Українські експерти високо оцінили президентські вибори в Грузії

На їх переконання, вибори грузинського президента пройшли демократично, а оприлюднений результат відповідає дійсності.

Про це заявив директор Фонду "Демократичні ініціативи" Ілько Кучерів під час прес-конференції "Президентські вибори в Грузії очами українців". За його словами, про це можуть свідчити дані екзит-полу, організованого Консорціумом у складі Університету імені Іллі Чавчавадзе, Кавказького інституту миру, демократії та розвитку, Грузинського інституту цивільних справ і Грузинського фонду стратегічних міжнародних студій.

У прес-конференції взяли участь директор Фонду “Демократичні ініціативи” Ілько Кучерів, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна, народний депутат України Андрій Шевченко, речник Комітету виборців України Олександр Черненко, журналіст Вахтанг Кіпіані.

Із виступів на прес-конференції

Ілько Кучерів, директор Фонду „Демократичні ініціативи”:

– Фонд „Демократичні ініціативи” консультував проведення екзит-полу в Грузії. Це здійснювалось на базі співпраці з подібною до нас організацією – Кавказьким інститутом миру, демократії та розвитку. Ми плануємо з цією організацією надалі реалізувати різні спільні проекти, що стосуються питань демократії, виборчих питань, співпраці в Чорноморському регіоні тощо.

Щодо екзит-полу, то наші колеги з Кавказького інституту миру, демократії та розвитку отримали від нас необхідну консультативну допомогу. Оскільки ми маємо десятилітній досвід проведення екзит-полів (перший екзит-пол Фонд „Демократичні ініціативи” провів в Україні 1998 року), то така допомога була вельми корисною. Ми передали нашим колегам безплатно всі матеріали, які напрацювали стосовно опитувань. Отримавши від грузинської сторони описання методики, проаналізували її і дали низку порад. Але хочу наголосити на тому, що екзит-пол – той, який ми консультували, – проводився грузинськими організаціями. Замовниками його виступили чотири провідні телеканали – Громадське мовлення, „Руставі 2”, МЗЕ та Аджарське телебачення. Безпосередньо проект здійснювали чотири відомі організації: Університет імені Іллі Чавчавадзе, Кавказький інститут миру, демократії та розвитку, Грузинський інститут цивільних справ і Грузинський фонд стратегічних міжнародних студій.

Фонд „Демократичні ініціативи” залучив до співпраці з екзит-полом українські організації – Київський міжнародний інститут соціології і Центр імені Разумкова, а також наших американських партнерів – фірму QEV-Аnalitics.

Найбільша проблема проведення екзит-полу полягала в тому, що грузинське суспільство надзвичайно поляризоване, дуже політизоване і опитування проводилося під тиском великого політичного протистояння. Політичні лідери в Грузії не довіряють один одному і це позначилось на проведенні екзит-полу. Наші колеги працювали в тяжких умовах. Але ми можемо запевнити, що екзит-пол було проведено на високому професійному рівні. Так само високопрофесійно працювала окрема група грузинських журналістів, які ставили ті основні запитання, які журналіст повинен поставити щодо опитування громадської думки – і стосовно фінансування, і стосовно замовників. Це працювало в Грузії, так що грузинські журналісти точно знали, що відбувається з їхніми екзит-полами.

Ми побачили, що в Грузії відбуваються непрості процеси. Але, як на мене, важливо те, що немає того, що всі голосують за одного політичного лідера, а існує плюралізм думок. Вже зрозуміло, що навесні в Грузії, коли проходитимуть вибори до парламенту, не буде такої політичної сили, яка однозначно домінуватиме в Грузії. І це вже позитивний розвиток, який свідчить про те, що в Грузії є демократія, є плюралізм думок. 

Ірина Бекешкіна, науковий директор Фонду „Демократичні ініціативи”:

– Ситуація з екзит-полами в Грузії розвивалася за законами детективного жанру. До мене ще задовго до виборів почали телефонувати київські журналісти та колеги й запитувати про цих людей, які оголосили, що проводитимуть екзит-пол у Грузії – таких собі Леоніда Білоусова, керівника інституту „Загальноєвропейська справа” та Івана Шерстюка із Європейського фонду „Діалог за розвиток демократії”. Я відповідала, що не знаю цих людей, хоч і займаюсь соціологічними дослідженнями дуже давно, років 18. Але все ж вирішила поцікавитися у колег з різних регіонів України. І виявилося, що там їх також ніхто не знає. Після чого знайшла інформацію в Інтернеті, де повідомлялось, що ці люди позиціонують себе як міжнародні експерти з України. Власне, журналісти з російського Інтернету писали, що міжнародні дослідники „дають перевагу опозиції на відміну від грузинських дослідників”, тобто українців представляли як міжнародних експертів. Мене, звичайно, обурювало, чому ці журналісти так і не запитали елементарних речей – чи займалися ці люди колись соціологією, з ким вони проводять ці дослідження. Я, соціолог з багаторічним досвідом, не можу проводити дослідження в іншій країні, не спираючись на місцеві організації. Тому що треба мати мережу, операторів тощо. Жодна українська організація не в змозі провести екзит-пол в іншій країні без участі місцевих структур. Керівники ж цього проекту, навіть коли оголошували результати свого опитування, не назвали замовників екзит-полу і організацій, з якими вони співпрацювали у Грузії.

Одним словом, навіщо все це робилося – структури нікому невідомі, результати протилежно відмінні від екзит-полу, що його проводив Консорціум? Одразу маю сказати, що це вже українська технологія, яка починає ширитися в міжнародних масштабах. Вона почалася 2004 року – „а ми на ваш екзит-пол нашим екзит-полом”. Потім була продовжена 2006 року, коли щодня виникали невідомі начебто соціологічні фірми і подавали те, що треба замовникам. Ще більше посилилася ця тенденція 2007 року, коли ці начебто дослідження озвучувалися якимись головами і транслювалися як замовні сюжети на телеканалах. Це вже, власне, була дезінформація населення. А тепер от бачимо, як ця технологія набула міжнародних масштабах, я б сказала, переросла у міжнародну провокацію, яка здійснена руками українських громадян. Чому провокацію? Тому що в день виборів у Грузії вже було ясно, що ці дві структури з України – шахраї і аферисти. І поза тим, російські телеканали всю ніч крутили інформацію, що „дані екзит-полів на виборах у Грузії суперечать одні одним”, „ екзит-поли в Грузії дають суперечливі результати”. Власне, для цього це все й було зроблено, повторюю, нашими українцями. І думаю, – з цим варто було б розібратися, бо це називається участь українських громадян у провокаціях у іншій державі. 

Андрій Шевченко,, народний депутат України, Блок Юлії Тимошенко:

– На моє переконання, для Михайла Саакашвілі ці вибори були змаганням з самим собою в тому сенсі, що він їх виграв ще до того дня, коли оголосив про дострокові вибори. Михайло Саакашвілі був безумовним фаворитом цих виборів. Мені здається, головним завдання для нього було провести вибори демократично, і щоб їх визнала і його країна, і світ. І у цьому сенсі кампанія для М. Саакашвілі була успішна. Ми маємо досить однозначну оцінку різних місій спостережень, які працювали в Грузії. Я працював в одній із них – офіційній місії спостереження від Міжнародного республіканського інституту США. Загалом ці місії дійшли висновку, що результати виборів відповідають громадській думці у Грузії, і кілька місій закликало опозицію визнати результати виборів.

У цих виборах дуже серйозний урок був і для українських політиків – саме з демократичного табору. Він полягає в тому, що народна любов – це не варення, яке можна закатати в баночку й періодично діставати ложечкою, коли буде потрібно. Мало щодня казати про дуже світлі європейські перспективи твоєї країни і про ті хороші зміни, які будуть колись. Потрібно робити так, щоб люди відчували ці зміни щодня.

Ми побачили, що у серйозних питаннях Грузія досить консолідована. Водночас з виборами президента в Грузії проходило два плебісцити: один щодо внутрішньополітичного питання – коли проводити парламентські вибори; другий – стосовно майбутнього членства Грузії в НАТО. Так от, за результатами екзит-полу, близько 80% грузинів проголосувало за те, щоб їх країна була членом НАТО. І це найсерйозніший показник, який свідчить про майбутнє цієї країни. Це ті речі, до яких Україна має прагнути, – до серйозної консолідації нації з ключових стратегічних питань.

Щодо псевдосоціологів із „Общєєвропєйского дєла”, які проводили в Грузії екзит-пол, то насправді не хотілося б, щоб Україна перетворилася на розсадника таких технологій, які привозили 2004 року Глєб Павловський. Принципова різниця між тією ситуацією з росіянами і цією ситуацією з українцями, що тоді російська громадська думка дозволяла росіянам виробляти такі речі в Україні. Я впевнений, що українська громадська думка і українське середовище соціологів та експертів гідно відреагує на цю ситуацію. Справа честі українських соціологів зробити так, щоб ці люди ніколи не отримали жодного серйозного замовлення ні в Україні, ні в інших країнах, де думка України важлива.

Олександр Черненко, речник Комітету виборців України:

– У ЗМІ прозвучала інформація про місію українських міжнародних спостерігачів. Хочу повідомити, що такої місії не було. Були офіційні урядові місії, місії депутатів парламенту, Центральної виборчої комісії. Українці як приватні особи також працювали в кількох потужних громадських місіях, наприклад місії ОБСЄ та інших. Багато українців брали участь у громадських місіях. Якщо врахувати ще й українських журналістів, то можна сказати, що український десант спостерігачів на цих перегонах був чи не найбільшим.

Щодо оцінки самих виборів, то більшість міжнародних авторитетних організацій визнали їх демократичними. Але водночас вони виказали декілька зауважень і рекомендацій, які стосувалися саме виборчої кампанії. Найбільше претензій було пред’явлено до ведення передвиборної кампанії і більше негативних оцінок отримало саме висвітлення кампанії у місцевих засобах масової інформації. Всі моніторинги засвідчили домінування кандидата Саакашвілі практично на всіх каналах телебачення, окрім каналу „Кавказія”. Інші кандидати не були так цікаві мас-медіа, як Михайло Саакашвілі.

Наступна проблема – це недбалі списки виборців, але вона не є унікальною для Грузії. Вона типова для країн всього пострадянського простору. Тож це також одним із суттєвих зауважень до адміністрування виборчого процесу.

Щодо дня голосування, то він минув бездоганно, були певні процедурно-технічні проблеми. Але немає підстав заявляти про грубі фальсифікації і те, що ці результати виборів не відповідають волевиявленню грузин. Тим більше, що екзит-пол так само це підтверджує. 

Вахтанг Кіпіані, журналіст:

– Кілька зауважень зроблю нашим ЗМІ щодо висвітлення ними перебігу виборів у Грузії. Не можна логіку українських політичних подій переносити на події в інших країнах. «Чорно-біла» логіка «опозиція–влада» в Грузії не працює. В країні існує повний консенсус національної ідентичності грузин щодо основних питань. Там не стоять гостро питання мови, релігії, реґіонального розколу, ставлення до Євросоюзу, НАТО, України, Росії, Америки та інших країн. Це зовсім інша реальність. Тому розповідаючи про грузинські вибори українськими очима чи українськими вустами, не можна виходити з логіки «Янукович–Тимошенко» чи «Янукович–Ющенко». А це якраз спостерігалося під час перегляду українських телеканалів – і до виборів, і в день виборів. Характерні приклади: мало хто наголошував, що грузинське виборче законодавство – одне з найліберальніших у світі. Я не знаю жодної іншої країни у світі, де чинний президент, оголошуючи нові вибори, на сорок днів іде у відставку. Чи можемо таке уявити, щоб Ющенко чи Путін, чи Буш ухвалили такий закон. В Грузії ж він діяв. Президент передав повноваження спікеру парламенту і сорок днів на загальних підставах був звичайним кандидатом у президенти. Але українські медіа про це мовчали і лише продовжували цитувати російські.

Як то й у випадку з аферистами-соціологами із «Общєєвропейского дєла», які проводили буцімто екзит-пол і представляли Україну. Як бачимо, у день виборів канал «1+1» називає дані екзит-полів саме цих українських псевдосоціологів і не дає об’єктивної інформації, яка вже відома всім неупередженим журналістам, що ці люди ніхто і звати їх ніяк.

У Грузії було всього три тисячі дільниць. На тисячі дільниць працювали міжнародні спостерігачі, на решті – представники шістьох опозиційних кандидатів. І висвітлюючи події в Грузії весь західний світ, весь демократичний світ, всі місії, державні і міжнародні організації, посольства визнали вибори в Грузії демократичними. Мені сумно, що частина українських журналістів