дослідження були експертні опитування, моніторинг медійного простору регіону та регіональне репрезентативне опитування громадської думки в місті Одеса та області. Крім того, спираючись на порівняння із загальнонаціональним моніторингом ситуації, було відстежено вплив наслідків епідемії ковіду на поведінку місцевих еліт та суспільні настрої в області.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Регіональне опитування було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 1–13 липня 2021 р. Загалом було опитано 500 респондентів за репрезентативною вибіркою в Одеській області.

В дослідженні використовувалася триступенева стратифікована вибірка Одеської області. Згідно з планом дослідження реалізовано квотну вибірку за статтю, віком, типом поселення та районом проживання дорослого населення Одеської області (18+) на основі списків виборців даних Державного реєстру виборців.

Опитування проведене з використанням методу інтерв’ю face-to-face. Максимальна випадкова похибка опитування (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 4% з ймовірністю 0,95.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

  • На думку 41% населення Одеської області, поточну політичну ситуацію в регіоні можна охарактеризувати як спокійну. Як напружену політичну ситуацію в області визначає 26% громадян. 5% зійшлися на тому, що ситуація є благополучною. Вибуховою її сприймає теж 5% респондентів. Сприйняття політичної ситуації населенням не завжди може відображати реальність, однак  чутливе до гучних медійних подій. Наразі результати громадської думки засвідчують відсутність серйозних конфронтацій між різними політичними силами в регіоні. Позитивне бачення поточного стану, як і найближчого майбутнього області, робить місцеве населення менш вразливим до нагнітання панічних настроїв та подальшої мобілізації у протестні рухи.
  • На сьогодні мешканці Одеської області не бачать єдиного центру влади в їхньому регіоні. Переважна більшість (30%) вважає, що область контролює місцева влада, однак люди також активно називали й окремих політиків та бізнесменів (22%), місцеві бізнесові групи (21%) та кримінальні групи (20%) як керманичів області. Специфікою Одеської області, якщо порівнювати з іншими областями, є майже непомітна для людей присутність центральної влади в регіоні та відчутний вплив на політику криміналітету. В Одесі частина учасників злочинних угруповань з 90-х перейшли в бізнес та реалізують свій неформальний вплив на політику задля особистого збагачення через корупцію, однак в інших районах області, особливо в Бессарабії, кримінальні групи продовжують тиснути на владу та місцеве населення, застосовуючи активні насильницькі дії.
  • Геннадій Труханов залишається впливовою фігурою в обласному центрі, з яким доведеться рахуватися центральній владі. Міський голова Одеси поки що має низькі шанси вийти зі своєю партією на національний рівень. На виборах до Верховної Ради «Довіряй Ділам» в Одеській області готові підтримати лише 3%. За відсутності альтернатив Труханов буде зацікавлений попри все втримати владу в Одесі, у тому числі як гарантію його свободи на час розслідування проти нього звинувачень у незаконному заволодінні коштів у справі заводу «Краян». В той же час, Геннадій Труханов, попри загальну недовіру до політиків/активістів/бізнесменів, має найвищий рівень довіри (14%), зокрема серед громадян різних політичних поглядів. Йому однаковою мірою довіряють як прихильники європейського спрямування України (12%), так і прихильники Митного союзу (15%), що робить його місцевим лідером із найбільшою електоральною базою.
  • Зовнішньо-політичні орієнтації населення є розпорошеними, без чітко визначеного домінування певної позиції. У питанні політико-економічних союзів вступ до Європейського Союзу підтримує 30% опитаних, вступ до Митного союзу – 32%, політику неприєднання поділяє 22% і ще 17% не визначилися. У питанні військових союзів більшість населення підтримує позаблоковий статус для України (32%), 25% вважає, що країна має вступити до НАТО, і стільки ж (25%), що необхідно утворити військовий союз з Росією. 18% не змогли відповісти на запитання інтерв’юера. Водночас зовнішньо-політичні орієнтації виявилися чутливими до віку респондентів. Молодше покоління до 30 років активніше виступає за вступ до ЄС: 40% – підтримує вступ в ЄС, 25% – за неприєднання до жодної з організацій, лише 14% – підтримують ідею вступу до Митного союзу. При збереженні політичних поглядів тенденція до старіння нації призведе до домінування проросійських зовнішніх орієнтацій серед населення Одеської області вже у найближчі декілька років.
  • Попри те, що у промовах місцевих політиків чи побутових розмовах подекуди згадують про «одеську мову», «одеський гумор» та інші атрибути одеської інакшості та окремішності, серед місцевого населення переважає громадянська ідентичність. 59% ідентифікує себе як громадян України. До тієї чи іншої локальної ідентичності звертається 16%, до етнічної – 2%. 15% бачать себе як громадян світу. Для відносної більшості громадян в Одеській області патріотизм – це любов до своєї країни (48%) та виховання дітей у любові та повазі до країни (37%). Мова спілкування є важливою частиною української ідентичності. Проте мова вже не виступає ознакою, що впливає на лояльність до держави: 47% російськомовних респондентів вважають, що Одещина має бути у складі унітарної України (20% не визначилися, і лише 20% – обрали автономний статус).
  • Половина населення Одеської області підтримує збереження унітарної України. За федералізацію України виступає 15% респондентів. Вихід зі складу України готові підтримати 12% (7% – вихід та утворення незалежної держави, 5% – вихід та приєднання до іншої держави). Повторення сепаратистських виступів 2014 року за таких умов видається малоймовірним, оскільки матиме низький мобілізаційний потенціал. Проте більш загрозливим сценарієм може стати поступова паспортизація місцевого населення з боку Російської Федерації, особливо якщо українське законодавство це дозволятиме.
  • Інтерпретація конфлікту на Донбасі залишається сірою зоною для одеситів. Попри те, що 24% говорять про події на Донбасі як про російську агресію проти України, 23% все ще не впевнені щодо свого розуміння сторін конфлікту. Окрім того, більша невизначеність присутня серед симпатиків Росії. Якщо серед прихильників НАТО більшість одностайна у тому, що конфлікт на Донбасі – це агресія Росії (63%), то серед прихильників військового союзу з Росією майже чверть вважає, що на Донбасі триває громадянська війна, 22% –  що це внутрішній конфлікт, де Росія підтримує одну зі сторін, і ще 23% не змогли відповісти на запитання. Це відкриває простір для поширення у суспільстві інтерпретацій подій на Донбасі як військової агресії Російської Федерації, у тому числі шляхом акцентування уваги на присутності російських військ на Донбасі та їхньому контролі над збройними формуваннями так званих «ДНР» та «ЛНР». 
  • Найбільш актуальні проблеми регіону, на думку населення, зосереджені у соціально-економічній площині. Зокрема, це падіння рівня життя (49%), стан медицини (44%), корупція у місцевих органах влади (34%), закриття підприємств та безробіття (32%) і незадовільний стан доріг (30%). Дестабілізаційний потенціал у разі невирішення цих проблем матиме наслідки перш за все для центральної влади країни. Зі списку найактуальніших проблем від місцевої влади очікують насамперед  будівництва доріг (37%), забезпечення робочими місцями (37%) і благоустрою (35%). Ці заходи навіть у разі їх успішної реалізації не здатні розв’язати вказані проблеми у повному обсязі. В той же час, місцева влада області часто воліє спрямовувати свої сили саме на благоустрій та дороги як на найпомітнішу для виборця зміну, тоді як дії центральної влади залишаються мало поміченими та подекуди не відчутними.
  • 62% мешканців області не планують вакцинуватися проти COVID-19, із них 36% не вакцинуються за жодних обставин. Така тенденція вже найближчим часом загрожує значними темпами поширення хвороби, ростом кількості смертей та стагнацією економіки регіону. Вплинути на це можливо, якщо впровадити ефективну політику популяризації вакцинації, яка зосереджувалася б на підвищенні рівня довіри до медичної системи України та доказовій ефективності вакцинації. За найкращими прогнозами, вплив на тих, хто ще сумнівається,- може допомогти області вийти на показник 64% провакцинованого населення старше 18 років.
  • Незважаючи на те, що 49% респондентів зазначили, що мовне питання не актуальне для їхнього регіону, 39% з ними не згодні. Серед тих, хто визначає українську мову як рідну, 39% вважає, що використання різних мов є важливим. Серед російськомовних цю тезу підтримує 44%. Ігнорування та маніпуляції з мовним питання на Одещині ставитимуть під загрозу існування національної ідентичності та державного суверенітету країни. Отож, будь-які різки зміни у поточній мовній політиці можуть призвести до невдоволення носіїв української та російської мов через відчуття загрози власній ідентичності. Сприяння поширенню однієї мови викликатиме тривогу в носіїв іншої.  Попри це,  масові протести, спричинені цим питанням, малоймовірні. Якщо говорити про поширення української мови в регіоні, лише 8% місцевого населення теоретично готові вийти на протести через політику українізації.
  • Мовна політика  вкрай важлива для регіону, тому що поширення української мовної ідентичності пов’язане з проукраїнськими та проєвропейськими поглядами населення. Вступ до Європейського Союзу підтримує 49% україномовного і лише 28% російськомовного населення. За федералізацію України виступає 20% російськомовних і лише 5% україномовного населення. Для 43% україномовних одеситів конфлікт на Донбасі є російською агресією проти України, серед російськомовних із цим згодні 17%.
  • Населення Одеської області пасивне до участі у житті громади, що є значною загрозою для дестабілізації регіону у майбутньому. Наразі 74% опитаних вважають, що не мають здатності впливати на ухвалення рішень у їхньому населеному пункті. Зневіра у власних силах демобілізує людей від громадянської активності, яка має політичний характер. Значно активніше люди готові волонтерити у дитячих будинках та притулках (17%) і виконувати роботи з благоустрою території (20%). Накопичення невирішених проблем у області може спровокувати значні політичні протести із застосуванням сили, які найімовірніше будуть пов’язані зі свавіллям органів влади чи погіршенням умов життя населення.
  • Здебільшого мешканці Одеської області отримують інформацію з українських телеканалів (38%), українських інтернет-сайтів (26%), Ютюбу (21%) та Фейсбуку (21%). Більшість місцевої аудиторії дивиться національні телеканали (60%), тоді як на місцеві припадає 33% глядачів. Потенційними джерелами поширення проросійських поглядів в регіоні є телеканали «Наш» та «Інтер». Однак контроль за порядком денним національних ЗМІ навряд значно вплине на політичні погляди населення, оскільки чимала частка прихильників військового союзу з РФ припадає і на телеканали, які у своїх програмах підтримують наратив військового вторгнення Росії до України.

    Повну версію аналітичного звіту завантажуйте у PDF.