Загроза від Росії на адресу ЄС і НАТО абсолютно реалістична – Тарас Жовтенко

Про те, наскільки реалістичною є  загроза прямого зіткнення НАТО та Росії та який напрям може стати одним із перших рубежів оборони системи колективної безпеки Північноатлантичного альянсу, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенка розповів в інтерв’ю телеканалу FREEДОМ.

На його думку, неможливо виключати прямого зіткнення, адже загроза від Росії на адресу ЄС і НАТО абсолютно реалістична.

«З огляду на те, що Кремль робить ставку на зовнішнього ворога не тільки в образі США, але й в образі Північноатлантичного альянсу, як пріоритет номер один у своїй внутрішній і зовнішній політиці. Єдине, я б розділив цю загрозу на дві ключові складові», –зазначив він.

Перша, за словами аналітика, стосується суто військової загрози.

«Росії потрібен ще певний час, щоб підготуватися в суто військовому плані та накопичити ресурси для відкриття другого фронту (крім України) проти так званого колективного Заходу, насамперед проти Північноатлантичного альянсу», – пояснив експерт.

Другий компонент — гібридний інструментарій, який Росія вже активно використовує проти країн НАТО.

«І цей гібридний інструментарій Кремль розглядає як, по-перше, доповнення до традиційного військового, по-друге, як прелюдію для “прогрівання” Північноатлантичного альянсу в правильному для Кремля напрямку. Гібридний інструментарій Путіним використовується також для ослаблення Альянсу зсередини і підготовки ґрунту для вже безпосередньо використання суто військового інструментарію проти країн-членів НАТО», – каже Тарас Жовтенко.

З огляду на це, він вважає історичним рішення, ухвалене  на Вільнюському саміті НАТО, щодо стримування та захисту від Росії.

«На Вільнюському саміті НАТО цьогоріч було досягнуто стратегічних рішень і зараз робляться практичні кроки щодо їх реалізації. Вільнюський саміт ухвалив досить серйозні стратегічні рішення щодо насамперед військового вишколу Альянсу до можливого не просто стримування Росії, а й відбиття воєнної атаки з боку ЗС РФ», – сказав Тарас Жовтенко.

За словами експерта, північ Європи в цьому контексті є одним зі стратегічних напрямків із погляду можливого російського удару, і для Альянсу це один із пріоритетних напрямків там, де потрібно ще попрацювати в плані підготовки, щоб бути максимально готовим відбивати таку потенційну воєнну агресію з боку Росії.

«Тому що від 2014 року Альянс більш-менш підготувався до відбиття такої воєнної загрози у Східній Європі. Це концепція так званого посиленого передового базування НАТО, яке почало Альянсом опрацьовуватися після 2014 року. Суть цієї концепції зводиться до того, що країни-члени НАТО визнають, що східний фланг буде одним із перших рубежів оборони системи колективної безпеки НАТО. І з огляду на те, що країни східного флангу повинні будуть на полі бою мати справу з супротивником, який робить наголос на кількість і намагається взяти числом, а не якістю, то, відповідно, країнам східного флангу потрібно більше зброї, потрібна ця зброя ближче, потрібно більше готовності і в плані доступності інструментів для відбиття цієї агресії»,– розповів  він.

Країни східного флангу в такий спосіб дадуть час більшим країнам-членам НАТО, таким як Велика Британія, Франція або США, максимально мобілізувати власний ресурс і вже безпосередньо включитися в оборону саме східного флангу, уточнив експерт.

«І якщо для Східної Європи така робота була виконана, і ми бачимо зараз по ситуації з Польщею, по тому, як Польща взаємодіє у військовому форматі зі США, ця робота близька до завершення. Поляки потенційно готові прийняти близько 100 тис. американських військовослужбовців. У разі агресії з боку Росії ця чисельність може бути потроєна в максимально короткі терміни. Плюс Польща перетворюється, по суті, на збройовий хаб для максимального стримування потенційної воєнної агресії Росії у Східній Європі. Щодо Північної Європи, таких дій НАТО ще не було, враховуючи, що Фінляндія і Швеція тільки нещодавно приєдналися до Альянсу і тільки нещодавно змогли стати формально учасниками реалізації тієї ж концепції, тільки вже не на сході Європи, а на північному сході», – розповів Тарас Жовтенко.

Тож, резюмував він, те, як США насамперед нарощують військове і військово-стратегічне співробітництво з Фінляндією, Швецією, Данією, — це практичні кроки, щоб і Північна Європа теж була максимально готовою для не просто стримування, а й відбиття реального воєнного вторгнення з боку російської армії.