10 вересня 2020 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» у партнерстві з Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» провів презентацію-дискусію «Українська мова: шлях у незалежній Україні». Це черговий захід із серії онлайн-панелей, які відбуваються в межах бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?».

У дискусії взяли участь панелісти Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України, Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови, Марія Купріянова, виконавча директорка Світового Конґресу Українців, та Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою. Модерувала захід кандидатка  філологічних наук, наукова співробітниця МІОКу Оксана Трумко.

Найновіші дані загальнонаціонального опитування про ставлення українців до мовної ситуації в Україні презентував аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Сергій Шаповалов. Соціолог представив результати дослідження, яке відбувалося в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Із доповіді Сергія Шаповалова учасники зустрічі, зокрема, дізнались, що 72% українців переконані, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України; 66% погоджуються, що російська мова в Україні може вільно використовуватися у приватному житті, але єдиною державною мовою має бути українська; 79% впевнені, що всі громадяни повинні володіти державною мовою; 82% вважають, що керівники держави та державні службовці повинні у робочий час спілкуватися державною мовою; 65% українців підтримують квоти на українську мову для загальнонаціональних телеканалів; 73% громадян України вважають рідною мовою українську, 22% – російську, 1,7% – іншу.

Дискусія, яка відбулася після презентації, була гострою, іноді навіть різкою, і це вкотре довело, що питання такої суспільно важливої теми як мова саме на часі, воно актуальне, затребуване, а головне – потребує конкретних рішень та дій уряду нашої країни.

Зокрема, Павло Гриценко, подякувавши науковцям Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» за проведене соціологічне дослідження, висловив зауваження про недоцільність певних запитань в анкеті опитування, особливо тих, які, на його думку, суперечать Конституції і Закону України про функціонування державної мови. Погоджуючись із тим, що представлене опитування є важливим для розуміння суспільної думки українців, але не дає жодних конкретних рішень у мовному питанні, П. Гриценко наголосив: «І коли пан Шаповалов говорить про те, що нам необхідно колективно думати над тим, що нам робити, це абсолютно той заклик, який я приймаю. Нам насамперед треба: забрати в олігархів усі засоби комунікації і зробити їх українськомовними… Ми не маємо можливості впливати на трансформацію мовного простору, мовної ситуації, тому що один із каналів, дуже потужний, не належить українцям, він належить антиукраїнцям… Так само як частина освітнього простору не належить українцям, а антиукраїнцям, які працюють проти України». У кінці своєї промови проф. П. Гриценко закликав Президента України створити і взяти під свою особисту опіку комітет із функціонування української мови в Україні.

Погодився з ключовими тезами П. Гриценка уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. На його думку, говорити про те, що різниця між регіонами України полягає тільки у мовному питанні, було б неправильно і некоректно, тому що «питання мовної українізації стоять поруч із питаннями ментальної українізації». Мова, вважає Т. Кремінь, не є тим фактором, який розділяє націю, як це можна зрозуміти із представленого дослідження, і більш важливим є на сучасному етапі ставити питання про те, що нас об’єднує.

Про важливість і актуальність винесеної на обговорення теми не лише для українців на батьківщині, а й для світового українства наголосила Марія Купріянова, виконавча директорка Світового Конґресу Українців. За словами Марії Купріянової, «Світовий Конґрес Українців послідовно наголошує на важливості утвердження української як єдиної державної мови та на необхідності зміцнення її позицій в освіті та всіх сферах життя. Мова єднає нас як світовий український народ, посилює зв’язок діаспори й України». Результати опитування, які сьогодні презентовано, на думку пані Купріянової, відобрукраажають важливі тенденції в суспільстві і мають стати підґрунтям стратегії на майбутнє, а «від наших дій сьогодні залежатиме прогрес або ж регрес: яким буде наше завтра як світового українського народу».

Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, у своєму виступі наголосила, що сьогоднішня дискусія переконує нас у тому, що питання мови повинно і надалі залишатися в суспільному й науковому дискурсах. Результати представленого дослідження, вважає І. Ключковська, вказують на те, що у мовному питанні суспільство досягло консенсусу, і це дуже важливо: «Саме на цьому мають базуватися наші посили, які ми повинні адресувати у різні спільноти в Україні… Сам факт досягнення консенсусу є дуже важливим, адже він виховує суспільство і, більше того, дає відчуття нашої єдності як цілісного організму». Також директорка МІОКу акцентувала на тому, що саме зараз, у контексті дослідження, варто говорити й про дорожню карту, про необхідність розвитку мовної політики в Україні, розвитку та зміцнення громадянського суспільства як основного фактора контролю влади.

Після виступів доповідача і панелістів учасники бієнале поставили їм низку цікавих і актуальних запитань, на які отримали вичерпні відповіді.

Отже, сьогоднішня панельна дискусія показала, що питання, які стосуються функціонування державної мови в Україні, мовних законів та моніторингу їх дотримання суспільством, ставлення до мовного питання звичайних українців, ризиків, які виникають унаслідок експансії російської мови, і надалі є одними з пріоритетних у сучасній Україні. Затребуваним залишається створення комітету з функціонування української мови в Україні. І основне: важливо донести отримані результати соціологічного дослідження до широкого загалу, аби показати суспільству, що, супроти всіх стереотипів, українська мова не роз’єднує націю, а навпаки – об’єднує і згуртовує.