Микола Кірєєв,
журналіст, спеціально для Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
Одним із наслідків окупації частини України є забруднення значних територій різноманітними вибухонебезпечними предметами. Як заявляють спеціалісти, на остаточне розмінування України піде від 20 до 30 років. Однак, як свідчить досвід, навіть через майже 80 років після закінчення Другої світової війни всі вибухонебезпечні предмети досі не віднайдено та не знешкоджено.
Досвід іншої війни – в колишній Югославії – підтверджує невтішні прогнози: остаточна ліквідація мінної небезпеки на значній території України – справа далекої перспективи. Найбільш постраждалими частинами країни у цьому плані є ті області, які були (або залишаються) окупованими: Донецька, Луганська, Херсонська, Харківська, Запорізька, Сумська, Київська та Чернігівська області. З територій трьох останніх областей окупантів вигнали на початку квітня, тут відразу почалася процедура розмінування та виявлення вибухонебезпечних предметів, тож досвід цих областей може слугувати моделлю, яка показує, що чекає Україну після остаточної перемоги та деокупації територій.
Стан Чернігівської області на момент звільнення
На початок квітня від 80 до 90 відсотків області перебувало під окупацією або в зоні важких боїв. Як свідчить карта від «Суспільне Чернігів», напередодні деокупації картина стану бойових дій в області мала такий вигляд:
Вільними від ворога залишалися великі міста – Прилуки, Ніжин, Чернігів та ще кілька невеликих містечок. Однак практично навколо всіх них точилися бої, а обласний центр має досвід і вуличних боїв. Тобто, якщо навіть безпосередньо в цих містах не встановлені міни, то небезпека нерозірваних боєприпасів навколо них залишається надзвичайно високою.
Точних даних щодо площі області, яка постраждала від дій росіян, немає, але можна з певністю ствержувати, що вона становить не менше 90% загальної території Чернігівщини.
Загальна площа області становить 31 865 квадратних кілометри, або 3 186 500 гектари. Отже, як мінімум 28 600 квадратних кілометрів (або 2 860 000 гектарів) є землями, потенційно забрудененими вибухонебезепчними предметами. Значна частина цих земель – сільськогосподарські угіддя. На цих же територіях зосереджено більшість із 1 511 населених пунктів області. Тут же проживає до 90% населення із 968 100 жителів Чернігівщини. Тобто в зоні ризику перебуває до 900 000 людей.
Стан розмінування територій області
Як повідомляють органи влади, розмінування територій та очищення їх від вибохонебезпечних предметів розпочалося в перших числах квітня, негайно після виходу з області окупаційних військ.
Точного підрахунку щодо можливих обсягів робіт та кількості вибухонебезпечних предметів дати неможливо – значна територія (близько 20%) області – це болота та ліси, де навіть обстеження місцевості значно ускладнено. Наразі ДСНС України створена інтерактивна мапа територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами.
На цій мапі відображуються місця, на яких вже виявлені або ймовірно містяться вибухонебезпечні предмети, та ступінь загрози від них згідно з наявною у ДСНС інформацією.
Мапа відображає в реальному часі стан небезпеки по всій території країни.
Станом на 21 вересня, згідно з інформацією ДСНС, на території Чернігівської області обстежено 39 399,43 гектари та знешкоджено 44 471 вибухонебезпечний предмет.
Порівняйте це з площею, яка була під окупацією та в зоні бойових дій, а вона обчислюється мільйонами гектарів – наразі обстежено близько 15% небезпечних територій.
Насамперед обстежуються житлові будинки, об’єкти інфраструктури, ЛЕП, газопроводи та дороги. Лише протяжність автомобільних доріг в області становить 7 222 кілометри, тож можна уявити, про які обсяги робіт йдеться.
Проблеми в роботах щодо розмінування територій
Як кажуть сапери, єдине, в чому немає проблем, це сама наявність вибухонезпечних предметів. Найголовнішою ж проблемою є величезна територія, яку необхідно обстежити. Карти мінних полів існують лише частково – у тих випадках, де міни встановлювалися підрозділами ЗСУ до початку вторгнення, згідно з планом прикриття потенційно небезпечних напрямків. Всі інші мінні загородження встановлювалися хаотично, в умовах, коли просто було не до карт.
Однак найбільша небезпека криється у тому, що залишилося від ворога. Крім протитанкових і протипіхотних мін, це величезна кількість боєприпасів – від патронів до стрілецької зброї і гранат до великокаліберних снарядів і ракет до систем залпового вогню. Найбільшу небезпеку становлять так звані «розтяжки», які росіяни встановлювали у місцях своєї дислокації та відступу, та боєприпаси, що не розірвалися. Від моменту відступу росіян пройшла весна, літо та скоро закінчиться осінь. Тобто навіть просто віднайти міну чи гранату стало величезною проблемою, не говорячи вже про їх знешкодження.
Як уже зазначалося, значна територія області – болота, ріки, ліси. Тобто місцевість, яка сама по собі утруднює роботи. На все це накладається брак спеціалістів, техніки, пального.
В таких умовах прогноз заступника керівника Офісу президента України Кирила Тимошенка про те, що «розмінування Чернігівщини зятягнеться на роки», видається дуже оптимістичним. Розмінування області триватиме не одне десятиліття. І цей процес зятягуватиметься тим більше, чим довше тривають інтенсивні бойові дії в інших областях України, аже це все відволікає як ресурс, який можна задіяти в Чернігівській області, так і потребує першочергової уваги саме до зони, яка буде деокупована найближчим часом.
Небезпека боєприпасів, що залишилися на території області
Чернігівщина є переважно сільськогсподарським регіоном, для якого боєприпаси, що залишилися на угіддях, є найбільш небезпечними. Вже навесні, під час проведення весняно-польових робіт, зафіксовано декілька підривів сільськогосподарської техніки на полях області. На жаль, при цьому загинули люди.
Так, наприклад, 23 травня на полі біля села Киїнка водій трактора наїхав на протитанкову міну. Тракторист помер по дорозі до лікарні. Цей випадок, на жаль, непоодинокий – за квітень-вересень, тобто після деокупації області, на мінах підривалися автомобілі на дорогах області, гинули грибники. Під час сільгоспробіт загинуло принаймні декілька чоловік.
Як свідчить досвід ДСВ та інших збройних конфліктів, наслідки у вигляді підривів на боєприпасах та мінах ще довго нагадуватимуть про окупацію та бої на теренах Чернігівщини.
Хто залучається до розмінування територій
Провідну роль у розмінуванні територій взяла на себе ДСНС, але вона діє в тісній координації з національною поліцією, військовими ЗСУ та ТРО області. Як повідомляє прес-центр ГУ ДСНС у Чернігівській області, до обстеження та розмінування територій залучаються піротехнічні підрозділи ДСНС, вибухотехнічні групи Національної поліції, Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної спеціалізованої служби транспорту. Допомога надходить і від міжнародних партнерів України. Зокрема, у вигляді техніки, металодетекторів, засобів бронезахисту, інструментів для розмінування та знешкодження боєприпасів.
До розмінування територій долучаються суб’єкти господарювання Чернігівщини та міжнародні донори. Їхня участь зазвичай обмежується фінансовою допомогою та наданням необхідного для саперів обладнання. Про свої наміри взяти участь у розмінуванні Чернігівщини у серпні заявила Франція. На урядовому рівні була висловлена обіцянка допомогти як у безпосередньому розмінуванні з залученням своїх спеціалістів та техніки, так і у підготовці українських спеціалістів, зокрема щодо розмінування водойм.
Ціна питання
За даними ДСНС, наразі найбільш замінованими є Київська, Харківська, Чернігівська та Сумська області.
Як зазначає Тимур Пістрюга, керівник Асоціації саперів України, «якщо брати досвід розмінування на сході країни, то один квадратний метр очищеної землі коштує десь 3-4 долари». Тобто ціна квадратного кілометра становить від трьох мільйонів доларів.
У такий спосіб нескладно провести приблизні підрахунки, яких коштів потребує програма розмінування Чернігівщини. Як уже зазначалося, перевірити необхідно не менше 28 000 квадратних кілометрів. Отже, вартість цих робіт для області сягає 84 мільярдів (!) доларів.
Таких коштів немає ні у держави, ні у фермерів, які є найбільш зацікавленими у очистці своїх угідь від вибухонебезпечних предметів. Вихід, за словами Тимура Пістрюги, у об’єднанні зусиль держави, міжнародних партнерів та суб’єктів господарювання: «сильно сумніваюся, що фермери здатні компенсувати всі затрати по розмінуванню. Нам потрібна донорська допомога. А фермер може допомагати логістично».
Що стосується земель несільськогсподарського призначення – а до таких належать не лише ліси та водойми, а й міста, села, інфраструктура тощо – то тут ще складніше. Житлова зона та об’єкти інфраструктури потребують нагального обстеження і найбільш затратні. Надія лише на допомогу західних партнерів та донорів.
Іноземний досвід та перспективи розмінування Чернігівщини
На очищення Косово пішло понад 20 років. У Балканських країнах розмінування подекуди триває й досі. Наприклад, у Хорватії лишилося ще близько 3% неочищеної території, хоча у 1996 році така площа становила 13 тисяч квадратних кілометрів — 23% території країни.
«Розмінуванням у Хорватії займалися оператори протимінної діяльності, які очищали всю територію, а також до цього процесу залучали машини, якими керують дистанційно. Техніка очищала землю, а після того на неї заходили сапери, аби перевірити територію», — каже Тимур Пістрюга.
Понад 50% всієї потенційно небезпечної території Хорватії очистили саме за допомогою засобів механічного розмінування. На таке очищення країни пішло до 10 років.
У Грузії, війна в якій тривала всього вісім днів, розмінування було розпочате у серпні 2008 року – відразу по закінченні бойових дій. Воно тривало до 2019 року.
Наразі у ДСНС України нараховується всього близько 700 піротехніків. На всю Україну. Скільки спеціалістів такого профілю є в інших структурах – НПУ, ЗСУ тощо – точно невідомо. Але навіть якщо їх на порядок більше, їхніх зусиль явно недостатньо для швидкого вирішення проблеми.
Скільки саме вибухотехніків працює над розмінуванням Чернігівської області, теж наразі точно невідомо. Мова може йти про десятки, максимум сотні спеціалістів. Однак на їхні плечі лягає колосальне завдання – обстежити та очистити майже три мільйони гектарів Чернігівщини від наслідків окупації російськими військами.
