Проблема біженців в ЄС: довгострокові наслідки нового виклику
Не встигли вщухнути нещодавні пристрасті довкола проблеми грецького дефолту, як Європейський союз зіткнувся з новим не менш серйозним викликом, пов'язаним з небувалим динамічним напливом біженців з країн Близького Сходу (передовсім із Сирії та Іраку), охоплених воєнними діями. За даними ООН, кордони ЄС перетнули близько 300 тис. біженців тільки з початку нинішнього року. Хоча новий виклик на цей раз походить ззовні і продиктований триваючими військовим подіями на території Сирії та Іраку, його закономірний наслідок – хвиля біженців із цих країн – може у вже осяжній часовій перспективі відчутно вплинути на внутрішньополітичну та соціально-економічну ситуацію в самому ЄС.
Вже сьогодні багато експертів цілком виправдано відзначають, що перманентно зростаюче число біженців створює сприятливий ґрунт для істотного зростання підтримки політичних сил праворадикального і націоналістичного спрямування в цих державах. Попри наявність маргінального сегменту громадян, що виражають свою солідарність вимушеним мігрантам, загальна тенденція говорить швидше про те, що наплив біженців створює відчутні передумови для зростання соціальної напруги та загальних невдоволень у суспільстві. Таким чином, існує висока ймовірність зміцнення вже найближчим часом позицій таких партій, як «Йоббік» в Угорщині, «Національний фронт» Марін Ле Пен у Франції, «Націонал-демократичної партії» у Німеччині і низки інших партій, зокрема, в Австрії та Греції, об'єднувальним для яких виступає консерватизм, підтримка ідей посилення контролю над імміграцією і захист «національних цінностей та інтересів».
Практично неозброєним оком можна помітити, що принципи і цінності, що їх сповідують вищезгадані праворадикальні та націоналістичні сили йдуть урозріз з тими ліберальними цінностями, на яких ґрунтується сама ідея Європейського співтовариства. Не випадково політичні сили праворадикального спрямування об'єднує, поміж іншого, яскраво виражений «євроскептицизм» або негативне ставлення до європейської інтеграції. Таким чином, зміцнення позицій правих сил на рівні країн-членів ЄС, яке з високою ймовірністю відбуватиметься в міру подальшого загострення проблеми біженців, закономірно посилить голос «євроскептиків» на рівні європейського політикуму та послужить черговим фактором послаблення і без того досить хиткої ідеї Європейського союзу як такого.
Значні загрози нинішня проблема вимушеної міграції несе також для єдиного Шенгенського простору, яке може бути переглянуто низкою країн ЄС, які опинилися частиною транзитного маршруту хвилі біженців з Близького Сходу. При цьому, якщо сьогодні політики лише розглядають можливість відновлення прикордонного контролю як один із варіантів реагування на новий виклик, то праворадикальні політичні сили поза всяким сумнівом апелюватимуть до необхідності впровадження рішучих заходів щодо обмеження імміграції в національні держави. Це й собі може позначитися на процесах мобільності та економічної динаміки, яку сьогодні забезпечує можливість безперешкодного переміщення між країнами ЄС.
Динамічний приплив мігрантів вже сьогодні змушує низку країн ЄС оперативно реагувати на проблему шляхом облаштування новоприбулих, створення для них спеціальних таборів і забезпечення людей гуманітарною допомогою (харчуванням і медобслуговуванням). Німеччина, яка є найбільш популярною серед біженців європейською країною, збільшила до 10 млрд. євро заплановані витрати на прийом переселенців. Збереження нинішньої динаміки напливу східних мігрантів у найближчій перспективі призведе до ще більшого зростання економічного тягаря, який ляже на бюджети країн і як наслідок – на плечі рядових громадян-платників податків країн ЄС. Окремою істотною проблемою може стати додатковий тиск прибулих біженців на ринок праці в європейських країнах, що, у свою чергу, може посилити проблему безробіття ще більшою мірою, ніж вона актуалізована сьогодні. Таким чином, нинішня проблема динамічного зростання кількості біженців в ЄС може стати причиною загострення соціально-економічних проблем і відчутного зростання громадського невдоволення в країнах ЄС, що пов'язується з мігрантами, на чому неодмінно спекулюватимуть у своїх політичних цілях вже згадані вище партії праворадикального і націоналістичного спрямування.
У світлі розглянутих вище проблем, які дуже скоро можуть стати актуальними для Брюсселя і низки національних держав-членів ЄС, гостро стоїть питання про стратегію дій Євросоюзу перед новим викликом. Спроби пошуку загальноєвропейської стратегії наштовхуються на неприйняття низкою країн, які не бажають розділяти тягар відповідальності за проблему біженців, що власне суттєво гальмує процес вироблення такої стратегії і змушує деякі країни приймати хаотичні ситуативні рішення перед обличчям дедалі більшої проблеми. Однак, європейським політикам варто чітко усвідомлювати, що нездатність виробити загальну стратегію реагування на проблему біженців сьогодні поставить під велике питання можливість вироблення такої стратегії завтра, коли у світлі наростання соціальної напруги зазнає істотних змін громадська думка в ЄС, а ступінь впливу праворадикальних «євроскептиків» на політичний процес у рамках Євросоюзу відчутно зросте.
