Про зміни суспільної свідомості та її парадокси – презентація книги

453
18/04/2017

13 квітня відбувся семінар-презентація книжки «Трансформації суспільних настроїв в умовах протидії агресії Росії на Донбасі: регіональний вимір», яку підготувала Школа політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія» у співпраці з  Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.  В обговоренні тем  колективної монографії взяли участь науковці, експерти, представники влади та студенти.

Книга містить аналітичні статті, де  розглянуто регіональні особливості змін настроїв українського суспільства, зокрема партійно-політичних преференцій, економічні настрої, трансформації у зовнішньополітичних орієнтаціях щодо ЄС, НАТО та Росії. Центральну увагу приділено ставленню громадян  до подій на Донбасі  і перспектив вирішення конфлікту, а також до децентралізації та  так званого «особливого статусу» Донбасу.

Видання побачило  світ за підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень.

Як зауважив, відкриваючи семінар,  науковий редактор монографії, професор політології НаУКМА, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань,  приємним сюрпризом   виявилося те, що в цій державній організації немає бюрократизму і формалізму, а співробітники – доброзичливо намагалися  допомогти у виконанні проекту. «Щось таки змінюється в нашій країні!», – наголосив професор. Він закликав колег не лише обговорити положення книжки, де розглянуто загальні зміни в політичних орієнтаціях населення і те, які вони мають вплив на політичний процес, а  й дати практичні  рекомендації щодо формування внутрішньої і зовнішньої політики, які стануть у нагоді експертам,  громадянському суспільству та головно представникам влади.

На актуальності аналітичної праці наголосила одна із його співавторів, директор Фонду «Демократичні ініціативи»  Ірина Бекешкіна.

«Книжка важлива тому, що вона абсолютно доказово доводить обʼєктивний стан речей  в Україні, адже цілковито ґрунтується на дослідженнях громадської думки, – відзначила соціолог. – Після Революції Гідності відбулися надзвичайно могутні, я б  сказала тектонічні, зміни  в суспільній свідомості.  Така «соціологічна аномалія» вже спостерігалася  2005 року, після Помаранчевої революції,  але цього разу вона ще більш радикальна, і  зміни відбулися  перш за все внаслідок  агресії Росії та анексії  Криму».

Ірина Бекешкіна пояснила, що сьогодні маємо ситуацію, коли «східний вектор» устремлінь українських громадян просто обвалився. Відбулися зміни в регіонах,  насамперед східних і південних областях. Але складною залишається ситуація на Донбасі, де немає «монополії» думки, де ще тривають процеси змін. Науковець порадила звернути увагу й на Одеську область, де також є певні проблеми, зокрема у ставленні до влади  і неприйняття її.

«У переговорах щодо  подій на Донбасі представникам влади  треба більше посилатися на думку суспільства, оскільки вона виміряна науковими методами, і це звучатиме більш переконливо, – каже соціолог. Вона додала, що  у планах видавців – перекласти книжку англійською мовою. І це стане ще однією змогою  говорити з  європейськими партнерами аргументовано.  «Тому що досить часто європейські експерти та політики пропонують такі речі й компроміси, які не прийнятні в українському суспільстві», – зауважує директор «Демініціатив».

На думку Ірини Бекешкіної,  дослідження, яке показує  істотні зрушення у ставленні до НАТО, буде корисне для формування  зовнішньої політики. «В книжці чітко розʼяснюються оці 77% , що це не підтримка НАТО, а  можливе голосування на референдумі. Підтримка НАТО переважає, але вона не настільки глобальна. І тому важливо  виокремити  ті регіони, де підтримка НАТО слабша, і працювати там  в першу чергу», – констатувала експерт.

Поєднати зусилля науковців із зусиллями людей, які займаються інформаційною роботою, зокрема у  розробці й утіленні урядових рішень, закликав радник Офісу віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Владислав Яснюк.

«Щоб підтримка НАТО була постійною і тривалою, треба відновити роботу, яка почала провадитися за часів Ющенка, але зійшла на нівець.  Ми розробили  Програму інформування громадськості щодо європейської та євроатлантичної інтеграції.  План заходів з виконання цієї Програми зараз  на столі в уряду і ми очікуємо, що цей документ буде затверджений. Головний акцент – робота в регіонах, максимальне сприяння громадянському суспільству і можливість використовувати всі джерела донесення інформації до суспільства», – акцентував Владислав Яснюк.

Саме на презентації книжки про зміну настроїв суспільства можна було почути цікаві дані не лише про трансформації думок, а й  такий собі  «ідейний роздріб» у головах окремих наших співвітчизників, картинкою  якого може слугувати  ставлення українців до такої особистості, як Путін. Сам Михайло Міщенко,  заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова,  презентуючи дані, зауважив, що окремо не наважився б аналізувати деякі цифри, якби не тема семінару, де можна продемонструвати  не лише зміни суспільної свідомості, а й її парадокси.

Так, опитування, проведене Центром Разумкова у грудні  2016, виявило, що в Україні, попри тривалість російської агресії,  все ще зберігається 6,6% громадян, які відповіли, що  ставляться до Путіна позитивно, і ще 8%, яким було важко відповісти на це запитання.

Але парадокс полягає в іншому. Із цих 6,6%, які симпатизують Путіну,  значна частина має досить суперечливі політичні погляди: близько 9% із них одночасно симпатизують  і Дмитру  Ярошу,  15% –  Петру Порошенку,  18% – позитивно ставляться до вступу до ЄС, 11% – за вступ до НАТО, 30% довіряють Збройним силам України, а  11%  надавали їм матеріальну допомогу.

 «Тобто ми спостерігаємо таке собі явище, як амбівалентність свідомості,  – пояснює Михайло Міщенко – Причиною таких роздвоєностей  у свідомості можуть бути нестабільні й складні  умови, в яких перебуває країна».

Тож у  «сухому»  залишку послідовних прихильників Путіна залишається  близько 4%, більшість яких  –  жителі Південного і Східного регіонів. До речі,  на самому Донбасі таких менше. І практично дещиця їх  на Заході та у Центрі.

Окремо проаналізувавши особливості одночасних симпатиків  Яроша й  Путіна,   виявилось,   що відносна більшість із них збирається голосувати на виборах за «Батьківщину», більшість –  виступають  за вступ до ЄС, значна частина – за вступ до НАТО, в той же час чимало з них –  за компроміс  стосовно визнання  «особливого статусу» Донбасу.

Одним із вагомих чинників, які впливають на  позитивне ставлення до Путіна, є  наявність у його симпатиків родичів у Росії, каже Михайло Міщенко. Хоча фактор наявності родичів на окупованій території  України такого впливу не чинить.

Ця книга є  аргументованою тезою усім тим, хто прагне  «блокувати» Донбас,  що цього робити не варто. Таку думку висловив Василь Яблонський, заступник директора Інституту стратегічних досліджень.

«Настрої громадян протилежні – не  будувати стіну й відгороджуватись, а  підтримувати території, які ми контролюємо,  і працювати в напрямі звільнення окупованих територій через мʼяку українізацію і гуманітарні програми».

На думку експерта, важливими є висновки і стосовно змін у самоідентифікації  жителів Донбасу,  ставленні до вирішення військового конфлікту,  політичного майбутнього регіону. «Не маючи соціології, були серйозні побоювання, чи не буде «відкату» від європейського й євроатлантичного вектора в разі  реінтеграції цих територій.  Тепер є обережний оптимізм, в тому розумінні, що Донбас уже не той, Схід і Південь – чітко не ті, і ми розуміємо, що у нас є шанс рухатися до Європи».

Аналізуючи тези розділу про тенденції партійної системи України після Євромайдану,  Василь Яблонський не погодився із твердженням статті, що переважна частина партій, яка прийшла до парламенту 2014 року, була  політичними новачками. На його думку, вони були радше «перефарбованими», а їхні представники  вихідцями зі старих політичних сил,  тому й сподіватися на очищення влади і кардинальні реформи не доводиться.

Опонував експерту викладач НаУКМА Михайло Винницький, на думку якого, Україна, навпаки, пережила  шалену циркуляцію політичних еліт  за останні 5 років.

Науковець підрахував, що на  виборах до Верховної Ради 2012 року було  обрано 233 депутати, які не мали попереднього парламентського досвіду, у 2014-му  –  236 таких самих. Тож за два останні виборчі цикли  у Верховній Раді залишилося  лише 40  «старих» облич, наголосив Михайло Вінницький. Він закликав колег не  поширювати  штампи, що позаяк з новими виборами обличчя не змінюються,  то й не потрібні самі вибори. «Політична ситуація така, що  ми можемо звикнути до цих штампів, тоді як  в нас  партійної стабільності як такої, навпаки,  немає», – акцентував він.

Співавтор  книги, доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія», голова правління Інституту  економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський, який здійснив ґрунтовний аналіз впливу  військової агресії Росії на Сході України  на соціально-економічне становище громадян та  умови ведення бізнесу, окреслив першочергові заходи, які має здійснювати держава.

Це й інтеграція внутрішньо преміщених осіб в економіку, й реформа армії та військової медицини, й запровадження прийнятного режиму економічних звʼязків із тимчасово окупованими територіями. Щодо останнього, каже Ігор Бураковський, раціонального економічного рішення немає. На його думку, це суто політичне питання. Ключовими є й україно-російські  економічні відносини, й проблема імпортозаміщення. Окремо стоїть проблема українських олігархів, які мають активи в Росії, і невідомо, чи продаватимуть свої частки в Україні. Важливо не загубитися й в геоекономічних пріоритетах, вважає експерт.

«Найбільшою загрозою у наших обговореннях з бізнесом є те, що зʼявляється тривожний  рефрен на кшталт «за що боролись – на те й напоролись». Окремі  підприємці кажуть, що є поліпшення, але в багатьох випадках – не ті очікування. Проблема завищених очікувань може вистрелити в зворотному напрямі», – застерігає Ігор Бураковський і підсумовує, що на сьогодні небезпечною є й тенденція  патріотичного популізму, яка загрожує проведенню реформ.

Окремі розділи у книзі присвячено трансформаційним процесам у настроях жителів Донбасу. За визначенням автора цих статей, політичного аналітика Фонду «Демократичні ініціативи» Марії Золкіної, регіон, який став об’єктом зовнішньої агресії, заслуговує на осібну увагу з огляду на те, наскільки він вписується в політичне й правове поле  подій, які розгортаються в Україні,  і чи є ще ті точки зламу та розколу, які би суперечили або заважали реінтеграції цього регіону.

Політичний аналітик відзначила, що низка досліджень показує,  що з-поміж усіх макрорегіонів України підконтрольний  українській владі Донбас змінюється найдинамічніше, а   громадська думка  переорієнтовується на кардинально нові позиції та пріоритети. Одним із важливих трендів громадської думки на Донбасі є позиціонування місцевих мешканців в першу чергу як громадян України. Як і більшість українців жителі Донбасу переконані, що політика відновлення активного суспільно-політичного та соціально-економічного життя на  підконтрольному Донбасі  створює необхідне підґрунтя для  зміцнення зв’язків прифронтового регіону із загальним політичним та державницьким полем України. 

Щодо відносин з  окупованими територіями Донбасу, Марія Золкіна вважає найбільш доцільною політику  «часткової ізоляції» – припинення економічних зв’язків зі збереженням гуманітарних взаємин. Це дасть змогу поєднати економію ресурсів з гарантуванням певного рівня підтримки громадян з окупованих територій. «Сценарій часткової ізоляції виглядає найбільш прийнятним. Держава не повинна змінювати своїх зобовʼязань перед громадянами!», – підсумувала Марія Золкіна.

Книга призначена  не тільки для  науковців, а й усіх тих, хто цікавиться українською політикою та суспільними настроями. Як зазначено у вступному слові, «тренди, окреслені в книзі, важливо осягнути і зрозуміти, як вони впливатимуть на майбутнє, його прогнозування і конструювання».

Top