Медіа
Перегляди: 306
25 лютого 2013

Українці починають розуміти "правила гри" і поступово пристосовуються до життя

Про це розповіла завідувач  відділу соціальної психології  Інституту соціології НАН України Олена Злобіна.

Досліджуючи поведінкові стратегії громадян України, соціологи умовно поділили їх на три групи: стратегію уникання, коли в людей  немає бажання пристосовуватися до нових умов життя; стратегію пристосування, коли громадяни перебувають у постійному пошуку і адаптації до нового життя; і стратегію опанування – коли люди  активно долучаються до сучасних реалій.

Соціолог зазначила, що до початку 2000-х років група тих, хто активно пристосувався до життя,  була стабільною і становила 7–8%. Після 2003 року вона зросла до 15–16% і також вже тривалий час не змінюється. Група тих, хто не хоче пристосовуватися, навпаки,  майже вдвічі скоротилася, і з початку 2000-х років людей, які не хочуть прилаштовуватись до нових реалій, стає дедалі менше.

Цікавим є розподіл  у середині групи «пристосуванців».  Якщо в 1997 році, коли вперше досліджувалось це питання, серед тих, хто адаптувався, були в основному молоді, освічені,  чоловічої статі люди, і доволі тривалий час ця група відрізнялася від загального населення, то на сьогодні, каже соціолог, за демографічним та соціальними показниками ця група  репрезентує доросле населення України  в цілому.

«Якщо ще 15 років тому, серед пристосованих у нас було більше чоловіків і менше жінок, то сьогодні  в цій групі жінки і чоловіки представлені так, як в Україні в цілому, – зазначає Олена Злобіна. – Змінюється і вікова динаміка. Якщо у   2003 році серед людей, які активно пристосувалися, молоді до 30 років було 43%, то на сьогодні лише 27%. Натомість людей,  яким за 50 років, було 6%, зараз – 18%. Ми бачимо, що всі вікові категорії потроху збалансовано пристосовуються».

Зміни сталися й у територіальному розрізі, зазначає Олена Злобіна. Раніше активний прошарок тих, хто пристосовувався до життя, завжди зосереджувався у  великих містах. З 2003 року відбулося різке збільшення цієї групи серед невеликих міст. І навіть село, яке завжди відставало, потроху підтягується. «Це свідчить про те, – наголошує науковець, – що незважаючи на вік, стать і місце проживання, населення зрозуміло "правила гри" і почало пристосовуватись до життя».

Є різниця і за регіональною специфікацією. Якщо в 2003 році кількість активного населення в усіх регіонах в середньому була однаковою,  то сьогодні  найбільш активні зосереджуються на Сході України, найменш  –  у Центрі. Це,  на думку соціолога, більше пов’язано  не з психологічними причинами, а з соціально-економічною, політичною ситуацією. «Тому що ті, хто вже зрозумів правила гри, мають, крім того, можливості і важелі для того, щоб  реалізувати їх», – наголосила Олена Злобіна.

Різниця між активними, пристосованими людьми,  які активно долають ситуацію, і пасивними, тими, хто нічого не хоче змінювати, вельми очевидна, якщо порівняти і їхні ціннісні орієнтації, каже експерт. «Те, що активні великою мірою  цінують можливість займатися підприємницькою діяльність, зрозуміло, – пояснює Олена Злобіна, – але серед них і більшість тих, хто вважає дуже значущою можливість  підвищувати свій освітній рівень. Серед пасивних таких менше».  Промовиста й інша цифра. Вважають для себе підвищення загальнокультурного рівня значущим 71% активних громадян,  серед пасивних  таких тільки 47%. Коли ж у респондентів запитали, якою мірою залежить їхнє життя від власних зусиль чи  зовнішніх обставин, то серед тих, хто вважає, що все залежить переважно тільки від них особисто, значно більше активних. Рівень тривожності у цій групі також нижчий (12%), ніж у групі непристосованих до життя (31%).

«Пасивні і непристосовані громадяни невпевнені в своєму насамперед економічному становищі,  – підсумувала Олена Злобіна. – Тому вони найбільше підживлюють загальну ситуацію тривоги і страху в країні».

Top