Російсько-українська війна: чотири ключові принципи Києва для забезпечення тривалого миру
Чи повинна Україна змиритися з російською окупацією частини своєї території в обмін на припинення війни? Відповідь на це питання Марія Золкіна, голова напряму "Регіональна безпека та дослідження конфліктів" та дослідниця Лондонської школи економіки та політичних наук, дає для EUROPP blogs LSE.
Визначаючи ключові стратегічні інтереси для України, Марія Золкіна стверджує, що відмова України від «територіальних компромісів» продиктована не тільки міжнародним правом, але і раціональною безпековою логікою і що лише повна деокупація української території може принести тривалий мир. Ось ключові тезі статті, повний текст якої читайте англійською:
1. Політичні угоди з РФ не мають сенсу, а окупація території не принесе миру. Тому потрібна повна деокупація як стратегія національного опору, що базується на консенсусі політичних, військових еліт та більшості в суспільстві.
2. Крим і раніше окупований Донбас – не окремий кейс, не «червона лінія» Росії, а пропагандистський конструкт, не більше. Окупований Крим – це воєнна база, небезпека не лише для українського узбережжя Чорного моря, але і неможливість користуватися Азовським, якщо би навіть весь південь Україна звільнила.
3. Час має значення. Інтерес України – отримати концентровано допомогу якнайшвидше і завершити війну якнайшвидше. Замороження лінії розмежування відповідатиме російським інтересам, не українським.
4. Відповідальність і справедливість. Боротьба за деокупацію – це зупинка геноцидальних практик на окупованих територіях.
5. Пост-воєнна архітектура: жодних розпливчастих «запевнень» у безпеці. Пріоритет – НАТО, додатково окремі безпекові альянси з партнерами.
