Росія намагається зліпити з НАТО ворога – ця історія призначена винятково для внутрішнього споживача – Тарас Жовтенко

Росія не поспішає реалізовувати на практиці загрози, про які говорить роспропаганда на адресу НАТО. Вони дуже войовничі на своєму телеббаченні й у  заявах з військових кабінетів у Москві. Але Росія прекрасно розуміє практичні та політичні наслідки подібних кроків. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.

Загалом для Росії всі сусідні країни так чи інакше є мішенню для військової агресії, каже він.

«Членство сусідньої країни в НАТО – це, з одного боку, додаткова аргументація, яка дає російській пропаганді додаткову поживу для цієї пропагандистської істерії. З іншого боку, ми бачимо дуже чітку тенденцію, що насправді Росія в практичному сенсі не поспішає реалізовувати на практиці погрози проти країн-членів Альянсу. Вони дуже войовничі у себе в телевізорі, у своїх заявах із бункера або з військових кабінетів у Москві. Але на практиці вони жодних реальних загроз не реалізують. Росія прекрасно усвідомлює практичні та політичні наслідки таких кроків», – сказав Тарас Жовтенко.

З іншого боку, РФ демонструє, що там, де немає присутності Альянсу, в країнах, на які не поширюються гарантії безпеки, стаття п’ять НАТО, російське військово-політичне керівництво максимально сміливе. Адже вони чудово розуміють, що відповідної реакції від Альянсу в цьому випадку бути не може, доповнив аналітик.

«У Кремля фундаментально викривлене бачення того, чим є НАТО насправді. Тому що, якщо уважно почитати Північноатлантичний договір і його п’яту статтю, то стає абсолютно зрозуміло, що НАТО не може бути агресивним блоком у принципі, тому що всі ресурси Альянсу можуть вмикатися тільки тоді, коли на блок уже нападуть», – пояснив експерт.

Альянс  у принципі не може напасти на когось,  акцентував він.

«У жодному нормативному документі НАТО не сказано, що вся організація, не чекаючи, поки хтось нападе на якусь країну-члена блоку, може сформувати  контингент і піти, грубо кажучи, “робити війну”. Тільки акт агресії запускає п’яту статтю. Це і юридично, і практично всім зрозуміло», – наголосив Тарас Жовтенко.

Але Росія намагається в пропагандистському сенсі зліпити з Альянсу «ворога», і ця історія призначена  насамперед для внутрішнього споживача, вважає експерт.

«Адже періодично населенню потрібно пояснювати, чому ось така багата на ресурси країна, як Російська Федерація, яка давно й успішно заробляла на торгівлі своїм газом із тією ж таки Західною Європою, отримуючи за це валюту, чомусь нічого з цього не конвертувала в бодай якесь більш-менш значуще поліпшення соціально-економічного стану держави. Все складалося або в особисті кишені путінських еліт, або в ту саму розбудову армії, щоб пропаганда, яка ллється на російських громадян, мала хоч якийсь сенс», – сказав він.

Такі режими, як путінський, потребують постійної зовнішньої загрози, і періодично зовнішньої військової інтервенції проти когось, щоб тримати населення в тонусі, додав аналітик.

«І, відповідно, всі свої невдачі у внутрішній політиці та економічному розвитку Кремль може пояснювати саме так. Мовляв, ми ж воюємо, потрібно перемогти ворога, а потім уже займатися певними серйозними внутрішніми справами», – резюмував Тарас Жовтенко.