Олександр Резнік, д.соц.н., завідувач відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАН України, керівник Центру політичної соціології
На перший погляд, питання військової мобілізації та готовності воювати не є елементом політичної свідомості суспільства. Однак у суспільстві, яке веде тривалу визвольну війну, вкрай чутлива проблема залучення до війська, особливо шляхом державного примусу, обов’язково набуває політичного забарвлення. Як і громадяни призовного віку, які спроможні за станом здоров’я піти у військо, так і решта громадян змушені інтенсивно переосмислювати своє місце у функціонуванні громадянської спільноти та належності до нації. Саме в такі часи загострюються почуття справедливості щодо представленості різних соціальних груп на фронті, увиразнюється та усвідомлюється перспектива взаємовідносин держави та громадянина, функціонування державних органів та дій їхніх представників. З іншого боку, перспектива тривалої кровопролитної війни зумовлює людей визначати свою роль у загальному опорі ворогові, виходячи із власного соціального потенціалу. Тому досить важливо з’ясувати, що спонукає людей визначати власну роль і дії інших у затяжній визвольній війні.
Сприйняття громадянами військової мобілізації
Виявлення громадської думки щодо військової мобілізації потребує врахування стану суспільної свідомості на третій рік виснажливої війни. Якщо запитувати напряму про ставлення до мобілізації, то респонденти можуть лукавити і висловлювати «соціально бажану» та «патріотичну» відповідь. Однак, якщо запитувати про те, що думає або як діє найближче оточення респондента, то людина зазвичай буде відвертішою, оскільки нібито йдеться не про її власну позицію. І хоча ця інформація може не повною мірою виражати ставлення респондента до мобілізації як об’єктивного явища будь-якої війни чи оцінку методів впровадження мобілізації, все ж люди здебільшого солідаризуються саме із намірами чи діями найближчого оточення, яке зазвичай і є референтною групою для особи. Таким чином виявляються не лише сценарії поведінки придатних до мобілізації громадян, а й загальне тло здатності суспільства до військової мобілізації, його реальний потенціал чинити опір впродовж тривалої війни.
Для з’ясування думок населення щодо мобілізації на третій рік російсько-української війни було використано всеукраїнське опитування (омнібус), проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 21 по 27 березня 2024 року. Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення). Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Отже, результати опитування показали, що у березні 2024 року найбільша частка населення (менше половини) вважала, що існують різні сценарії, коли деякі спроможні за станом здоров’я громадяни призовного віку уникають мобілізації, а деякі готові піти на війну (табл. 1). Чверть українців вважали, що придатні до мобілізації громадяни з їхнього оточення намагаються уникати її. Натомість лише один з десяти респондентів стверджував, що ця категорія здебільшого готова бути мобілізованою.
Таблиця 1
Відповіді населення України на запитання «У зв’язку із тривалою російсько-українською війною виникають проблеми з військовою мобілізацією. На Вашу думку, більшість спроможних за станом здоров’я громадян призовного віку з Вашого оточення ….?», березень 2024 р.
| n | % |
Намагаються уникати мобілізації | 518 | 25,6 |
Деякі уникають, а деякі готові бути мобілізованими | 943 | 46,7 |
Здебільшого готові бути мобілізованими | 201 | 10,0 |
Важко відповісти | 358 | 17,7 |
ЗАГАЛОМ | 2020 | 100,0 |
Двовимірний розподіл показав, що суттєвих відмінностей за статтю, віком, освітою чи типом населеного пункту не спостерігалося (табл. 2). Лише у віковій групі 60 років і старше та серед респондентів з неповною та загальною освітою виявилося дещо більше тих, хто не міг визначитися стосовно намірів найближчого оточення.
Таблиця 2
Соціально-демографічні характеристики груп респондентів за їхніми оцінками стосовно намірів людей з їхнього оточення щодо мобілізації, березень 2024 р., %
Соціально-демографічні характеристики | Більшість спроможних за станом здоров’я громадян призовного віку з Вашого оточення … | ЗАГАЛОМ | |||
Намагаються уникати мобілізації | Деякі уникають, а деякі готові бути мобілізованими | Здебільшого готові бути мобілізованими | Важко відповісти | ||
Стать |
|
|
|
|
|
Чоловіки | 26,6 | 47,9 | 9,1 | 16,4 | 100,0 |
Жінки | 24,8 | 45,7 | 10,7 | 18,8 | 100,0 |
Вікові групи |
|
|
|
|
|
18-29 років | 24,9 | 48,6 | 10,3 | 16,2 | 100,0 |
30-39 років | 26,2 | 49,5 | 8,5 | 15,8 | 100,0 |
40-49 років | 27,0 | 47,8 | 10,5 | 14,6 | 100,0 |
50-59 років | 27,9 | 48,3 | 9,3 | 14,4 | 100,0 |
60 років і старші | 23,5 | 41,9 | 10,8 | 23,8 | 100,0 |
Освіта |
|
|
|
|
|
Неповна та загальна середня | 27,4 | 38,8 | 8,5 | 25,2 | 100,0 |
Середня спеціальна | 26,3 | 47,3 | 9,9 | 16,5 | 100,0 |
Вища або незакінчена вища | 24,1 | 50,1 | 10,7 | 15,1 | 100,0 |
Фінансове становище сім’ї* |
|
|
|
|
|
Вкрай бідні | 25,5 | 31,4 | 12,3 | 30,9 | 100,0 |
Бідні | 26,1 | 43,7 | 10,9 | 19,3 | 100,0 |
Умовно забезпечені | 24,6 | 53,5 | 9,4 | 12,4 | 100,0 |
Забезпечені | 30,5 | 47,7 | 5,3 | 16,6 | 100,0 |
Тип населеного пункту |
|
|
|
|
|
Місто | 25,2 | 45,8 | 9,9 | 19,0 | 100,0 |
Село | 26,4 | 48,3 | 10,1 | 15,2 | 100,0 |
Макрорегіони** |
|
|
|
|
|
Захід | 28,9 | 51,5 | 4,9 | 14,7 | 100,0 |
Центр | 15,4 | 52,2 | 14,8 | 17,6 | 100,0 |
Південь | 31,3 | 39,2 | 7,9 | 21,6 | 100,0 |
Схід | 42,3 | 31,0 | 6,8 | 19,9 | 100,0 |
Рідна мова |
|
|
|
|
|
Українська | 23,7 | 48,9 | 10,4 | 16,9 | 100,0 |
Російська | 48,7 | 24,0 | 8,0 | 19,3 | 100,0 |
Мова спілкування вдома |
|
|
|
|
|
Українською | 22,8 | 50,5 | 11,2 | 15,5 | 100,0 |
Російською | 41,4 | 34,3 | 6,7 | 17,5 | 100,0 |
Однаковою мірою українською і російською | 24,9 | 43,2 | 8,1 | 23,8 | 100,0 |
*Задля зручності рівням матеріального становища було надано короткі назви. Крім цього, категорія «Забезпечені» об’єднує респондентів, які описали свій матеріальний стан як «Живу забезпечено, але зробити деякі значні покупки поки що не в змозі через брак коштів (купити квартиру, автомобіль тощо)» та «Фінансово можу собі дозволити придбати практично все, що хочу» з огляду на низьку наповненість останньої категорії.
**Макрорегіони проживання респондентів на момент опитування: Захiд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області); Центр (Вінницька, Житомирська, Київська та м. Київ, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області); Пiвдень (Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області); Схiд (Дніпропетровська, Харківська області).
Макрорегіональний розподіл показав, що серед мешканців Центрального регіону виявилася найменша частка тих, хто вказав про наявність «ухилянтів» у їхньому найближчому середовищі, та найбільша частка (відносно інших макрорегіонів) тих, хто запевняв, що у їхньому оточенні спроможні за станом здоров’я люди призовного віку готові бути мобілізованими. Крім цього, Східний регіон вирізнявся найбільшою часткою (42,3%) тверджень про уникнення мобілізації людьми з найближчого оточення.
Суттєві відмінності були зафіксовані за мовною ідентичністю та мовою спілкування вдома. Зокрема, серед тих, хто зазначив рідною українську мову, близько половини вказали на збалансоване ставлення у найближчому оточенні, тобто, коли деякі ухиляються, а деякі готові бути мобілізовані, і менше чверті респондентів вказали на переважання позиції ухиляння від мобілізації. Натомість, серед тих, хто зазначив російську мову як рідну, близько половини вказали на переважання «ухилянтської» позиції у найближчому оточенні, тоді як збалансоване ставлення до мобілізації було зазначено менш ніж чвертю респондентів з цієї мовної категорії. Однак, якщо брати варіант абсолютної готовності бути мобілізованим, то суттєвих відмінностей серед мовних груп не спостерігалося.
Подібним чином зафіксовані відмінності і за мовою спілкування вдома. Серед україномовних респондентів переважала оцінка збалансованого ставлення до мобілізації серед їхнього оточення (50,5%). Натомість серед російськомовних – переважала оцінка ухилення від мобілізації (41,4%) і водночас більше третини (34,3%) зазначило збалансовану позицію. Кількість респондентів, які зазначили варіант абсолютної готовності до мобілізації, була незначною в усіх мовних групах, хоча серед україномовних ця частка була дещо вищою, ніж серед російськомовних. Характерно, що варіанти відповідей серед білінгвів (тих, хто однаковою мірою спілкується вдома українською і російською мовами) більше наближені до відповідей суто україномовних.
Оцінки респондентами намірів людей з їхнього оточення щодо військової мобілізації пов’язані із їхньою вірою у перемогу України у війні проти Росії (табл. 3). Серед зневірених в українську перемогу домінує переконаність про переважання «ухилянтів» у їхньому найближчому оточенні. Натомість серед тих, хто вірить у перемогу над загарбниками, переважає переконаність про збалансований підхід до мобілізації серед найближчого оточення. Втім, віра у перемогу не позначилася на відчутті про переважну готовність найближчих оточуючих бути мобілізованим, і навіть парадоксально, що серед групи явно зневірених у перемозі виявилося навіть дещо більше тих, хто повідомив про переважну готовність бути мобілізованими.
Таблиця 3
Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи вірите Ви у перемогу України у війні проти Росії?» за їхніми оцінками стосовно намірів людей з їхнього оточення щодо мобілізації, березень 2024 р., %
Чи вірите Ви у перемогу України у війні проти Росії? | Більшість спроможних за станом здоров’я громадян призовного віку з Вашого оточення … | ЗАГАЛОМ | |||
Намагаються уникати мобілізації | Деякі уникають, а деякі готові бути мобілізованими | Здебільшого готові бути мобілізованими | Важко відповісти | ||
Так | 22,8 | 50,3 | 10,0 | 16,9 | 100,0 |
Скоріше так | 24,7 | 47,1 | 10,1 | 18,1 | 100,0 |
Скоріше ні | 41,9 | 31,0 | 10,9 | 16,3 | 100,0 |
Ні | 43,7 | 28,7 | 14,9 | 12,7 | 100,0 |
Важко відповісти | 27,3 | 39,1 | 3,9 | 29,7 | 100,0 |
Оцінки респондентами намірів людей з їхнього оточення щодо військової мобілізації також пов’язані із оцінкою діяльності В. Зеленського на посаді президента України (табл. 4).
Таблиця 4
Розподіл відповідей респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте діяльність Володимира Зеленського на посаді Президента України?» за їхніми оцінками стосовно намірів людей з їхнього оточення щодо мобілізації , березень 2024 р., %
Як Ви оцінюєте діяльність Володимира Зеленського на посаді Президента України? | Більшість спроможних за станом здоров’я громадян призовного віку з Вашого оточення … | ЗАГАЛОМ | |||
Намагаються уникати мобілізації | Деякі уникають, а деякі готові бути мобілізованими | Здебільшого готові бути мобілізованими | Важко відповісти | ||
Безумовно негативно | 41,1 | 38,6 | 8,2 | 12,1 | 100,0 |
Скоріше негативно | 35,9 | 38,9 | 7,3 | 17,8 | 100,0 |
Важко відповісти, позитивно чи негативно | 21,6 | 45,4 | 11,4 | 21,6 | 100,0 |
Скоріше позитивно | 21,1 | 52,5 | 10,2 | 16,2 | 100,0 |
Безумовно позитивно | 22,3 | 49,0 | 11,4 | 17,3 | 100,0 |
Серед тих, хто дав негативні оцінки діяльності президента України, переважають відчуття «ухилянтської» позиції у найближчому середовищі, тоді як серед тих, хто позитивно оцінив дії В. Зеленського, та тих, хто не визначився з оцінкою, більшість зазначила збалансовану позицію поміркованої готовності до мобілізації. Однак суттєвих відмінностей у відчутті про переважну готовність найближчих оточуючих бути мобілізованим відносно оцінки діяльності українського президента не зафіксовано.
Планування своїх дій у разі загострення або затягування війни
На відміну від відчутної мобілізаційної готовності українців, яка була продемонстрована після повномасштабного вторгнення, на третій рік великої війни суспільство зіткнулося з усім спектром страхітливих наслідків перебування воїнів на передовій. У публічній сфері побільшало відео-свідчень, в яких зафіксовано небажання військовозобов’язаних чоловіків бути мобілізованим. Після невиразних результатів контрнаступу 2023 року та загострення ситуації на початку 2024 року на тлі нестачі необхідної зброї та боєприпасів постала вже проблема відстояти українські рубежі від шаленого тиску російських загарбників. Повзучий наступ росіян, безперервні ракетні та бомбові атаки прифронтових міст дещо похитнули минулорічний настрій «віддаленості» виснажливої війни для більшості населення. Багато хто з мешканців прифронтових територій знову задумався щодо своїх подальших дій у разі наближення ворожих військ. Поступово прийшло усвідомлення того, що війна може тривати довго й ухилитися від неї психологічно чи фізично не вийде. Особливо, коли для громадян призовного віку кордони закриті та посилюються заходи додаткового залучення мобілізаційного ресурсу.
На відміну від намірів перед повномасштабним вторгненням, коли близько 22% дорослого населення готові були приєднатися до збройних формувань, у липні 2023 року лише близько 5% зголошувалися на подібний крок [Резнік, Козловський, 2023]. Тобто вже минулого року потенціал добровольців загалом вичерпувався. Тепер на порядку денному постало питання про залучення громадян шляхом обов’язкової мобілізації.
Респондентам, в тому ж таки опитуванні, проведеному Фондом «Демократичні ініціативи» спільно із Центром Разумкова у березні 2024 року, було запропоновано відповісти на запитання стосовно власної ролі, якщо війна проти російської агресії загостриться або триватиме довго (табл. 5).
Таблиця 5
Відповіді населення України на запитання «Як Ви бачите свою роль, якщо війна проти російської агресії загостриться або триватиме довго?», березень 2024 р.
| n | % |
Я вже служу у складі сил оборони (ЗСУ, Нацгвардія, територіальна оборона, добровольчі частини) | 66 | 3,3 |
Приєднаюся до сил оборони (ЗСУ, Нацгвардія, територіальна оборона), якщо мене мобілізують | 141 | 7,0 |
Приєднаюся до сил оборони (ЗСУ, Нацгвардія, ТрО, добровольчі частини), якщо військові дії наблизяться до місця мого проживання | 172 | 8,5 |
Працюватиму і надаватиму посильну невійськову допомогу (грошима, роботою, в якості донора крові, тощо) | 707 | 35,0 |
Намагатимуся просто вижити | 492 | 24,3 |
Спробую виїхати з країни | 100 | 4,9 |
Інше | 32 | 1,6 |
Не знаю, що робити | 183 | 9,1 |
Важко відповісти | 128 | 6,3 |
ЗАГАЛОМ | 2020 | 100,0 |
Невелика кількість (3,3%) опитаних, які потрапили у вибірку дослідження, зазначили, що вже служать у складі сил оборони (у 2023 році у вибірку потрапили 2,6% такого роду респондентів). Лише 7% респондентів сповістили про безумовний відгук у разі їхньої мобілізації. Натомість подібна кількість (8,5%) респондентів зазначила, що приєднаються до сил оборони за умови, якщо військові дії наблизяться до їхнього місця проживання. На перший погляд, така кількість потенційних захисників здається непереконливою, однак слід мати на увазі, що в подібному опитуванні, яке провела компанія «YouGov» 26 січня 2024 року у Великій Британії, на запитання «Якби почалася нова світова війна і Велика Британія опинилася під безпосередньою загрозою вторгнення, що з наведеного нижче Ви б зробили?», 10% британців зазначили, що добровільно приєднаються до війська, а 14% – що приєднаються до війська лише, якщо їх мобілізують [Smith, 2024]. Тобто в невоюючій країні більшість громадян також не прагнуть приєднатися до війська у разі гіпотетичної війни.
Так само не дивно, що на третій рік війни суттєво зменшилася категорія тих українців, які бачать свою роль як таку, що полягатиме в роботі та наданні посильної невійськової допомоги: у 2023 році – 51,6%, у 2024 році – 35%. Частка тих, хто дотримується пасивної позиції, яка визначається насамперед намаганням вижити, залишилася подібною до минулорічного показника (22,9%) і становить на третьому році війни близько чверті населення. Дещо побільшало тих, хто у разі загострення війни спробує виїхати з країни: у 2023 році – 1,2%, у 2024 році – 4,9%. Кількість тих, хто не визначився (15,4%), загалом подібна до попередніх років: напередодні війни – 18%; у липні 2023 року – 16,7%.
Якщо порівняти загальну кількість тих, хто хоч якось декларує продовження спротиву проти російських загарбників (своїми теперішніми чи потенційними діями), то помітне невелике зниження: у 2023 році – 59%, у 2024 році – 53,8%. Але, навіть пропри це, можна констатувати, що серйозної ерозії національної стійкості не відбулося.
Для визначення чинників готовності українців діяти, якщо війна проти російської агресії загостриться або триватиме довго, був застосований метод бінарної логістичної регресії. Наявність соціально-демографічних ознак в інструментарії опитування дала змогу встановити певні конфігурації чинників на обрану роль реагування щодо відсічі російської агресії впродовж тривалої війни (табл. 6).
Таблиця 6
Соціально-демографічні чинники готовності реагувати у разі, якщо війна проти російської агресії загостриться або триватиме довго, березень 2024 р., логістичні регресії
Соціально-демографічні чинники | Я вже служу у складі сил оборони | Приєднаюся до сил оборони, якщо мене мобілізують | Приєднаюся до сил оборони, якщо військові дії наблизяться до місця мого проживання | Працюватиму і надаватиму посильну невійськову допомогу | Намагатимуся просто вижити | Спробую виїхати з країни | Невизначеність |
Стать (1 = чол.; 2= жін.) | -3,057*** (0,047) | -2,803*** (0,061) | -1,522*** (0,218) | 0,512*** (1,669) | 0,699*** (2,011) | 1,348*** (3,851) | 0,211 (1,235) |
Вік (1–5) | -0,236* (0,790) | -0,356*** (0,701) | -0,131* (0,877) | -0,179*** (0,836) | 0,526*** (1,693) | -0,324*** (0,723) | 0,000 (1,000) |
Освіта (1–4) | -0,096 (0,908) | 0,016* (1,016) | -0,001 (0,999) | -0,027 (0,973) | -0,016 (0,985) | 0,017 (1,017) | 0,012 (1,012) |
Фінансове становище сім’ї (1–5) | 0,810*** (2,248) | 0,226 (1,253) | 0,089 (1,093) | 0,153* (1,166) | -0,455*** (0,635) | 0,328* (1,389) | -0,146 (0,864) |
Тип населеного пункту (1–7) | 0,031 (1,032) | 0,053 (1,054) | -0,039 (0,962) | 0,022 (1,023) | 0,000 (1,000) | 0,020 (1,020) | -0,050 (0,952) |
Макрорегіони |
|
|
|
|
|
|
|
Захід | -0,649 (0,523) | 0,090 (1,094) | 0,368 (1,445) | 0,507** (1,661) | -0,299 (0,742) | 0,607 (1,834) | -0,643** (0,526) |
Центр | 0,607 (1,836) | 0,716* (2,046) | -0,290 (0,748) | 0,690*** (1,993) | -0,076 (0,927) | -0,743* (0,476) | -1,070*** (0,343) |
Південь | -0,903 (0,405) | 0,355 (1,426) | -0,162 (0,851) | 0,239 (1,270) | -0,097 (0,907) | -0,072 (0,930) | -0,215 (0,807) |
Схід (ref.) | – | – | – | – | – | – | – |
Мова спілкування вдома (1 = російською; 2 = обома; 3 = українською) | 0,204 (1,226) | 0,036 (1,037) | 0,073 (1,076) | -0,025 (0,976) | -0,124 (0,884) | -0,536** (0,585) | 0,250* (1,285) |
Constant | -1,535 | 0,630 | -0,092 | -1,645 | -2,543 | -3,953 | -1,555 |
Nagelkerke R² | 0,238 | 0,248 | 0,112 | 0,064 | 0,229 | 0,140 | 0,039 |
% правильних прогнозів | 96,7 | 92,9 | 91,6 | 65,4 | 77,7 | 95,2 | 84,7 |
Примітка: В таблиці показані B-коефіцієнти предикторів регресійного рівняння з відповідними відношенням шансів їхнього впливу на залежну змінну у дужках.
*p ≤ .05. ** p ≤ .01. ***p ≤ .001
Отже, регресійне рівняння зафіксувало, що служба у складі сил оборони, як і минулого року, зумовлюється належністю до чоловічої статі, зниженням віку та зростанням матеріального становища сім’ї. Швидше за все (більш ймовірно), фінансове становище стало похідною від самої служби в силах оборони, а не від того, що ці люди були фінансово забезпеченими до служби. Зрештою, фінансове становище сім’ї за показником відношення шансів впливу незалежної змінної на залежну змінну (вказано у дужках) залишається вирішальним чинником належності до війська. Натомість ані тип населеного пункту, ані належність до певного макрорегіону чи мова спілкування вдома не проявили себе як чинники залученості до війська. Відсутність такого роду диференціації є свідченням соцієтальної представленості і, відповідно, збереження національної єдності українців.
Ймовірність приєднання до сил оборони у разі мобілізації зумовлюється належністю до чоловічої статі, зниженням віку, зростанням рівня освіти та належністю до Центрального регіону. Натомість, потенційна готовність приєднатися до сил опору за умови наближення військових дій до місця проживання детермінується лише належністю до чоловічої статі та до молодших вікових категорій. Водночас вибір важливої ролі для економіки та обороноздатності воюючої країни, як-от надання посильної невійськової допомоги, зумовлюється належністю до жіночої статі, зниженням віку, зростанням фінансового становища та належністю до Західного та Центрального макрорегіонів (у 2023 році ця належність не спостерігалася).
Прагнення просто вижити притаманне жінкам, людям старшого віку та фінансово знедоленим категоріям. Натомість варіант спробувати виїхати за кордон проявився серед жінок, молодших когорт, російськомовних та тих, які декларують певну фінансову забезпеченість. Крім цього, сценарій виїзду за кордон, ймовірніше, стосується мешканок Східного макрорегіону, оскільки змінна, яка відображала у регресійному рівнянні цей макрорегіон, була референтною, а статистично зафіксований вплив коефіцієнта, що позначає належність до Центрального макререгіону, виявився від’ємним). Власне, зрозуміло, що зубожілі жінки старшого віку будуть дотримуватися стратегій «виживання, тоді як молоді жінки, які звикли до наявності певного фінансового ресурсу, у разі небезпеки спробують шукати кращу долю за межами України.
Нарешті, невизначена позиція щодо дій у разі загострення війни простежується серед громадян, які схильні спілкуватися вдома українською мовою та, ймовірніше, проживає у Східному макрорегіоні (з огляду на те, що змінна, яка відображала у регресійному рівнянні цей макрорегіон, була референтною, а статистично зафіксовані коефіцієнти щодо Західного та Центрального макререгіонів були від’ємними).
Таким чином, враховуючи результати цього дослідження, можна констатувати, що на третій рік війни, як і в попередні роки, попри певні мовні та макрорегіональні розбіжності у сприйнятті військової мобілізації, мобілізаційний потенціал прогнозовано простежується здебільшого серед молодих чоловіків. Однак, безумовний відгук на мобілізацію слід очікувати серед молодих чоловіків із вищими рівнями освіти та представників Центрального макрорегіону (цей макрорегіон також вирізняється з-поміж інших за оцінками населення щодо готовності свого найближчого оточення бути мобілізованими). Відповідно, серед молодих чоловіків з низьким рівнем освіти аргументом відгукнутися на мобілізацію буде умова наближення лінії фронту до місця їхнього проживання.
Серед українських жінок загроза тривалого загострення війни проти російської агресії виокремила три сценарії можливої поведінки: 1) молоді і фінансово забезпечені жінки, які проживають у Західному та Центральному макрорегіонах, працюватимуть і надаватимуть посильну невійськову допомогу (грошима, роботою, здачею крові тощо); 2) старші та фінансово зубожілі жінки намагатимуся просто вижити; 3) молоді, фінансово забезпечені та російськомовні жінки, які проживають у Східному макрорегіоні, спробують виїхати з країни.
Очевидно, що гендерні та вікові ролі, наближеність до лінії фронту певним чином раціоналізували осмислення власного потенціалу реагувати на перспективу довгої тривалості російсько-української війни. Зрештою, ці висновки бажано враховувати при тверезій оцінці соціально-психологічних ресурсів та людського потенціалу задля обороноздатності суспільства, яке веде визвольну війну.
Джерела:
Резнік, О., Козловський, О. (2023). Політична свідомість суспільства, що воює. В: Є.Головаха, О.Макеєв (ред.), Українське суспільство в умовах війни. Рік 2023: Колективна монографія (сс. 91–123). Київ: Інститут соціології НАН України.
Smith, M. (2024) More than a third of under-40s would refuse conscription in the event of a world war. Retrieved from: https://yougov.co.uk/politics/articles/48473-more-than-a-third-of-under-40s-would-refuse-conscription-in-the-event-of-a-world-war
