Журналістська думка — осінь 2002 року

• На думку більшості журналістів, опозиції вдалося частково досягти своїх цілей внаслідок вересневих акцій протесту. Головне, що вдалося — домогтися зростання впливу і можливостей опозиції. Головне, чого не вдалося — надати акціям протесту масштабності, створити “революційну ситуацію”

• Більшість журналістів вважає, що у Верховній Раді не вдасться сформувати стабільної більшості

• Журналісти схильні до думки, що так і не вдасться довести, продавала чи ні Україна “Кольчуги” Іраку, проте підозри залишатимуться, і напруженість у відносинах зі США зберігатиметься

• Найбільший виграш від вересневих акцій протесту, вважає більшість, дістав Віктор Медведчук, у програші залишилися опозиція та Леонід Кучма

• Найбільш вдалим політиком осіннього сезону-2002 журналісти назвали Віктора Медведчука, невдалим — Леоніда Кучму

• Серед позитивних сторін діяльності Фонду “Демократичні ініціативи” більшість журналістів відзначила проведення об’єктивних і незаанґажованих соціологічних досліджень, серед негативних — недостатній вплив на ситуацію в Україні

Список найбільш авторитетних журналістів України було визначено за результатами екс­пертного опитування 490 журналістів, що його Фонд “Демократичні ініціа­ти­ви” провів у листопаді 2001 року — січні 2002 року (див. http://www.dif.org.ua/doc.php?i=39&id=060202064047&action=doc). Ці журналісти щомісяця дають оцінку найважливішим подіям, які відбулися в Україні.

За підсумками вересня-жовтня 2002 року всього було отримано 46 відповідей. Список опитаних журналістів і анкета додаються.

1. У вересні відбулися масові акції протесту, організовані опозицією. Як Ви вважаєте, чи вдалося опозиції досягти поставлених цілей?

Дві третини опитаних журналістів (31 голос) вважають, що під час вересневих акцій протесту опозиції лише частково вдалося досягти поставлених цілей.

На думку семи журналістів, опозиції “не вдалося нічого”, ще чотирьох — що “становище опозиції внаслідок цих акцій лише погіршилося”. Двом журналістам було важко відповісти на поставлене запитання, і один журналіст відповіді не дав.

Також один журналіст висловив власну думку: “Я не вважаю те, що Ви маєте на увазі, “опозицією”. Це, швидше, квазіопозиція”.

2. Чого, на Вашу думку, вдалося досягти опозиції внаслідок вересневих акцій протесту?

Найбільша кількість журналістів (17 осіб) відзначили зростання впливу і можливостей опозиції:

• “опозиція нагадала суспільству, що вона існує”;
• “змусила владу рахуватися з собою”;
• “довела свою здатність, хоч і тимчасово, але об’єднуватися”;
• “підвищила рейтинг своїх партій та популярність своїх лідерів, особливо — Юлії Тимошенко”;
• “залучила Ющенка у свої союзники і відірвала його від Кучми”;
• “перешкодила обранню Леоніда Кучми на третій президентський термін”.

Наслідки дій опозиції стосовно влади назвали 14 журналістів:

• “опозиція зуміла створити кризову для влади ситуацію, “пресингуючи” владу”;
• “перелякала Кучму та його оточення”.

На міжнародний резонанс дій опозиції вказало 14 журналістів, які вважають, що опозиція привернула увагу міжнародної спільноти до проблем української демократії та політичної кризи в Україні, зуміла погіршити ставлення до української влади з боку світової громадськості.

Крім того, серед міжнародних наслідків було названо передачу газотранспортної системи у міжнародні руки та зростання впливу Росії на Україну.

На думку дев’яти журналістів, дії опозиції мали вплив на суспільство. Опозиції вдалося посилити протестні настрої, розширити базу своїх симпатиків, дати відчути населенню, що слід боротися за свої права (“трошки розворушити наше спляче суспільство”).

Восьмеро журналістів відзначили прорив інформаційної блокади, який стався внаслідок дій опозиції.

Крім того, було вказано, що журналісти вперше відкрито заговорили про тиск на них влади.

Частина журналістів (5 осіб) вважає, що слово “вдалося” стосовно опозиції слід вживати у негативі. На їхній погляд, опозиція довела свою неспроможність і продемонструвала, наскільки вона “далека від народу”, який “продовжує гризти свого сухарика”.

Ще двоє журналістів зазначили, що опозиції не вдалося нічого.

3. Чого не вдалося досягти опозиції внаслідок вересневих акцій протесту?

Більшість — 23 журналісти — вбачає основну невдачу дій опозиції у тому, що не вдалося створити “революційної ситуації”:

• “надати акціям протесту масштабності, заручитися підтримкою більшості населення”;
• “залучити до акцій середній клас, молодь, інтелектуалів”;
• “створити системний та консолідований механізм опору владі”;
• “знайти та донести до народу вагомі аргументи для переконання не тільки в тому, що “так жити не можна”, а й у тому, що вона знає — “як жити можна”, “запропонувати ідею, яка всіх об’єднала би, була “за”, а не “проти”.

Значна частина опитаних — 15 журналістів — основну невдачу вбачає у тому, що не вдалося домогтися відставки Леоніда Кучми.

14 журналістів вважають невдачею опозиції те, що їй не вдалося змінити систему влади, яка “гальмує розвиток України”, домогтися посилення свого впливу на ухвалення рішень, утворити більшість у Верховній Раді.

Шестеро з опитаних відповіли, що опозиції взагалі не вдалося нічого.

Двоє журналістів до невдач зачисляють те, що не вдалося “переграти” та “спекатися” Віктора Медведчука.

Опозиції не вдалося також:

• “підняти рейтинг своїх лідерів” (2 голоси);
• “перетягнути “Нашу Україну” і Ющенка у стан опозиції” (2 голоси);
• “добитися свободи слова” (1 голос).

4. Хто, на Вашу думку, найбільше виграв і хто найбільше програв у результаті масових виступів, організованих опозицією?

А) Хто виграв?

На думку більшості журналістів (16 голосів), найбільше козирів внаслідок вересневих акцій протесту набрав Віктор Медведчук:

• “Він зробив усе, аби переговори влади з опозицією стали неможливі; він залишається дуже сильним і впливовим політиком (ситуація, коли Леонід Кучма працює президентом в адміністрації Віктора Медведчука)”;
• “Переконався, що в нашій державі є ґрунт для управління “твердою рукою”;
• “Його ненавидить стільки люду, що йому тепер нікуди відступати, і це може неабияк стимулювати роботу його мозкових звивин”.

Далі серед тих, хто виграв внаслідок вересневих виступів, були зазначені:

• Юлія Тимошенко (“змогла “приторочити” Ющенка до опозиційного сідла”) (10 голосів);
• ніхто (6 голосів);
• Леонід Кучма (“залишився на посаді”) (5 голосів);
• Віктор Ющенко (“акції продемонстрували, що опозиція може бути сильною лише за умови участі “Нашої України”) (5 голосів);
• Петро Симоненко (5 голосів);
• Олександр Мороз (3 голоси);
• опозиція загалом (3 голоси);
• донеччани (3 голоси);
• громадяни України, народ (2 голоси);
• оточення Кучми, пропрезидентські сили (“перехопили ініціативу і скористалися програмою опозиції”) (2 голоси);
• силові структури, міліція (2 голоси);
• Росія (2 голоси);
• Віктор Янукович (2 голоси).

По одному разу згадувалися також:

Микола Азаров, Володимир Путін (“поімєл” Україну готовенькою”), комуністи, журналісти (“бо збільшилася увага до них”), Захід, “хтось третій”, “губернатори і мери тих реґіонів і міст, де акції провалилися”, “рахунок 0:0”, філософи (“Бажаючі перевірити якість української “демократії” через висловлення своєї думки на площі могли переконатися — думку можна висловлювати хоч до ранку, ось тільки толку від цього ... трішки”).

Один із журналістів зауважив, що “Виступи виявились “широкою пробою пера”, тому відвертих переможців та невдах у цих пробах визначати навряд чи доцільно”.

Б) Хто програв?

У номінації тих, хто програв, “перше місце” поділили опозиція (11 голосів) і Леонід Кучма (11 голосів):

• “Опозиція не змогла вирішити головні завдання акцій протесту”;
• “Опозиція вже вдруге за останні два роки показала принаймні неспроможність аналізувати та прогнозувати”.

Далі за кількістю набраних голосів ідуть:

• український народ (“Програв український народ, який вирішив раз і назавжди, що вуличними акціями нічого не зміниш”) (7 голосів);
• ніхто (6 голосів);
• Віктор Ющенко (5 голосів);
• влада (4 голоси);
• Олександр Мороз (3 голоси);
• Юлія Тимошенко (3 голоси);
• Анатолій Кінах та його уряд (2 голоси);
• Віктор Медведчук (2 голоси);
• Петро Симоненко (2 голоси).

По одному разу згадувалися: демократія, заанґажовані ЗМІ, ЦРУ, американці, пропрезидентські клани, Сергій Тигипко, парламент, уряд, армія, силові структури, СДПУ(о), КПУ, автомобілісти Києва, “рахунок 0:0”.

5. Як Ви вважаєте, чи вдасться сформувати у Верховній Раді стабільну більшість?

Більше половини журналістів (26 голосів) відповіли, що більшість у Верховній Раді буде створена, але не стабільна, 15 журналістів дотримувалися думки, що ніякої більш-менш стабільної більшості сформувати взагалі не вдасться, і лише 1 журналіст вважав, що вдасться утворити стабільну більшість. Ще троє опитаних не змогли дати певної відповіді.

6. Якщо Ви поділяєте думку, що вдасться сформувати фіксовану стабільну більшість, з яких фракцій вона складатиметься?

Оскільки тих, хто поділяє думку щодо можливості утворення стабільної більшості, було небагато, то на це запитання отримано лише кілька відповідей.

5 журналістів вважають, що більшість буде утворена з пропрезидентської дев’ятки плюс “декілька прикуплених незалежних” чи “перебіжчики з “Нашої України”, чи “відкольники”.

По одному журналісту вважають, що більшість буде сформована з “Нашої України”, “Реґіонів України”, “Трудової України” та НДП, і що більшість утвориться “із фракцій і окремих депутатів, які орієнтуються на союз із силою, що контролює ситуацію. Поки такою є партія влади”.

7. Чим, на Вашу думку, закінчиться скандал із “Кольчугами”?

Більшість журналістів (31 голос) зупинилася на відповіді, що “факт продажу “Кольчуг” доведений не буде, але залишиться підозра, і відносини зі США залишаться напруженими”.

Деякі журналісти прокоментували свої погляди:

“Факт продажу “Кольчуг” офіційно доведений не буде, бо США не захочуть цього зі своїх міркувань, але всі знатимуть, як воно є насправді, і відносини зі США та НАТО залишаться напруженими”;

“Незалежно від того, буде чи ні доведений факт продажу “Кольчуг”, відносини зі США не покращаться, поки Кучма буде президентом”;

“Насправді факт продажу — не головне, головне — доведено намір продати. Цього достатньо, аби жоден американець не хотів спілкуватися з кучмами”.

12 журналістів зупинилися на відповіді, що “все залишиться так, як є, а скандал поступово вщухне”.

Водночас журналісти не вірять, що в ситуації з “Кольчугами” запанує якась певність: жодний із опитаних не обрав ані варіант, що “буде доведено факт продажу “Кольчуг” Іраку, і це призведе до міжнародних санкцій проти України”, ані варіант, що “буде доведено, що Україна не продавала “Кольчуг” Іраку, і відносини зі США поліпшаться”.

8. Хто, на Вашу думку, був найбільш вдалим політиком нинішнього осіннього сезону? (Зазначте не більш ніж три прізвища).

Найбільш вдалими політиками осіннього сезону журналісти назвали Віктора Медведчука (27 голосів) — “бо зміцнив свій вплив на все, що ворушиться у цій країні”; Юлію Тимошенко (18 голосів); Володимира Литвина (12 голосів) — “незважаючи на песимістичні прогнози, виріс із “сірого кардинала” у політика першого дивізіону” і Віктора Ющенка (11 голосів), Віктора Януковича (7 голосів); Олександра Мороза (6 голосів); Леоніда Кучму (3 голоси) — “бо досить комфортно почуває себе за спиною Медведчука”; Петра Симоненка (3 голоси).

По два голоси дісталося Олександрові Зінченку, Святославу Піскуну, Володимиру Сівковичу, Сергію Тигипку і Миколі Томенку.

По одному разу згадувалися такі політики і PR-технологи: Микола Азаров, Анатолій Кінах, Євген Марчук, Іван Різак, Віктор Черномирдін, Тарас Чорновіл, Марат Гельман, Сергій Марков і Глєб Павловський (останні три — “політконсультанти, які через адміністрацію імені В.Медведчука де-факто керують Україною”).

Двоє опитаних вважають, що таких політиків восени не було, і один має власну думку: “Смішне запитання. Ліпше запитайте: “Хто з політичних трупів мав більш свіжий вигляд?”

9. Хто, на Вашу думку, був найбільш невдалим політиком нинішнього осіннього сезону? (Зазначте не більш ніж три прізвища).

До списку найбільш невдалих політиків осіннього сезону журналісти занесли Леоніда Кучму (26 голосів); Віктора Ющенка (19 голосів) — “не використав можливостей свого статусу “опозиціонера” для критики президента і уряду”; Віктора Медведчука (10 голосів) — “налаштував проти себе Захід, багатьох колишніх політичних союзників та великий бізнес”; Анатолія Кінаха (8 голосів); Петра Симоненка (7 голосів); Юлію Тимошенко (6 голосів); Олександра Мороза (5 голосів); Сергія Тигипка (4 голоси); Володимира Литвина (3 голоси).

По два голоси отримали: Анатолій Зленко і “практично всі”.

По одному разу згадувалися Микола Білоблоцький (“не справився зі своїми задачами у Москві”), Юрій Костенко, Микола Мельниченко, Святослав Піскун, Валерій Пустовойтенко, Юрій Смірнов, Євген Червоненко і лідери опозиції.

У листопаді цього року виповнюється 10 років діяльності Фонду “Демократичні ініціативи”. Просимо Вас висловити свою думку про нашу роботу.

10. Як Ви вважаєте, яку користь ми дали українському суспільству? Яких позитивних результатів вдалося досягти за роки нашої діяльності?

Основним нашим досягненням більшість опитаних журналістів (19 осіб) вважає проведення соціологічних досліджень та опитувань громадської думки, відзначаючи їх професійний рівень, об’єктивність та незаангажованість. “Попри всі нападки на соціологів — доведено, що соціологія може робитися і робиться чисто, красиво й потрібно. Суспільство завдяки “ДІ” стало трохи краще себе бачити, розуміти й усвідомлювати...”.

З-поміж позитивів 11 журналістів відзначили роль Фонду “Демократичні ініціативи” в розбудові громадського суспільства, сприянні прозорості суспільних процесів у країні, формуванні громадської думки. “Ви були одними з перших, ви допомагаєте розуміти, в якій державі ми живемо”.

На значення програм Фонду “ДІ” для розвитку незалежних ЗМІ та журналістської спільноти вказало 7 опитаних. Насамперед, на думку опитаних, Фонду “ДІ” вдалося згуртувати навколо себе прогресивних журналістів. Крім того, згадувалися інформативні та навчальні програми Фонду, міжреґіональні обміни та організація поїздок за кордон.

Про роль Фонду “ДІ” у становленні системи недержавних організацій (НДО), підвищенні їхнього авторитету в суспільстві наголосило 5 журналістів. (“Сам факт існування НДО в Україні 10 років — це велике досягнення”).

Двоє журналістів зупинилися на ролі Фонду “ДІ” в політичному житті українського суспільства, зокрема, підкреслювалася “можливість широкої експертної оцінки політичного життя в Україні”.

Двоє журналістів вказали на значення діяльності Фонду “Демократичні ініціативи” для становлення соціології як системи знання.

Один журналіст оцінив роботу “ДІ” негативно. “Жерти гранти зараз уже не в моді. Час стати до верстата”.

11. Які негативні сторони нашої роботи? Чого нам не вдалося досягти?

На це запитання 22 журналісти не відповіли — частина, можливо, щоб не псувати настрій ювілярові, частина — через недостатню обізнаність.

Решта відповідей концентрується переважно навколо питання щодо недостатнього впливу Фонду “Демократичні ініціативи” на розвиток соціально-політичних процесів в Україні, на ухвалення рішень, на політичну еліту — як владу, так і опозицію, на розвиток громадянської самосвідомості населення. На це вказало 11 журналістів. “Найголовніше, чого ми поки що не маємо — це демократичної України. Отже, ні ви, ні ми цього поки що не домоглися”.

Двоє журналістів справедливо зазначили, що ми мало працюємо в реґіонах. “Мало інформації про діяльність Фонду для найвіддаленіших куточків держави”.

По одному журналісту зазначило, що ми видаємо в світ мало публікацій, нашим дослідженням бракує оперативності та регулярності.

Було поставлено на карб і те, що не вдалося “відстояти свій бренд від Степана Гавриша і його поплічників з парламентської групи “Демократичні ініціативи” (1 голос).

Один із журналістів порадив нам “жити на кошти українських замовників”.

Один із журналістів вважає, що ми взагалі не досягли нічого.

12. Співпраця з журналістами — один із пріоритетів Фонду “Демократичні ініціативи”. Які проекти для журналістів слід було б започаткувати чи продовжити?

Передовсім слід зазначити, що у більшості відповідей висловлювалося побажання продовжити ту роботу і ті проекти, які ми виконуємо, — опитування громадської думки (населення України та експертні опитування журналістів), проведення семінарів та круглих столів.

Крім того, було висловлено чимало цікавих слушних пропозицій щодо започаткування нових програм, які були б корисні журналістам, — навчальних, реґіональних, з питань журналістської етики та правозахисних.

Один із журналістів висловив побажання, щоб ми залишили працівників мас-медіа в спокої або “якщо вже не йметься — занесіть ковбаси у страйком”.

Прес-реліз підготували Ірина Бекешкіна й Олександр Дишлевий.

25 листопада 2002 р.

ДОДАТКИ:

1. Список опитаних журналістів

1. Ансімова Ольга
2. Бондаренко Кость
3. Брагинський Борис
4. Буджурова Лілія
5. Бурда Ольга
6. Бутирський Захар
7. Вальчук Поліна
8. Гармаш Сергій
9. Горбань Юрій
10. Грабовський Сергій
11. Єфремов Вадим
12. Зам’ятін Віктор
13. Золотарьов Володимир
14. Кац Інна
15. Керпель Анна
16. Кіпіані Вахтанґ
17. Корнілов Володимир
18. Кривенко Олександр
19. Кульчинський Микола
20. Левицька Галина
21. Лігачова Наталія
22. Ляшко Олег
23. Мустафін Олексій
24. Набока Сергій
25. Назарчук Василь
26. Петренко Любомир
27. Пирожук Марина
28. Положій Євген
29. Понамарчук Дмитро
30. Притула Володимир
31. Притула Олена
32. Рижков Вадим
33. Романюк Валентина
34. Селіванов Юрій
35. Скачко Володимир
36. Сльозко Віктор
37. Соболєв Єгор
38. Соколовська Яніна
39. Сохар Орест
40. Тичина Андрій
41. Ткачук Тарас
42. Федченко Євген
43. Шевченко Андрій
44. Швець Олександр
45. Юрчук Олександр
46. Яценко Дмитро