Знищення крилатих ракет ворога ще до того, як вони добралися до своїх носіїв – дуже хороший сигнал нашої спроможності – Тарас Жовтенко

Чергова «бавовна» в Джанкої  на території тимчасово окупованого Криму знищила крилаті ракети росіян, якими  ворог планував вдарити по території України. Яким озброєнням міг бути завданий цей удар, чи насправді наступ росіян невдовзі сягне кульмінації   –  на ці та інші теми Радіо NV поговорило з Тарасом Жовтенком, безпековим  аналітиком  Фонду «Демократичні ініціативи». 

– Як можна підсумувати ситуацію у Криму, що це була за «бавовна» і звідки та куди  росіяни  могли везти ці ракети «Калібр» залізницею?

–  Очевидно, що ця «бавовна» пов'язана з певними інструментами, наданими нашими  західними союзниками,  насамперед США,  для того, щоб можна було завдавати ударів набагато далі, ніж офіційно задекларовані можливості  систем HIMARS і M270 .

– Це щось новеньке?

– Скажімо так, це  – стареньке новеньке.  Подібна «бавовна» на значно більшій відстані, ніж ці 86 кілометрів,  вже спостерігалися кілька тижнів до цього.  В Маріуполі було не все спокійно для окупантів.  В Мелітополі теж почалися дуже дивні  «хлопки»  і стало «громко», як люблять писати росіяни  в своїх каналах, де вони діляться, що «їм тривожно».  Мені здається, що це можуть бути, зокрема,  плануючі авіаційні бомби – GLSDB,  про які було оголошено ще півтора місяці тому, але потім про них ніхто не згадував.  Водночас  Білий дім і Пентагон,  коментуючи чергові пакети військової допомоги, які надаються Україні,  наголошували, що все анонсоване і необхідне для української перемоги,  всі  інструменти включені в ці пакети. А також наголошувалося, що є речі,  які можна оголошувати вголос і офіційно, а є речі, про які офіційно не повідомляли.  Тому, мені здається, що це якраз і був один із інструментів, який ми можемо активно використовувати, і ми могли його використати, щоб порадувати російських окупантів цією несподіваною, але максимально ефективною «бавовною».  Щодо того,  що ми б'ємо зараз по шляхах постачання росіян, по їхній логістиці, по  місцях, де вони можуть перевозити снаряди вантажівками через мережу доріг і розв’язок, то слід пригадати, як ми готувалися до нашого просування на південному напрямку,  коли росіяни здійснили «жест доброї волі»  з Херсону.  Ми перед цим довго й методично  били по всіх транспортних розв'язках,   автомобільних і залізничних мостах,   щоб унеможливити або дуже ускладнити росіянам підвезення боєприпасів суходолом, як вони це роблять зараз, щоб  берегти хоча б мінімальну боєздатність. 

Знищення  крилатих ракет  ворога ще до того, як вони добралися до своїх носіїв – насправді дуже хороший сигнал нашої спроможності, який демонструє, що тепер ми можемо не просто захищатися  від ракетних ударів  росіян, маючи хороші системи протиповітряної оборони  західного зразка,  які ефективно відпрацьовують і збивають  мінімум 80%  всього  російського мотлоху, який летить нам на голову,  але й що ми можемо оцей російський мотлох знищувати до того, як він потрапляє  на сам носій. Це означає дві позитивні речі. Перша –  ми володіємо розвіданими, як  все це їде,  куди і звідки, як воно відвантажується, де розміщується в той чи інший момент часу.  І другий момент – що ми вже маємо спроможність  завдавати ударів по таких транспортних вузлах. 

– Сьогодні  з усіх-усюд лунає, що росіяни виснажуються, що невдовзі їхній наступ сягне кульмінації, але бачимо,  що  кількість атак на лінії фронту збільшується,  ситуацію в Авдіївці вже порівнюють із ситуацією в Бахмуті.  Як розуміти таку  оцінку ситуації подій на фронті?

– Насправді росіянам трохи зламали їхній стратегічний задум, оскільки вони не планували свій контрнаступ здійснювати у такому форматі, в якому ми фактично нав'язали їм. Справа в тому, що ми змусили росіян сконцентруватися насамперед на східному напрямку і переорієнтувати всі наявні в них   ресурси та резерви – їхніх «чмобіків»,  які  проходили підготовку на території Білорусі, зброю, артилерійські боєприпаси та іншу амуніцію, яку вони знаходили чи то в себе, чи  у своїх союзників – переорієнтувати в   іншому напрямку. Адже росіяни планували використати все це в наступі,  а не в спробі прорвати  лінії оборони,  які ми маємо на Східному фронті. 

З огляду на  підготовку, яку росіяни вели протягом  кількох місяців  до цих подій, зокрема призначення свого начальника генштабу генерала Герасимова командувачем  цього так званого  об'єднаного угруповання військ,  яке веде цю агресивну війну в Україні, було очевидно, що планувалось щось подібне до операції, яку Герасимов намагався здійснити 24 лютого 2022 року. Стратегічний задум росіян полягав у тому, щоб максимально зв'язати наші сили на східному напрямку  і спробувати завдати удару мобільними силами на південному напрямку, де ми цього не очікували.

Але замість того, щоб ці  ешелони з технікою і живою силою, які Росія  гнала з Білорусі,  везти на південь і посилювати ударне угруповання там, вони були змушені левову частку його  залишати на Східному напрямку.  Тому що вони зрозуміли, що не можуть просуватися вперед тими темпами, на які вони сподівалися, а завдання зв'язати наші сили вимагає набагато більше ресурсів, ніж вони очікували. Таким чином ми змусили росіян вкласти в українську землю на сході,  якщо брати окремо Бахмут,  за добу  від 500 до 800 вагнерівців. Це означало, що наступної доби їм треба було знайти стільки ж або й більше. Через  такий вимушений  перерозподіл ресурсів росіяни не змогли вчасно підготуватися, щоб мати ударне угруповання хоча б десь. Фактично  стратегічно нам  вдалося розмити російський ресурс  і змусити росіян використовувати його лише для спроб прорвати українську оборону в лоб, але при цьому втратити величезну кількість живої сили і техніки.

 І зрештою,  росіяни потрапили в пастку власної пропаганди, бо занадто багато говорили публічно про важливість Бахмута і свої величезні успіхи на цьому фронті.

Ситуація для росіян і з точки зору політико-пропагандистської, і з точки зору стратегічної, склалася  така, що  контрнаступ у тому форматі, в якому вони сподівалися його здійснити, провалився. І тепер у них є можливість діяти за ситуацією і намагатися чинити максимальний тиск на східному напрямку.  Але з огляду на величезну кількість вже витрачених ресурсів, і навіть попри приховану мобілізацію і можливу допомогу союзників Росії боєприпасами, це буде не той ресурс, на який розраховує російське командування.