Комунікатор реформ
Перегляди: 573
10 травня 2018

В Україні щорічно за авторські та суміжні права збирається до 100 млн грн. У Польщі в – 50 разів більше

Про інтелектуальну власність та право на аудіовізуальні твори Громадське радіо в межах проекту  «Комунікатор реформ» поспілкувалося з медіа-юристом, експертом Реанімаційного пакета реформ Дмитром Гузієм.

 

Ірина Соломко: Останні закони щодо інтелектуальної власності приймалися ще у 90-х роках. Наступного тижня парламент нарешті знову повертається до цих питань, адже на черговому пленарному тижні планується ухвалення важливого законопроекту на цю тему.

Дмитро Гузій: Так, багато хто сподівається, що 15 травня Верховна Рада продуктивно почне працювати. І перший законопроект, який стоїть на порядку денному стосується збору роялті за авторські та суміжні права. Але це лише частина інтелектуальної власності.

Ірина Соломко: Йдеться і про аудіовізуальну продукцію?

Дмитро Гузій: Загалом, так, але аудіовізуальний контент цим законопроектом не врегульовується - це і мультфільми, і кінофільми, і продукція, яка виробляється телевізійними каналами.

Ірина Соломко: А чому цим законопроектом аудіовізуальний контент не врегульовується?

Дмитро Гузій: Тому що це дуже спеціальний законопроект, він не про все авторське право, лише про частинку, і як раз про найбільш його складну частинку, коли автор чи правовласник не може самостійно оперувати своїми правами через велику специфіку. Тут вмикається зовсім інший механізм, йдеться про те, що правовласник нічого не робить, сидить і чекає, а в правовому полі мають бути створені зручні механізми – коли кошти централізовано збираються, потім якось правильно розподіляються, і автор чи правовласник кожного місяця просто отримує гроші на свою картку тільки тому, що він колись щось створив, воно є популярним, воно є в ефірах, і за це збираються кошти. От що означає колективне управління, про який цей законопроект.

Ірина Соломко: Але буде йтися про аудіовізуальну продукцію.

Дмитро Гузій: Частково буде, але це друга за значенням сфера. Аудіовізуальна продукція в силу своєї специфіки є в інтернеті, на телебаченні. А телебачення – це потужна індустрія, яка на сьогодні коректно оформлює свої юридичні правові стосунки з авторами, а сфера роялті в тому аспекті, в якому її врегульовує законопроект, який буде голосуватися 15 травня, це пасивні збори роялті, коли вже є фіксований, наприклад, музичний твір. Він звучить в ефірах, але сам автор не бере прямої участі в створенні. Коли ж ми говоримо про аудіовізуальний продукт, то тут є пряма участь і режисера, і оператора, і сценариста. Всі ці люди в одному місці збираються, щось знімають і далі це йде в ефір. А модель роялті через організації колективного управління принципово інша, бо ми маємо визнати, що в нас на сьогодні фактично роялті взагалі на збирається.

Ірина Соломко: Що головне в цьому законопроекті?

Дмитро Гузій: Подібний законопроект готувався 10 років. Його під різними назвами, під різними номерами вносили, голосували, він проходив перше читання, потім його знову відкладали, переробляли, запрошували українських експертів та міжнародних. Відповідно, зараз є нановостворений законопроект.

Треба зрозуміти, що в Україні мають існувати дві-три абсолютно зрозумілих структури. Вони мають бути врегульовані, контрольовані і мають моніторити тих, в інтересах кого вони працюють – авторів, правовласників, продюсерів тощо. Ці організації потрібно розділити за сферою авторських прав. Ми розуміємо, що автор – це той, хто створює ідею, готує перший креативний авторський продукт, потім це потрапляє в індустрію, створюються  записи, підключаються виконавці, і потім цей трек може стати популярним чи ні. Але він потрапляє в медіа, а в Україні сотні радіостанцій, десятки телеканалів, і якщо це цікавий продукт, його є потреба транслювати. Шукати кожного автора напряму – це абсолютно деструктивно і економічно не вигідно.

Любомир Ференс: Тобто ви маєте на увазі, що має бути певна організація, якій буде передано авторські права?

Дмитро Гузій: Саме так. Закон створює певну модель, за якою така організація має з’явитися, на певних умовах працювати і певним чином контролюватися.

Любомир Ференс: Є таке поняття копірайту, якого дотримуються США, Канада, Нова Зеландія, Австралія і Британія. І є авторське право, якого дотримуються інші країни. Україна йде в рамках юридичних визначень шляхом авторського права чи копірайту, адже це різні речі?

Дмитро Гузій: Я вважаю, що за історичною традицією ми маємо йти в загальноєвропейському тренді, і в цілому в нас європейська практика авторських та суміжних прав як підхід.

 Любомир Ференс: Чому законопроект писався 10 років. Не могли знайти цього потужного гравця, який би це все акумулював?

Дмитро Гузій: Приблизно так і було. Нарешті ми почули активну позицію і професійних кіл, і депутатів, які артикулювали бачення медіа. Це складний економічний процес, де є різні бенефіціари, різні стейкхолдери, і писати законопроект без розуміння того, хто найбільше буде за це платити, було б деструктивно.

Плюс не можна забувати, що до 2014-го року в країні достатньо серйозно впливали адміністративні підходи до будь-якого ринку фінансів через державне управління.

Любомир Ференс: Вони і досі тривають, ми їх не дуже-то і викорінили.

Дмитро Гузій: Принаймні, ми позбуваємося одіозних підходів. Ми пам’ятаємо 2012-13-ий роки, коли була спроба структури Табачника контролювати на 100% ринок роялті в Україні.

Ірина Соломко: Тобто зараз не буде жодного намагання створити єдиного монстра, який могла контролювати та людина, яка знаходиться при владі?

Дмитро Гузій: Це було одним з ключових, засадничих завдань на етапі розробки. Поки законопроект ще не проголосований, напевно, будуть подібні спроби. Адже наразі ми маємо цього монстра – Українське агентство з авторських та суміжних прав, а законопроект має цього монстра знешкодити.

Любомир Ференс: А що тоді з’явиться, якщо законопроект проголосують?

Дмитро Гузій: Трохи ще зберігається інтрига, адже, можливо, в останній день хтось захоче щось змінити. Проте я вірю, що попри всі інтриги ми отримаємо в решті позитивний результат. Ідея в тому, що ми, розуміючи, що авторське право не запрацювало ефективно в країні саме тому, що держава виявилася вкрай неефективною як модератор, управлінець і законодавець, то ми маємо віддати це автору. Але в нас в Україні тисяч авторів, а має бути якась група, яка на себе візьме політичну відповідальність. І ми зараз хочемо знайти оптимальну формулу представництва і участі всіх вікових, творчих, ідеологічних груп авторів, які б перебрали на себе управління цієї єдиної в Україні організації.

Любомир Ференс: Ми можемо сказати, скільки зараз на ринку роялті крутиться грошей?

Дмитро Гузій: Можемо, і це дуже потрібно. Цифри такі: в Україні це майже нуль або близько до нуля, тобто офіційна статистика каже, що на сьогодні вся сфера для всіх авторських та суміжних прав в Україні генерує в певний спосіб до 100 мільйонів гривень в існуючі 18 організацій, з яких реально збирають кошти до п’яти.

Ірина Соломко: Тобто на сьогодні в Україні щорічно збирається до 100 мільйонів гривень в якості виплати за авторські та суміжні права?

Дмитро Гузій: Так, ми називаємо це як виплату за авторські та суміжні права, але це означає, що ті люди, які на цьому ринку оперують, збирають з користувачів радіо і телебачення, кафе, концертних майданчиків певну суму, пов’язану з використанням творчості, яка становить в Україні до 100 мільйонів гривень на рік.

Ірина Соломко: І це копійки?

Дмитро Гузій: Так, тому що, якщо перекласти це в долари, то це буде трошки  більше 3 мільйонів доларів. А дуже схожа за параметрами до нас Польща генерує 150 мільйонів доларів. Це рівно в  50 разів більше, а це означає, що там є ринок, а тут його немає, це означає, що тут – нуль. В європейських країнах і США кожен ринок генерує 1-1,5-2 мільярди євро за суміжні права саме через систему колективного управління. Це всього лише частка роялті, але це системоутврюючі речі, і саме ці показники роблять загальну температуру всьому.

Відповідно, ми розуміємо, що в нас в Україні поки що нічого не відбулося, тому зараз є велика відповідальність, щоб все запустити  так, щоб уникнути ризиків. Адже навіть з цих 3 мільйонів щорічно велика частина цих коштів зникала.

Ірина Соломко: Давайте розкладемо по полицях те, що ви хочете зробити?

Дмитро Гузій: Є функція проведення централізованої політики в інтересах автора. Автори мають створити відповідну організацію і контролювати її. І тоді це не буде монстр, а буде їхня сервісна структура, як профспілка, яка захищає всіх.

Наступний крок – це так зване розширене управління, розширена діяльність, коли така організація, навіть не отримавши попередньо від автора права, вже збирає, тому що телебачення і радіо – це щоденний процес, тому що контент вже використовується, вже за нього треба заплатити, і організація отримує в кінці місяці гроші. Організація повинна добросовісно всіх знайти і врегулювати стосунки в сфері так званого публічного виконання і публічного сповіщення, де використовуються авторські та суміжні твори, і це має відбуватися у правовому полі. Якщо автор чи виконавець вважає, що ця організація працює неякісно, поводиться нечесно, діє неефективно, в такому разі в законі передбачено право застерегти для автора відкликання своїх прав, далі організація не може діяти в його інтересах. Якщо кількість таких людей стає критичною, це означає, що просто потрібно знайти іншу організацію.

Ірина Соломко: Чи є вже розуміння того, чи цей законопроект підтримає більшість депутатів?

Дмитро Гузій: На сьогодні до напрацювання правок причетні 5 голів комітетів, це дуже серйозна робота, і ми бачимо велику групу депутатів, які хочуть довести цю справу до кінця, тому ми віримо в успіх.

________________________________________________

Ця публікація була підготовлена в межах проекту «Просування реформ в регіони», який реалізуєтьсяІнститутом економічних досліджень та політичних консультацій і "Європейською правдою" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є відповідальністю видання і жодним чином не віддзеркалює точку зору Європейського Союзу.

Top