Стаття Залужного — дороговказ, як рухатися далі. Чому ж така реакція з боку ОП?
Оригінал статті — на NV
Залужний показує, що в українського командування є план боротьби з Росією
Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква, коментуючи статтю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного в журналі The Economist, заявив, що військовим не варто виносити на публіку те, що відбувається на фронті. Власне, це ж не перший раз, коли пан Залужний публікує статтю в The Economist. Рік тому він також публікував таку програмну статтю. Там знову йшлося про проблеми та як їх треба вирішувати з військової точки зору. І ця стаття, в принципі, своїм чином стала дороговказом про те, як нам рухатися далі, як співпрацювати з партнерами, як отримувати зброю. Чому ж зараз в Офісі президента так схвилювалися стосовно цієї статті. Це дивна реакція, оскільки Валерій Залужний, як головнокомандувач Збройних сил, повинен був показувати і минулого року, і цього року план того, як ми будемо боротися з російською агресією і як ми плануємо завдати поразки Путіну.
У грудні минулого року генерал Залужний дуже чітко назвав орієнтовні кількісні параметри того, як мають бути забезпечені Збройні сили для того, щоб контрнаступальні операції весни-літа цього року були успішними. В чомусь вони були дотримані, в чомусь не були. Десь ми отримали зброю, десь не отримали. Зараз у нас інша ситуація на фронті. Мова — про позиційну війну.
Головнокомандувач визнав, що нам не все вдалося з того, що ставилося за військово-політичну мету в 2023-му році, він визнає, що були зроблені певні помилки. Але також він показує чітко, що в українського командування є план того, як далі боротися з Росією. Що гроші, які будуть вкладатися в Україну із бюджету Сполучених Штатів, із бюджету Європейського Союзу, що вони не будуть викинуті на вітер, що вони не будуть втрачені намарно, а що вони дозволять Україні, по-перше, вистояти в наступному році, а по-друге, підготувати в наступному році основу для звільнення всіх територій в подальшому. Тобто до 2025-го року, можливо і далі. Ось загальні риси цього плану були окреслені. Це дуже важливо, щоб наші союзники розуміли, як ми політику будемо вести, як ми збираємося вести війну. Без цього розуміння, без цього пояснення, я не думаю, що до нас було б багато довіри з боку наших союзників. Важливо, щоб наші союзники розуміли, як ми збираємося вести війну
З цієї точки згоди, я підсумовую, дуже дивно чути реакцію з Офісу президента, який каже, що цього не треба робити. А це була дуже вчасна стаття Залужного. Ще раз підкреслюю, оскільки зараз в Сполучених Штатах іде бюджетний процес. Сполучені Штати є нашим ключовим партнером, найбільше виділяють коштів. Планується, принаймні виконавчою владою, понад $60 млрд. Більшість з них, $40 млрд, це саме військова допомога. І Сполучені Штати, і їхній уряд, і парламент, і Конгрес мають бути впевнені, що ці кошти, підкреслюю, не будуть викинути на вітер. І з цієї точки згоди, на мою думку, стаття Валерія Залужного є вдалою.
От західні ЗМІ почали писати про розкол в українському керівництві. Не корисні для нас публікації. Взагалі на цій темі дуже довго спекулювала Росія і поширювала її всередині нашого інформаційного простору. А зараз наші власні політики нам роблять таку ведмежу послугу. У NYT нічого не вигадали. Вони взяли статтю генерала Залужного і поряд з ним поставили реакцію з Офісу президента. Того самого Жовкви, про якого я згадував на початку. Нічого там не вигаданого, вони просто інтерпретують. Так що є, якщо генералу забороняють говорити притомні і правильні речі, то, напевно, тут є брак комунікації, брак розуміння між політичним і військовим керівництвом.
Скажу таке: завжди і в мирний час, і в військовий час, якщо ми почитаємо історію, завжди відбувається тертя між військовим керівництвом і цивільним політичним керівництвом. Вищим — якщо ми говоримо про демократичні країни. Можна взяти і Сполучені Штати, можна взяти і Британію. Завжди є ці тертя, завжди є розбіжності у поглядах. Але як приходять до спільного рішення? Приходять на основі професіоналізму.
Тобто, якщо цивільна влада визнає професіоналізм військових, то вона адаптує внутрішню політику до військових цілей, які переслідують військові під час війни. І тому тут, я б сказав, ця зовнішня оцінка є ще одним таким тривожним дзвінком, з якого ми маємо зробити висновки про те, що у нас є професійні військові, а от нашому цивільному керівництву професіоналізму бракує, якщо вони не усвідомлюють тих вимог, які містяться у військових.
Бо, з одного боку, стаття в The Economist — це про те, що в українського військового командування є план того, як далі битися з Росією. Але, якщо прочитати дуже уважно — які саме параметри називає генерал Залужний, то зверніть увагу: більшість цих рішень мають ухвалюватися не армією, а ухвалювати їх має уряд, Міністерство оборони, Верховна Рада. Тобто — переговори з союзниками щодо отримання всіх необхідних засобів. І має працювати військова економіка.
А окреме питання — це про організацію підготовки резервів. І замість того, щоб розказувати, хто що має писати чи не писати, влада зараз — президент, Верховна Рада, уряд — повинні взяти до уваги цю статтю і зробити все, щоб ті всі пріоритети, які визначив генерал Залужний, були підтримані політичними і адміністративними рішеннями. Без цього, на жаль, на перемогу важко чекати.
Ще раз підкреслюю, уряд, парламент і президент повинні взяти цю статтю до відома, і відповідно до неї, вибудовувати систему внутрішнього управління і внутрішніх дій негайно. Не займатися виборами, не займатися якимись ілюзіями, а займатися тим, щоб ті пріоритети, які визначені головнокомандувачем Збройних сил, забезпечувались ресурсами і необхідною адміністративною підтримкою на законодавчому рівні, на підзаконному рівні, на бюрократичному теж.
Повне інтерв'ю з Петром Бурковським слухайте на Radio NV:
