Громадська думка населення України про НАТО

Прес-реліз

Громадська думка населення України про НАТО

Загальнонаціональне опитування населення України було проведене  Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова з 9 по 13 червня  2017 року.  Опитано 2018 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком АР Крим та окупованих територій у  Луганській та Донецькій областях. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.

Опитування здійснювалося  за фінансової підтримки  програми «Матра» Посольства Королівства Нідерландів.

Для порівняння наводяться дані опитувань, проведених у 2012–2016 рр. Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у співпраці з Центром Разумкова та Київським міжнародним інститутом соціології. 

• Від 2014 р. в українському суспільстві  превалює орієнтація на вступ  до НАТО як найкращий  спосіб гарантувати національну безпеку України. Порівняно з 2012 р. частка тих, хто вважає  цей шлях кращим за інші опції безпеки, зросла більш ніж втричі: у  2012 р. вступ до НАТО як джерела безпеки обирали  13%, у травні 2014 р. –  33%, у грудні 2014 р. – 44%,   листопаді 2015 р. – 46%, червні 2017 р. – 47%.  Станом на червень 2017  р. 47% українців вважають членство в НАТО основною  гарантією національної безпеки.
• Протягом останніх  років кардинально змінилася регіональна мапа підтримки НАТО. Так,  у 2012  р.  єдиним макрорегіоном, де відносна більшість підтримувала членство в Альянсі, був Захід, але й там 37% висловлювали  підтримку членству в НАТО, а 34% надавали перевагу  позаблоковому статусу.  В інших регіонах  частка  орієнтованих на НАТО як на гарантію безпеки  коливалася від 1% (на Донбасі) до 14%  (в Центральному регіоні).  
• У  2014 р. почалося зростання   прихильності до НАТО в усіх макрорегіонах України.   Станом  на червень  2017 р. На Заході України в членство в НАТО як запоруку безпеки  обирають 71% жителів, у  Центрі України – 52% (у квітні 2012 р. – 14%),   на Півдні України  – 25% (у квітні 2012 р. – 7%), на Сході – 32% ( у квітні 2012 р. – 2%).
• Зростання підтримки членства в Альянсі відбувалося на тлі розчарування в ідеї позаблоковості та військового союзу з Росією й іншими країнами СНД. Так, від 2012 до 2014 р.  саме позаблоковість була найбільш підтримуваним варіантом безпеки  для України – 42%, але після анексії Криму та початку війни на Донбасі  частка орієнтованих на позаблоковий статус  знизилася спочатку до  28% у травні 2014 р.,  23% у листопаді 2015 р, 25% у травні 2016 р. І дещо зросла – до 27% у червні 2017 р.
• Однак у ставленні до позаблоковості існують істотні регіональні відмінності. Позаблоковість досі має відносну перевагу як шлях гарантування безпеки України на Півдні (37%) та Сході (38%).   
• Найбільш кардинально змінилося ставлення до  ідеї військового союзу з Росією та іншими країнами СНД. Якщо у 2012 р.  на цей  варіант безпеки   покладалися 26% українців,  і це було другим після позаблоковості  варіантом безпеки, то вже у травні 2014  р. кількість прихильників  військового союзу з Росією та країнами СНД  впала до  13%,   у травні 2016 р. – до 7%, у червні 2017 р. – 6%. У період між квітнем 2012 р. та  червнем 2017 р. підтримка  мілітарного союзу з Росією та іншими країнами СНД впала  у всіх макрорегіонах України, причому найбільше – на  Сході (від 38% до 13%) та Півдні (від 31% до 11%).
• Готовність взяти участь у  референдумі щодо членства в НАТО залишається на приблизно однаково високому рівні від 2012 р.  Так, якби   волевиявлення з приводу приєднання до НАТО відбувалося в червні  2017 р., участь у ньому взяли би 66% населення. Найвищу  гіпотетичну  явку демонструють  жителі Заходу (81%), найнижчу –  Південного регіону (42%). На цьому референдумі  більшість  (69%)  проголосувала б «за»  вступ  до НАТО при 26% тих, хто «проти», і 26% тих,  хто ще не визначився.  У квітні 2012 року (як і у попередні роки) результати  голосування були б  протилежними:  61%  тих, хто взяв би участь у референдумі, проголосували б «проти» і лише  28%  – «за».
• Водночас  результати уявного референдуму щодо членства України в НАТО були б різними у різних регіонах України:   проголосували б  «за» у Західному («за» – 71%, проти – 11%, не визначилися – 17%)  та Центральному регіоні («за» – 52%, проти – 30%, не визначилися – 17%). Переважно «проти» проголосували б у Південному («за» – 25%, проти – 43%, не визначилися – 33%) та Східному регіоні («за» – 32%, «проти» – 53%, не визначилися – 15%).
• Для тих, хто готовий проголосувати «за» членство  України в НАТО, головним аргументом є те, що НАТО «дасть гарантію безпеки Україні» – це є основним мотивом для  86% прихильників НАТО. Ще вагомими мотивами є те, що членство в НАТО дасть змогу зміцнити та модернізувати українську армію» (33%) та що Україна матиме більший авторитет на міжнародній арені (25%).
• Визначальним  аргументом негативного ставлення до членства України в НАТО є побоювання, що це зможе втягнути Україну у військові дії НАТО (це є аргументом для 44% тих, хто проголосував би проти вступу України до НАТО),  побоювання, що це спровокує  Росію на пряму військову агресію (28%) та переконаність, що Україна в принципі має бути позаблоковою державою (27%).
• Основним наслідком повернення України до позаблокового статусу стане те, що країна опиниться без жодних гарантій безпеки перед зовнішньою агресією – так вважає 31% населення.
• Загалом у запропонованій альтернативі визначити  НАТО як «захист» чи «загрозу» для України 44% населення обрало варіант «захист», 15% –«загрозу», а, на думку 26%,   НАТО не  є для України ані «захистом», ані «загрозою» (16% певної відповіді не дали).  Існують істотні регіональні відмінності у розумінні того, чим є НАТО для України: у Західному регіоні НАТО  однозначно сприймається  як захист (81%), істотно переважає сприйняття НАТО як захисту і в Центральному регіоні (68%).  А от у Південному та Східному регіонах  одностайності немає: у Південному регіоні 19% жителів сприймає НАТО як захист, стільки – 18% – як загрозу,  для 25% НАТО не є ані захистом, ані загрозою, а 37% взагалі не змогли висловити певну позицію. У Східному регіоні 30% сприймають НАТО як захист, 28% – як загрозу і 30% не бачать в НАТО ані захисту, ані загрози.
• Загалом лише 12% населення вважає, що вони добре інформовані про те, що таке НАТО,  55% дещо знають, але, на їхню думку,  недостатньо, а 22% не знають практично нічого, причому самооцінка поінформованості щодо НАТО приблизно однакова в усіх регіонах країни.
• Індикативне питання, яке б засвідчило знання  населення щодо НАТО, засвідчило низький рівень поінформованості: лише 21% опитаних дали правильну відповідь, що рішення в НАТО  ухвалюються консенсусом (коли згодні усі члени НАТО). Натомість  найбільш популярною була відповідь «більшістю голосів» (34%, ще 10% вважають, що рішення ухвалюють «старі» члени НАТО, а «новачки» – ще ні, а 34% взагалі не  змогли пристати до жодного варіанту. Причому кількість правильних відповідей не надто відрізнялася у різних регіонах: від 19% у Західному регіоні до 26% – у Східному.