Загальнонаціональне опитування проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 8 по 15 серпня 2024 року.
Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях – лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).
Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).
Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Водночас, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.
- Близько третини українців (32%) вважають, що початок переговорів з Росією про припинення війни можливий лише після звільнення всіх українських територій. Такий підхід підтримує відносна більшість у кожній з вікових груп, але серед молоді 18–29 років показник дещо нижчий (28%), ніж в середньому по країні, а серед респондентів віком 50–59 років – навпаки, вищий (36%).
- Щодо інших умов для можливих переговорів з Росією, то тут громадська думка майже порівну розділилася між тими, хто допускає переговори винятково заради звільнення полонених і заручників (19%), тими, хто вважає переговори про мир можливими навіть зараз (20%), і тими, хто переконаний, що з Росією домовлятися неможливо в принципі (18%).
- У ставленні до умов для переговорів є певні регіональні відмінності. Так, готовність до переговорів вже зараз без особливих передумов найчастіше фіксується на Півдні (36%) і Сході (27%), тоді як на Заході і в Центрі цей показник становить 15%. Водночас у безперспективності ідеї домовлятися з Росією не лише зараз, але й загалом, переконані дещо більше на Заході (21%) і меншою мірою на Півдні (13%).
- Переважна більшість українців продовжує демонструвати свою неготовність виконувати вимоги Росії задля завершення війни. На визнання окупованих територій частиною РФ навіть заради припинення війни готові піти лише 9% українців (у серпні 2023 р. – менше 5%), а неприйнятним це вважає 81% (у серпні 2023 р. – 90%), причому незалежно від віку респондентів. Так само це неприйнятно для переважної більшості у всіх макрорегіонах: на Заході і в Центрі – по 84%, на Півдні – 76%, на Сході – 72%.
- У гіпотетичній ситуації, якби мирна угода не передбачала офіційного визнання окупованих територій частиною РФ, але гарантувала б Україні тривалий мир і захист від російської загрози, то розрив між тими, хто підтримав би таку угоду, і тими, хто виступив би проти, був би дещо меншим. Гіпотетично таку угоду могли б підтримати 25,5%, але абсолютна більшість – 61% – все одно була б проти.
- Готовність поступитися майбутнім членством України в НАТО висловили 18,5% українців, як і у серпні 2023 р., але більшість вважає це неприйнятним (67%, а у серпні 2023 р. – 74%). Щоправда, спостерігається істотна регіональна відмінність. Найбільше тих, хто вважає відмову від членства в НАТО неприйнятною вимогою, – на Заході (79%), найменше – на Сході (52%), але серед представників Сходу і основна частина невизначених (16%).
- Неприйнятною для абсолютної більшості українців є і відмова від членства в Європейському Союзі (71%), а готових поступитися ним – 17%. Така позиція обʼєднує респондентів усіх вікових груп, але найбільше противників відмови від членства в ЄС серед молоді – 80% молодих людей віком 18–29 років. Така вимога Росії буде неприйнятною для представників всіх макрорегіонів, але, як і у випадку з членством у НАТО, кількість тих, хто не готовий поступитися членством України у ЄС, зменшуватиметься із Заходу (82%), Центру та Півдня (71% та 72%, відповідно) на Схід (57%).
- Китаю як посереднику під час можливих переговорів між Україною та Росією не довіряють 62% українців, тоді як 22% були б готові довірити Пекіну таке посередництво.
- Всі росіяни відповідальні за агресію проти України – таку думку поділяють 76% українців, не згодні з нею 20% респондентів. У цьому питанні в суспільстві панує визначеність, адже лише 4% не мають чіткої позиції щодо цієї теми. Причому незалежно від віку респонденти переважно повністю згодні з колективною відповідальністю росіян.
- До того ж, 64,5% згодні з тим, що населення Росії підштовхує керівництво своєї країни до продовження війни проти України, причому це стосується як наймолодшого покоління українців (66% серед молоді 18–29 років), так і найстаршого (60% серед людей старше 60 років).
- Після 2,5 років повномасштабної агресії 54% українців вважають, що у разі ще більш тривалої війни з РФ Україна зможе вистояти, не згодні з цим 28%, а ще 18% не мають чіткої відповіді на це питання.
- Гарантії безпеки з боку інших країн зможуть убезпечити Україну від можливої агресії Росії у майбутньому – у цьому переконані 62% українців. Причому в регіональному розрізі найбільше на такі гарантії безпеки покладаються мешканці Півдня (71%), а от невизначених найбільше на Сході – 21%.
- Стосовно тривалості західної допомоги Україні думки в українському суспільстві поділилися чітко порівну. Так, 40% вважає, що Захід не буде Україну підтримувати довго, тоді як 39,5% з цим не погоджуються.
- У суспільстві немає чіткого уявлення щодо того, як має діяти політичне та військове керівництво України в разі, якщо військова допомога з боку західних держав зменшиться чи припиниться. Так, дещо більше третини (35%) вважають, що тоді українська влада має розпочати переговори з Росією про припинення війни, 23,5% – що вона має спробувати заморозити конфлікт, але не йти на жодні поступки Росії, а 21% схиляється до думки, що українське керівництво мало б продовжувати війну, незважаючи ні на що, навіть за умови скорочення чи припинення допомоги Заходу. Важливо, що кожен пʼятий респондент в Україні не визначився з тим, як варто було б діяти без військової допомоги Заходу.
- Великі втрати, що їх вже зазнала в цій війні Україна, сприймаються відносною більшістю (45%) радше як причина не погоджуватися на мир, який не відповідатиме потребам та вимогам України. Натомість для 32% ці втрати і перспектива втратити ще більше людей, навпаки, є аргументом для початку переговорів і спроб завершити війну.
- Найбільшу підтримку позиції, що саме через великі втрати Україна не повинна погоджуватися на неприйнятні для неї вимоги, демонструють жителі Центрального (49%) і Західного (47%) макрорегіонів. Серед представників Сходу майже порівну тих, хто вважає, що ці втрати – це привід розпочати переговори, щоб не допустити нових (38%), і тих, хто вважає, що ці втрати – це привід не погоджуватися на невигідний мир (41%).
- На цьому етапі війни більшість українців (64%) переконані, що агресія Росії була неминучою після відновлення Україною незалежності, тоді як ті, хто вважає, що цього могло б і не статися, перебувають у меншості (18%). Так само більшість респондентів (59,5%) переконані, що незалежно від умов завершення нинішньої війни з Росією, у майбутньому РФ знову атакуватиме Україну. Таку позицію поділяють 68% респондентів на Заході, 60% – у Центрі, 55,5% – на Сході і 45% – на Півдні.
.png){kind=link}
