ВВС Україна: Занадто особисте голосування
Опозиція знову порушує питання про забезпечення особистого голосування у стінах парламенту та вимагає введення в дію удосконаленої системи із "сенсорною кнопкою".
Представники влади та їхні противники оперують різними даними стосовно технічного стану цієї системи.
Спікер Володимир Рибак каже, що найкращим виходом із ситуації було б введення у дію нової системи для голосування у вересні цього року.
Опозиція вимагає вирішити проблему негайно та не виключає блокування парламенту у разі невиконання своїх вимог вже на першому засіданні 5 лютого.
Історія питання
Дискусія про персональне голосування депутатів українського парламенту має довгу історію.
З одного боку, всі парламентарі обізнані з конституційним положенням про те, що голосувати вони повинні особисто.
З іншого – до останнього часу у Верховній Раді нікого не дивувало, коли один депутат протягом десяти секунд, відведених для голосування, встигав натиснути три, п’ять, а то й сім кнопок замість своїх відсутніх колег.
Деякі депутати всерйоз називали таке голосування "усталеною традицією", що склалася у стінах Ради, та пропонували вважати його мало не "родзинкою" українського парламентаризму.
Мабуть, найрішучішою спробою покінчити з цією "традицією" було встановлення на депутатських робочих місцях удосконаленої системи для голосування Рада-3 влітку 2008 року.
Тоді, повернувшись з канікул, парламентарі помітили, що на їхніх пультах з’явилася нова кнопка – сенсорна. Задум розробників новинки був таким: аби голос депутата було зараховано, він мусив пальцем однієї руки утримувати сенсор, а іншої – кнопку "за", "проти" чи "утримався" протягом усього відведеного для голосування часу.
Таким чином депутатів "прив’язували" до їхніх робочих місць принаймні на десять секунд, відведених для голосування, і вони просто фізично не могли пробігтися по ряду, натискаючи на кнопки сусідів.
Однак ввести нову систему у дію виявилося складнішим завданням, ніж встановити її на депутатські місця.
Виявилось, що її монтаж був особистою ініціативою тодішнього спікера Арсенія Яценюка, не проведеною належним чином через регламентний комітет (до речі, згодом ця обставина дозволить опонентам нинішнього глави Батьківщини звинуватити його у нецільовому використанні бюджетних коштів).
Нововведення, повідомляли ЗМІ, не пройшло належної сертифікації і, не виключено, казали окремі парламентарі, може згубно впливати на депутатське здоров’я.
Нарешті, неофіційно визнавали депутати, у ситуації, коли парламентська більшість була надзвичайно хиткою, відсутність бодай одного депутата могла вирішальним чином вплинути на результати важливих голосувань.
Тобто у введенні в дію нової системи насправді не була зацікавлена навіть коаліція, до якої формально належав Яценюк.
Зрештою, вже у листопаді 2008 року спікера було відправлено у відставку, його місце зайняв Володимир Литвин. Пріоритети керівництва парламенту змінились, і про спробу примусити депутатів голосувати персонально сьогодні їм нагадують тільки вимкнені сенсорні кнопки, розміщені на їхніх робочих місцях.
Нова Рада
Питання про особисте голосування депутатів знову актуалізувалось у парламенті нинішнього скликання.
Ще у листопаді минулого року Арсеній Яценюк заявляв, що новий парламент почне свою роботу тільки в одному випадку: якщо виконуватиметься конституційна норма про особисте голосування. З ним солідаризувалися представники Свободи та УДАРу.
Неособисте голосування окремих представників влади стало причиною кількох сутичок у перші дні роботи парламенту.
Зрештою, випадків таких голосувань у стінах Ради явно поменшало. Не в останню чергу через це більшість не змогла з першого разу забезпечити результативне голосування за кілька питань порядку денного – хай навіть і здебільшого абсолютно формальних.
Минулого тижня опозиція пішла далі: про необхідність забезпечення персонального голосування йдеться вже у першому пункті заяви, ухваленої за результатами зборів, які опозиціонери провели замість позачергової сесії Ради.
А у переддень відкриття нової сесії парламенту, запланованого на 5 лютого, представники трьох опозиційних сил озвучили нові заяви, загальний сенс яких полягає у тому, що без забезпечення особистого голосування парламент не працюватиме взагалі.
Ці заяви з’явилися невдовзі після публікації Центром Разумкова та фондом Демократичні ініціативи даних свого соцдослідження, які свідчили про те, що 87,6% українців виступають за позбавлення депутатських мандатів тих парламентарів, яких упіймають на голосуванні чужими картками.
Сумнівів у тому, що за бажання опозиціонери можуть намертво заблокувати роботу Ради, не виникає. Тобто влада повинна йти на поступки?
Технічний бік питання
На словах представники влади цілковито підтримують тезу про необхідність персонального голосування. При цьому зауважуючи, що зараз введення "сенсорної кнопки" – не зовсім на часі.
Річ у тому, що нинішню систему, Раду-3, запускали ще влітку 2002 року, а термін її експлуатації становив десять років.
"Амортизаційна зношеність системи становить на 30 серпня 2012 року 100%", – повідомив на засіданні погоджувальної ради 4 лютого голова регламентного комітету Володимир Макеєнко з Партії регіонів.
"Подальша експлуатація системи, за оцінками головного конструктора, не може гарантувати її безперебійної роботи під час пленарних засідань", – підсумував він.
Модернізувати систему, яка вже відпрацювала своє, недоцільно, – каже спікер парламенту Володимир Рибак.
Опозиція демонструє інші дані.
Арсеній Яценюк каже, що у нього є офіційні заяви розробників системи Рада щодо її роботи. Два тижні тому, за цого словами, розробники описували стан готовності системи так: "Якщо ухвалять рішення запустити сенсорну кнопку для особистого голосування, то вона одразу запрацює".
Виглядає так, що рацію почасти мають і представники влади, й опозиціонери.
У нещодавньому інтерв’ю Главкому Анатолій Морозов, директор Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук, який є розробником як "сенсорної кнопки", так і Ради-3 в цілому, повідомив, що нинішня система справді перебуває на межі фізичного зносу. Однак "сенсорна кнопка" тут ні до чого.
"У будь-який момент щось може зламатися і не спрацювати. Коли це станеться, може сказати тільки Господь Бог – або пропрацює ще 3 роки, або вийде з ладу через місяць. Але це не стосується сенсорної кнопки, а головних елементів і вузлів системи", – сказав він.
Що робити далі?
Спікер парламенту каже, що у цій ситуації НАН повинна підготувати нову систему, Рада-4. Її, за словами Рибака, можна було б ввести в експлуатацію десь за півроку – тобто, приблизно у вересні, коли має розпочатися наступна сесія парламенту.
До того часу, очевидно, депутати мусять користуватися старою. І сподіватися, що вона не вийде з ладу в найнесподіваніший момент.
Опозиціонери з цим не погоджуються.
"За цією логікою, якщо вже ми прийшли до висновку, що система Рада не працює, то вимикаймо її і до вересня, поки не поставлять нову систему, голосуймо руками – регламент це дозволяє", – каже ВВС Україна Сергій Сас з Батьківщини. У минулому скликанні парламенту він займався питанням системи для голосування на посаді першого заступника голови регламентного комітету.
За його оцінкою, удосконалена система Рада-3 може працювати ще "і рік, і два, і п’ять років", а питання введення "сенсорної кнопки" – не технічне, а політичне.
"Більшість сьогодні не спроможна забезпечити у Раді легітимне голосування за ключовими законами, які вносяться в тому числі урядом і представниками цієї більшості", – розповідає Сас, через що, на його думку, владі не вигідно переходити на нову систему голосування.
Не можна виключати політичного підтексту і в діях опозиціонерів. Вони виправдовують свою жорстку позицію необхідністю захисту норм Конституції, однак немає сумнівів, що заблокований парламент – це потужний важіль впливу в руках опозиціонерів, аргумент у її політичному торгу з представниками влади.
Джерело: ВВС Україна
