Події
Перегляди: 238
25 січня 2018

Є попит на нові обличчя в політиці, ба навіть на «неполітиків» – експерти прокоментували результати дослідження

Українці   й надалі розчаровуються і все менш довіряють політикам та владним інституціям. Лідерами серед партій вони назвали «Батьківщину» – 11% голосів, «БПП «Солідарність» –  9%, партію Вадима Рабіновича «За життя» – 9% та «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка – 7%.

Такі дані опитування громадської думки під час прес-конференції «Старт політичного сезону: фіксуємо рейтинги, роздаємо прогнози» (23 січня) оприлюднила директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерів Ірина Бекешкіна. Як уточнила експертка, особливістю нинішніх рейтингів  є їхній невисокий рівень навіть у лідерів опитування. Крім того, на рейтинги партій впливає їхній список в опитувальнику: так, наприклад, наявність у списку кандидатів Святослава Вакарчука забирає по кілька відсотків у партій, опозиційних до влади. Саме в нинішньому опитуванні цей кандидат не значився, відповідно, опозиція отримала більший рівень підтримки.

За її словами, невеличкою сенсаціє  опитування стала вже офіційно зареєстрована партія «Слуга народу» Володимира Зеленського з результатом 4%. Вона набирає навіть більше, ніж партія Саакашвілі «Рух нових сил» (1,7%), лідер якої наприкінці 2017-го опинився в центрі медійної уваги.  Ірина  Бекешкіна також зауважила, що «вперше в історії» партії та їхній електорат не діляться за регіональною ознакою. «Батьківщина» – прохідна у всіх регіонах. Так, найбільше Захід, так, найбільше Центр. Але Південь – 7%, Схід – 6,5%, Донбас – 7%. Тобто, раніше нічого подібного не було. Раніше там була чітка зосередженість на Заході та Центрі», – відзначила експертка.

Щодо президентських рейтингів, якби вибори відбулися на момент проведення опитування, 12% українців проголосували б за Юлію Тимошенко, 10% – за Петра Порошенко. «Але і тут є  маленька сенсація, – зауважила Ірина Бекешкіна. – Перше місце в президентських рейтингах посідає «інший політик» – 15,9%. Тобто існує потреба в іншому політику. І це випливає з наших опитувань».  За словами соціолога, так  вважають  67%. Лише 19% впевнені, що такі лідери вже є і найчастіше називають Святослава Вакарчука, Євгена Мураєва, Володимира Зеленського та Вадима Рабіновича.

«Відчувається критичний попит на нові обличчя в політиці. Але осіб, які могли б задовольнити його, абсолютна більшість українців не бачить. Причиною цьому є розчарування в сьогоднішніх політичних елітах. Таке буває часто, коли суспільство надає великий кредит довіри якомусь конкретному політику, в нашому випадку президенту. За цим завжди наступає великий відсоток розчарування. Але ще більш негативна тенденція — це відмова від участі в виборах»,зауважила Ірина Бекешкіна.

Серед  рейтингів довіри до владних інституцій  особливих сенсацій не сталося.  «Порівняно з минулим роком рейтинги політичних лідерів та державних і соціальних інституцій ідуть донизу, недовіра посилюється, – окреслила ситуацію соціолог. –  І найбільша недовіра – до найвищих керівних інстанцій. Це перш за все Верховна Рада,  уряд України, це всі правоохоронні інституції, прокуратура, суди, державний апарат, Президент, Національний банк, комерційні банки, політичні партії. Це – інституції з найнижчим рейтингом довіри. Причому дуже низьким».

Щоправда, є і  позитивні зміни. Кращим видається НАБ, підмітила Ірина Бекешкіна. Це єдина державна інституція, у якої на 17% покращився баланс довіри/недовіри. Хоча переважає недовіра (-12). «Довіряють, як і раніше, перш за все недержавним інституціям. Це волонтерські організації, громадські організації, церква. А з державних єдина інституція, якій явно довіряють, – це армія», – наголосила Ірина Бекешкіна.

До політичних персоналій переважають настрої недовіри. Практично у всіх політиків з грудня 2016 по грудень 2017 року знизився рівень довіри населення.  Найбільше він погіршився у Юрія Луценка (баланс довіри-недовіри -32%), Андрія Парубія (-30%) та Ірини Геращенко (-24%).  «Істотно на гірше результати змінилися, порівняно з минулим роком, насамперед у Юрія Луценка. Вони погіршилися на 32% за рік. Можна сказати, що рухнули. І зараз він один із лідерів антидовіри», – констатувала Ірина  Бекешкіна. 

На думку наукового керівника Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професора політології НаУКМА Олексія Гараня, антирейтинг  Ю.Луценка можна пояснити публічними конфліктами з НАБУ, а от падіння рейтингу А. Парубія  вочевидь повʼязане  з недавнім ухваленням парламентом низки суперечливих реформаторських законопроектів – це і пенсійна реформа, і судова, і медична, які гостро критикуються опозицією.  «Тому в людей створюється певний ореол, що Парубій теж несе за це відповідальність, – пояснив Олексій Гарань. – Хоча наслідки цих реформ можуть бути й іншими в довгостроковій перспективі, але зараз ці реформи сприймаються дуже насторожено частиною населення».

Голова правління Центру «Пента» Володимир Фесенко пояснив – запит на нових лідерів існує у відносно нейтральної частини українських виборців, які вагаються, стабільно не підтримують ні проєвропейських,  ні колишніх «регіоналів». «Саме такі виборці, на мій погляд, готові голосувати за таких, як Зеленський. Він для них свій. Тут наявний запит на неполітиків», – вважає політолог.

Українці можуть сьогодні підтримувати кандидата в президенти, навіть не повністю довіряючи йому, каже експерт. Це стосується, наприклад, чинного Президента Порошенка. «Я би сказав, що це таке раціональне ставлення. Його вибирають як менше зло, ті, хто хоче за нього голосувати. У Юлії Тимошенко трохи інша ситуація, хоча теж схожа в принципі. Рівень повної довіри більший, ніж у Порошенка, 5,6 %. Але теж частина готова голосувати за неї, не повністю їй довіряючи. Це показові дані, просто по Порошенко вони більш виразні, більш контрастні. Вони підтверджують, що зараз значною мірою міняється мотивація голосування значної частини наших виборців», – заявив Володимир Фесенко.

Не вірить аналітик у найближчу перспективу появи нового молодого  харизматичного політичного лідер, подібного до французького  президента Еммануеля Макрона. Зʼявится такий в Україні лиш виборів 2024 року, каже експерт: «Немає зараз конкретного популярного претендента на цю роль. Вакансія відкрита. Наш Макрон може з'явиться не на цих президентських виборах, а в 2024 році. Взагалі вибори 2024 року будуть виборами зміни поколінь – і з точки зору логіки зміни генерацій, і з точки зору готовності виборів, бо зміни будуть і в електораті також».

Володимир  Фесенко прогнозує, що претендент на роль молодого і харизматичного лідера зʼявиться з уряду, а популярним серед виборців стане завдяки телевізору. При цьому експерт додав, що вже цьогоріч політичні еліти будуть активно шукати і, можливо, висувати таку постать на передній план. На думку політолога, в зв'язку з цим у багатьох політичних партіях можливі своєрідні праймеріз.

А от створити дієву коаліцію в наступному складі Верховної Ради України буде вкрай складно, переконаний Володимир Фесенко. Причина  в надмірній фрагментації політичних сил, пояснив він: «Пройти 5%-й бар'єр можуть 7–8 партій. І дуже складно буде створити дієву коаліцію в наступному парламенті».  За його словами, політична криза в Україні була спровокована навмисно. «Це керована криза, керований розкол», – наголосив експерт. При цьому Володимир Фесенко додав, що більшості політичних сил в Україні притаманний соціальний популізм, який остаточно вбив лівий рух і ліву ідею в країні. Так, головною лівою партією з претензією на європейськість сьогодні стала «Батьківщина» і, з серйозними застереженнями, Радикальна партія Олега Ляшка, констатував Володимир Фесенко.

Експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко вважає, що суспільний запит на  «нові обличчя» у політиці експлуатувався не лише на попередніх парламентських виборах, але й раніше. Його використовував у своїй виборчій кампанії колишній мер Києва Леонід Черновецький та його «молода команда. Такий запит притаманний не лише нам, каже експерт: «Якщо ми поглянемо на феномен Макрона у Франції, чи Курца в Австрії, і певною мірою на феном Трампа, то це так само запит на неполітиків, або ж реально людей, які в політиці перебували не довгий час, і «не замурзалися» контактами з традиційними елітами».

«Турбулентність» переживають зараз усі країни, каже політолог.  В Україні  «мастодонти» українських політичних технологій зрозуміли, що їхні опоненти також намагаються зліпити нових типів, а тому  витягли з колоди  двох «краплених валетів» – Зеленського і Вакарчука.   «З одного, я про  Зеленського, просто «по-приколу» сформувати такого самого лідера, за  як проголосували свого часу за Ляшка, – пояснює Костянтин Матвієнко. –   З іншого намагаються створити мало не лідера громадської думки, мало не «морального авторитета» – не більше і не менше. І під нього вже наважуються навіть формувати певну команду, тестуючи українське суспільство на предмет того, чи готові вони віддати президентську булаву такому недосвідченому і мало втаємниченому в політичних речах чоловіку».  

Експерт додає, що поява у нинішніх рейтингах прізвища Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського є політтехнологією Банкової, щоправда, «засвіченою передчасно до виборів». «Засвітили передчасно, засвітили, як на мене, з Банкової і, певною мірою, збили ці розрахунки, які стосувалися саме можливості заміни Петра Порошенка на Вакарчука», – акцентував Костянтин Матвієнко.

Він також  нагадав, що найкращі рейтинги виявляють саме вибори. А що  всі  п’ять хвиль переобрання до ОТГ кращий результат показувала партія «Батьківщина» (друге місце посідав БПП),  то виникало навіть  враження, що нарешті в Україні формується двопартійна система політичної конкуренції.  «Але ні, з подальшої війни компроматів  ми побачили, що до конкуренції ідей та боротьби стратегій ці політичні сили не готові», – спростував свої ж очікування політолог.

А тому, каже Костянтин Матвієнко, більш активну позицію щодо  формування порядку денного президентської кампанії мають виявити експерти та громадянське суспільство.  «Починаючи з безпекових питань, економічних питань… До того ж  ми опиняємось перед ситуацією, коли може бути поставлено питання про скасування безвізового режиму з ЄС, величезна загроза і енергозалежності України. Таких питань багато, політики самостійно, якщо ми їх не стимулюватимемо, не будуть відповідати на них. І тоді можемо прийти до ситуації, коли держава і суспільство існуватимуть паралельно і майже не перетинатимуться», –  зробив невтішний прогноз Костянтин Матвієнко.

Але йому опонував Олексій Гарань  –  загроза зняття безвізу, на його думку,  достатньо примарна перспектива. «Основні  загрози для нас сьогодні  внутрішні, – заявив професор політології. –  Це те,  що не буде прийнятий або буде спотворений антикорупційний суд, не буде реальної боротьби з корупцією,  такі підстави для занепокоєння є. Але чи це стане приводом для скасування безвізу – зараз говорити безпідставно».

2018 рік це реальний старт пердвиборчої кампанії, а тому вже у другій половині року парламент може опинитися напівпорожнім – народні обранці «попрямують» у передвиборчі президентські кампанії – прогнозує Голова Правління і координаторка виборчих програм Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська.  

Це впливатиме на загальний економічний, політичний контекст, а також психологічний стан у суспільстві, адже наступна виборча кампанія може знову проходити в режимі поділу на «чужих» і «своїх» серед електоральних груп.

 «Протистояння загострюватиме емоційний та психологічний стан суспільства – певна нетерпимість, «мова ворожнечі», яка буде підсилюватися не лише внутрішньополітичними обставинами, а й тими контекстами, які ми маємо сьогодні на Сході, міжнародною збройною агресією з боку Російської Федерації, окупації Криму», – описує ситуацію експерт.

Друга загроза ближче до виборів, на думку Ольги Айвазовської, полягатиме  в нагнітанні   протистояння між різними секторами. Коли політики побачать, що їм довіряють менше, ніж волонтерам або неурядовим організаціям, виникне  серйозне бажання відігратися або встановити такі рамки, що суспільству буде навіяне відчуття, що всі однакові.  «В цьому контексті ми побачимо пару речей, які будуть актуалізовані  за рахунок поки що не скасованого електронного декларування для анткорупціонерів, потенційного введення звітності для  неурядових організацій.  Метою  стане девальвувати інститут третього сектору в принципі. Замість того, щоб цю довіру реплікувати на комунікацію між громадянами та державним сектором, іде боротьба за політичний капітал». Хоча більша частина третього сектору не заявляла і не планує іти в політику, наголосила Ольга Айвазовська.

Представниця «ОПОРИ»  також розповіла про загрози, які можуть очікувати Україну в разі зволікання з обранням нового складу Центральної виборчої комісії. «Це питання не розвитку, а виживання! Тому що інституція ЦВК не є мотивованою та підготованою до екстраординарних з точки зору загроз виборчих кампаній 2019 року. Це питання виживання, коли в нас не закрите велике тло, що стосується пропаганди і зовнішнього втручання ІТ-технологій, комп’ютерної безпеки. Коли в нас є, поки що, на жаль, не дуже прозорі звітності політичних партій в ході виборчої кампанії. Ми розуміємо заповнення певних документів, але наслідків перевірки звітів щодо витрат виборчих фондів і на національному, і на регіональному рівнях – нема жодних», – сказала фахівчиня.

Вона сподівається, що найближчим часом відбудеться внесення до парламенту нового подання з оновлення складу ЦВК та його результативне голосування. На думку Ольги Айвазовської, якщо ЦВК буде переобрана, вона може стати також інститутом сприяння адвокатування експертного середовища і запиту суспільства в цілому на певні перетворення у виборчому законодавстві. «Хоча в мене вже немає жодної віри, або сподівань, або оптимізму щодо того, що до 2019 року ми можемо отримати новий закон про парламентські вибори, або частково покращений закон про президентські вибори чи місцеві. Адже місцеві вибори у нас відбуваються постійно за рахунок об’єднаних територіальних громадах, і на цьому рівні є неузгодженість з законодавством, яка значно впливає на якість цього процесу. Це питання адмінресурсу, підкупу, незаконного втручання тощо», – додала експертка.

Ольга Айвазовська  пояснила, що якщо Центральна виборча комісія не встигне запрацювати в новому, законно сформованому складі до 2019 року, тоді довіра до кінцевого результату виборів буде підірвана: «Тому що переобрання ЦВК ближче до виборів вже сформує уявлення, що це ЦВК заангажована, сформована за потребою сьогодення політичних еліт шляхом досягнення консенсусу, відсікання інших груп, як то опозиційних, незалежно від флангу – проукраїнського, проєвропейського чи проросійського. 2018-й рік потрібно пережити так, щоб у  2019-му не отримати не просто реваншу на виборах, а отримати результат, який з одного боку буде легітимним, а з іншого – якісним», – підсумувала експертка.

_______________________________

Загальнонаціональне дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 15 по 19 грудня 2017 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2004 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Фінансування опитування здійснене в межах проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.

За матеріалами "ДІ", Укрінформу, ZIK, УКЦ

Top