У 2021 році громадський сектор скоріше втримав позиції, ніж ні
«Детектор медіа» підбив підсумки про головні тенденції та проблеми в сфері громадського сектору 2021 року й зробив прогнози на рік наступний, опитавши представників і представниць правозахисної, благодійної, волонтерської організацій, аналітичного центру, коаліції громадських організацій, а також організацій, які працюють у сфері адвокатування інструментів демократії та покращення правового поля для громадського сектору (повний текст статті — за посиланням) .
Своїми підсумками року поділився Сергій ШАПОВАЛОВ, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва:
— Важливою подією для розвитку громадського сектору у 2021 році стало ухвалення Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства. Стратегія визначає кілька ключових напрямів для покращення спроможностей громадського сектору. Йдеться і про процедури громадської участі, і інституційний розвиток ОГС, і питання співпраці з державними інститутами та бізнесом задля досягнення публічного блага тощо. Такий документ, а також участь активних ОГС у його розробці, важливі для розвитку сектору та сприяють налагодженню реального діалогу між владою та організаціями.
У подальшому важливе узгодження національної стратегії та обласних програм сприяння розвитку громадянського суспільства, адже у деяких регіонах обласні програми були ухвалені ще до затвердження національної стратегії.
Серед негативних новин можна назвати ухвалення законопроєкту №5807, згідно з яким у тому числі громадські організації зобов’язані реєструвати кінцевих бенефіціарних власників організацій. ОГС виступали з публічними заявами щодо недоліків цієї ініціативи, акцентували на шкідливості цього рішення для громадського сектору, загрози статусу неприбутковості тощо. Зрештою, терміни реєстрації подовжили, але в цілому ОГС лишаються суб’єктами, яким необхідно декларувати кінцевих бенефіціарних власників.
У 2021 році громадський сектор скоріше втримав позиції, ніж ні. З одного боку, разом з усією країною організації адаптувалися до нових реалій та методів роботи. Багато ОГС продовжують працювати у своїх сферах, адвокатувати пропозиції до державних політик. З іншого боку, епідемія загострила для ОГС питання організаційної сталості, зокрема для організацій місцевого рівня. Спроможності таких організацій часто залежать від людських та матеріальних ресурсів, які вони можуть отримувати від людей із місцевих громад. Однак можна обґрунтовано припустити, що з огляду на епідемію та зниження доходів людей, кількість таких ресурсів зменшується. Тобто навіть ті громадяни, які хочуть підтримувати ОГС, мають для цього менше грошей. Час, який вони могли виділити на волонтерську роботу на користь ОГС, тепер іде на заробляння грошей.
Окрім того, місцеві організації, які втілюють проєкти за фінансування органів місцевого самоврядування чи місцевих державних адміністрацій, стикаються із переформатуванням бюджетів цих органів (адже додаткові гроші перерозподіляються на боротьбу проти коронавірусу). В результаті переформатувань конкурси для громадських організацій або скасовуються, або зменшується/відтерміновується фінансування проектів. Це ставить під загрозу можливість місцевих ОГС працювати.
Важко виділити якусь одну перемогу. Кожен законопроект, який вдається адвокатувати колегам з Центру політико-правових реформ (до речі, колеги з ЦППР до 25-річчя зробили чудову серію роликів про досягнення Центру) — це перемога. Колеги з Центру економічної стратегії підготували проєкт Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської області до 2030 року, який потім ухвалили — це теж перемога.
Колеги з Фонду «Повернись живим» змогли вибудувати довіру у відносинах із суспільством та системно допомагають армії, а їхня сторінка на фейсбуку перетнула показник у три мільйони читачів — це теж перемога, тому що це працює для обороноздатності країни. Кожне життя дитини, яке врятував Фонд «Таблеточки» — теж перемога. Можна згадати десятки організацій, зайшовши на сайти яких ви знайдете історії успіху.
Тому, напевно, головна перемога сектору — це те, що попри всі проблеми у 2020 — 2021 роках, подібних маленьких перемог можна згадувати десятки та сотні.
Серед втрат сектору, на мою думку, можна згадати історії неуспіху. У відповідь на петицію про звільнення Олега Татарова громадянське суспільство отримало вельми специфічну відповідь. Колеги з Центру протидії корупції працювали над обранням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, висвітлюючи цей процес, аби влада його не зірвала. Але саме це і сталося. Це не «неуспіх», а приклад того, як влада, коли хоче, ігнорує громадянське суспільство. Подібні випадки зменшують віру громадян у свою власну здатність та здатність ОГС впливати на стан справ у країні. А це — прямий шлях до суспільно-політичної пасивності.
