Розірвати шаблони

Коли   запит на нові обличчя в політиці стабільно високий (за даними «Демініціатив» – 62-65% ), політикам варто розуміти, що це запит не тільки на суть, але і на «обгортку», – пише на своїй сторінці у Фейсбуку політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Марія ЗОЛКІНА,  аналізуючи  форми ведення передвиборчої кампанії «старих» і  умовно «нових» кандидатів у президенти:

- Попри претензії до Зеленського з приводу браку досвіду державного управління чи в політиці як такій, він як кандидат відіграє дуже важливу роль для нинішнього політичного процесу. Він самим фактом свого висування, своєю кампанією руйнує усталене уявлення про поведінку кандидата, про рецепти популярності і підвищення електоральної ваги.

- Всі інші — від «старих» до лишень умовно «нових» — нових форм не запропонували. Всі і всім зрозумілі і передбачувані: кандидати — одне одному, а також кандидати — виборцям. Ні, останні не скажуть (як і самі політики), що вони достеменно знають, чого точно можна, а чого не варто очікувати від Тимошенко, Гриценка, Порошенка (тут — прогнозованість дій в разі переобрання найвища з-поміж усіх все-таки) як Президента, але це більше про сутність, а от форма (і агітації, і позиціонування, і ведення кампанії загалом) всім зрозуміла і знайома. Жодної нової форми політики з досвідом, або деякі й без нього, не розвивають і не пропонують.

- Виборець є втомленим, розчарованим – це зрозуміло, але й знудженим. Так, в буквальному сенсі: справа ж не тільки в тих самими обіцянках, але і в тому, як їх подають: однаково-стандартно від виборів до виборів. На жаль, так воно є. «Старі» політики напружені у спілкуванні й іноді – боротьбі один з одним, але геть розслаблені у спілкуванні зі своїми виборцями. Одні сподіваються на ефект «опозиції», інші – на неготовність електорату до нових пертурбацій в разі зміни президента, ще хтось – на аванс довіри як новому обличчю. Але факт лишається фактом: окрім інформаційної атаки на виборців, партії і кандидати практично не вели системної роботи з виборцями. Гречка, гроші, ненависть виборців до основних конкурентів певного кандидата – розраховували на що завгодно, але не на реальну переконаність виборця у виборі кандидата як найбільш достойного, а не просто «найменшого зла». І в цьому абсолютна більшість кандидатів - схожі. Окрім Зеленського, який додає нової форми, навіть якщо за нею не стоїть і не стоятиме нова суть – це ще належить побачити. Але коли у нас запит на нові обличчя в політиці стабільно високий (62-65% за дослідженнями Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи"), нам варто розуміти, що це запит не тільки на суть, але і на «обгортку».

- Коли виборцю не пропонують ні першого, ні другого – рейтинг сягає в певний момент «стелі», і починається стагнація кампанії. А коли щось виборця та й чіпляє, з`являється незручна для більшості кандидатів ситуація, в якій вони не розуміють, як «перебити» ці реакції спраглого до чогось нового суспільства.

- Незалежно від результатів виборів, розбивати шаблони, створювати дискомфорт для старожил української політики, примушувати їх занервувати і бодай замислитися про необхідність зміни тактики по відношенню до виборців — сьогодні неоціненно для політичного процесу в Україні.