Саміт в Анкарі. Для НАТО почався новий етап
Колнку опубліковано на NV. Оригінал — на Facebook-сорінці авторки
Із саміту НАТО в Анкарі вже впевнено можемо вести відлік нового етапу в існуванні Альянсу
Це можна називати НАТО 3.0 або європеїзованим НАТО, і це буде справедливо, але головне, що саме дає підстави для такого відліку. І їх декілька.
По-перше, Європа та Україна дипломатично та на рівні планування безпекової та оборонної політики зробили квантовий стрибок після саміту в Гаазі. Від тотального шоку європейців — до збільшення витрат на оборону серед європейських членів НАТО та Канади до рекордних для них $575 млрд за підсумками 2025 року.
Фінансова відповідальність за підтримку України на рівні взаємного «безпекового пакту»: Європа шукає кошти для підтримки, а Україна не лише бере (ресурси, зброю тощо), але передовсім дає (безпеку, час на планування, нові технології та досвід тощо). За формальною згадкою про внесок України у трансатлантичну безпеку — нова, десь прагматично-безпекова, а десь — політична реальність.
Практична інтеграція України з НАТО вже відбувається
По-друге, більшу відповідальність Європи за оборону Альянсу, що теж закріплено в тексті Декларації, також варто сприймати як нову реальність НАТО. Для США ідея з НАТО 3.0 — це не про декларації, а про конкретні дії. Оновлена програма по швидкому реагуванню на початок війни проти НАТО, так звана Модель сил НАТО, ризикує бути основною мішенню нових планів Пентагону.
Сама ідея багаторівневої Моделі в тому, що кожна країна-член мала б підготовлені ресурси (людей і техніку), які можна розгортати від першого дня кризи чи війни до 30 чи 180 днів в залежності від потреб. І саме про скорочення цих сил та засобів реагування говорять в Пентагоні в контексті НАТО 3.0 і «більшої відповідальності Європи».
І насамкінець. Про членство України в НАТО вже майже забули, посилаючись на те, що, мовляв, нереалістично це зараз. Але натомість практична інтеграція України з НАТО вже відбувається. І чим більше європейські члени НАТО будуть занурюватися у самостійне планування оборони Європи, тим більшою для них буде потреба в Україні, як частині такої системи оборони. Уже не в рамках нинішнього негласного і дуже вузькопрофільного «безпекового пакту».
