Медіа
Перегляди: 1884
26 січня 2015

Шанс для примирення ще є

Тетяна ГРАДОБЛЯНСЬКА.
 
«Ми завжди знали, що Україна є гетерогенною (неоднорідною) державою. У цьому ми у світі не унікальні. Але в нашій державі, знаючи це, тривалий час нічого не робилося, щоб об’єднати країну. Навпаки, політичні еліти використовували відмінності для отримання електоральних переваг у своїх «базових» регіонах. Щоразу цей маятник дедалі більше розхитувався. Врешті-решт вилившись у збройний конфлікт», — заявила під час круглого столу у столиці Олена Захарова, директор Департаменту зовнішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень. Тепер, за її словами, експерти шукають вихід із ситуації, що склалася. Сподіваються, примирити українців з різних регіонів зможе національний діалог та вироблення національної політики єдності.
Що реально роз’єднує, а що, навпаки, здатне об’єднати чи ж у даному випадку — примирити країну, з’ясовували соціологи. Проведення всеукраїнського масштабного репрезентативного дослідження стало першим кроком на шляху до старту національного діалогу. Його результати спростували одразу кілька міфів. Перший — як такого «єдиного Донбасу» із одностайною громадською думкою не існує. «Донбас не є єдиним, і в цьому його основна відмінність від решти регіонів, де громадська думка більш консолідована», — сказала під час представлення результатів дослідження Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».
І хоча, як свідчать результати дослідження, майже з усіх питань мешканці Донбасу мають своє, оригінальне бачення, соціологи все-таки переконані, що шанс на примирення наша країна ще не втратила.
Доказ того — проведене опитування, яке показало, що міф другий — твердження, мовляв, у різних регіонах України принципово відрізняються моделі історичної пам’яті, не відповідає дійсності. «У нас є підстави говорити про те, що з точки зору соціокультурної та історичної пам’яті жодного роз’єднання України фактично немає. Є специфіка регіонів, у тому числі і Донбасу, у ставленні до певних історичних подій. Але все ж таки щодо головних подій — ставлення практично однакове. Більше того, вважалось, що в Україні, міф третій — у різних регіонах різна мова, герої, антигерої... Але у 80% випадків це не так», — розповів Олександр Вишняк, завідувач відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ.
Питання «Що здатне примирити країну» — громадян об’єднує. Принаймні більшість українців, у тому числі і на Донбасі, відповіли однаково: реальна боротьба з корупцією та покращення соціально-економічного стану в країні. Причому у тому числі і на буремному сході більшість переконана, що примирити нас може українська влада та ЗМІ.
До речі, достатньо строкатими та неоднозначними є оцінки найбільш позитивних та негативних політичних діячів України. Лідери серед «героїв» за версією країни — князь Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Володимир Великий та Михайло Грушевський. На Галичині цю компанію доповнює Степан Бандера, на Донбасі ж на першому місці — цар Петро І.
Рейтинг «антигероїв» серед політиків сучасності та минувшини, відповідно до даних по всій Україні, очолюють Віктор Янукович (54%), Йосип Сталін (39%), Віктор Ющенко (25%), Володимир Ленін (23%) та Степан Бандера (20%). Зовсім інша ієрархія негативних персонажів історії — на Донбасі. Тут антирейтинг очолює Степан Бандера (45%), Віктор Ющенко (40%), Петро Порошенко (38%) та Віктор Янукович (25%). Як мінімум у нелюбові до президентів України держава вже об’єдналася.
 
«Якщо б йшлося про громадян України, то ми примирилися б дуже швидко. Інша річ, що, на жаль, не все вирішує громадська думка і не все вирішують громадяни України. Зараз там справжня війна з Росією... Донбасу дуже важко. Для нього Україна і Росія — це двоє батьків. І нинішня ситуація — це все одно, що запитувати у дитини, кого ви більше любите: маму чи тата. Їм складно перебудовуватися. Для них Росія завжди була другою батьківщиною. І тому їм дуже важко сприйняти той факт, що РФ і Україна стали ворогами», — відповіла на запитання «Голосу України» про те, чи не втрачено ще шанс для примирення, Ірина Бекешкіна.