Реформа енергоефективності: як повернути високі тарифи собі на користь
В рамках проекту «Просування реформ в регіони» спілкуємося в ефірі Громадського радіо з експертом РПР і головою Київського офісу «Асоціації енергоефективних міст» України СВЯТОСЛАВОМ ПАВЛЮКОМ, який пояснює, як при зростанні тарифів зменшити суми в платіжках за рахунок енергоефективних заходів
«Споживач ніколи не контролює тариф, він може прийняти або не прийняти його зовні, може змінити джерело енергії, може зменшити об’єм споживання, контролювати свій рахунок, але не може контролювати тариф. І це треба прийняти. Але коли ви це приймете, починаєте користуватися іншим набором інструментів. Ви починаєте займатися своєю платіжкою, а не безкінечними дискусіями про тарифи і про те, що хтось вирішить ваші проблеми за вас» — говорить Святослав Павлюк.
Ірина Славінська: Чи можуть споживачі використати зростання тарифів собі на користь?
Святослав Павлюк: У своєму житті я не бачив людини, яка б казала: як добре, що зросли тарифи. Ніхто в жодній країні не хоче платити більше. Тим не менше, підвищення тарифів є певним мотиватором для змін. Ми розуміємо, що відбулося щось, внаслідок чого життя вже неможливе таке, як було дотепер. Змінилися зовнішні обставини, тому нам треба змінити поведінку.
Ірина Славінська: Виходить, собі на користь можна спробувати повернути підвищення тарифів, припустімо, взявши «теплий» кредит? Це можна вважати хорошою модернізаційною стороною?
Святослав Павлюк: Є частина інструментів, котрі спонукають, а є частина, котрі допомагають. Скорочення дотацій палива, яке ми мали і яке спричинило ріст тарифів на всі види послуг, тягне за собою деякі інструменти. Я вважаю, інструменти, які в нас є на рівні національної політики для підтримки процесу енергомодернізації, термомодернізації, абсолютно недостатні і кількість фінансування, котра виділяється, абсолютно ганебна. Тим не менше, вони є і треба користуватися ними.
У рамках програми «теплих» кредитів (хоч вона має масу недоліків) маємо інструмент Фонд енергоефективності, який ще не запрацював і невідомо, коли запрацює, але закон вже прийнятий. Принаймні, маємо всі шанси, що він може запрацювати в наступному році, хоча планувалося, що це буде в квітні цього року.
Своєю діяльністю Фонд енергоефективності буде спрямований в основному на багатоповерхівки і буде займатися комплексною термомодернізацією. Те, що стосується одноповерхової забудови і якихось часткових заходів (фрагментних, без дозвільної документації і без особливих проектів), це можна оформити в рамках програми «теплих» кредитів, котра є невеликою як на українські потреби. Ви можете отримати компенсацію приблизно в розмірі до 30% від матеріалів, які ви використовуєте на утеплення будинку.
Дзвінок слухача (Леонід) Я займаюся цією темою вже 10 років. Утримання будинку взимку мені обходиться до 600 грн на місяць (55 м²). У боротьбі з неконтрольованим зростанням тарифів головне — відмовитися або зменшити споживання цього постачальника, наприклад, тепла. Україна має достатньо цікаві вітчизняні розробки. Справа в тому, що в нас ніхто не розуміє, в чому неефективність нинішніх систем опалення.
Святослав Павлюк: Якщо я зрозумів, слухач говорив про переобладнання свого невеликого будинку. Вся діяльність може бути чітко поділена на три сегменти: бюджетні будівлі і офісного характеру, житлові будинки — багатоповерхівки (приєднані або не приєднані до централізованих систем) і приватні односімейні будинки (приєднані або не приєднані до централізованих систем). Варіантів, яким чином вони забезпечуються теплом і що з цим робити, досить багато.
Загалом я є прихильником того, що централізовані системи теплозабезпечення є дешевшими (якщо нормально налаштовані), ніж індивідуальні системи. Якщо хочете поставити індивідуальну систему в багатоповерхівці, слід брати до уваги не лише вартість газу, а й вартість інсталяції системи і порівняти це з інсталяцією існуючої.
Якщо ви живете в квартирі у багатоповерхівці, у вас централізоване теплопостачання, і захочете відрізатись (противником чого я є), то або весь будинок відрізається і ставить собі індивідуальні котли, або весь будинок працює з централізованою системою або ставить автономну котельню десь біля будинку на даху. Якщо ви починаєте різати систему, якась квартира починає бути з індивідуальною, а решта з централізованою системою — в будинку будуть проблеми. По-перше, ми вішаємо на тих, хто залишається на централізованій системі, всі втрати, витрати, вішаємо на них частково утримання квартир, котрі відрізались — місця загального користування опалюють саме вони.
Найважливішою реформою у моєму розумінні за всі роки незалежності є реформа свідомості: що кому належить і хто за що відповідає. Це особливо стосується багатоповерхових будинків.
Є прийнятий цього року новий закон Про комерційний облік води і тепла. В його рамках до нового року Мінрегіоном мають бути опрацьовані декілька методик нарахування, розподілу показників між квартирними і загальнобудинковими лічильниками.
Дзвінок слухача (Андрій з Буковини). Ви розумієте, що цей внутрішньобудинковий облік, коли є 80 квартир, — втрати йдуть на людей. У нас йде подача тепла знизу, а потім на дах, а з даху знов вниз. Втрата йде внизу і на даху, і все це розподіляється між людьми замість того, щоб утепляти труби. Невже люди цього не розуміють? Може, пора припинити обмаювати людей?
Святослав Павлюк: Функція бензозаправки — залити у ваш бак бензин. Її завдання — забезпечити якісне пальне до вашого баку. Яким чином працює ваш двигун, де у вас там тече — це не стосується заправки, це ваші проблеми. Точно так само і з будинком. Будинок є спільною колективною власністю і ви спільно відповідаєте за утримання вашого майна. Тут є принцип так званого розподільного обліку. Функція теплопостачальника — довести тепло до вашого будинку. Його завдання — купити газ і труби, відремонтувати їх, зробити котельну систему, забезпечити все, щоб вам до будинку подати тепло. Скільки ви його візьмете і куди воно втрачається у вашому будинку — це ваша особиста відповідальність. Те, наскільки мешканці будуть спроможні зорганізуватись, довести будинок до нормального стану — це ваша відповідальність як власників.
Дуже важливо розуміти, що у нас в складі тарифу на утримання будинку і прибудинкової території є дуже невеликі гроші на поточний ремонт будинку. У нас взагалі не існує складової на капітальний ремонт. Вся країна чомусь живе в ілюзіях, нав’язаних політиками в популістичних дискусіях, що держава повинна ремонтувати ваш будинок.
Ірина Славінська: Якими конкретно нововведеннями, передбаченими в реформах, можна в даному контексті скористатись? Наприклад, створити ОСББ?
Святослав Павлюк: Це одна з організаційних частин, котра допоможе вам зрозуміти, що відбувається з вашим будинком і спільно приймати певні рішення. Юридично це змінює спосіб — ви можете приймати рішення більшістю.
Принцип будинкового обліку за цим законом полягає в тому, що індивідуальні лічильники води, тепла перестають бути абсолютними показниками, за якими вам нараховується за воду і за тепло. Вони дають вам пропорцію в загальному споживанні: на їх основі вираховується частка вашого споживання у будинку загалом.
Якщо у вас у підвалі течуть труби, якщо у вас вибиті вікна в під’їзді і батареї гріють повітря, де дірявий дах і незакриті вікна, ви будете за це платити.
Якщо ви запросите у вашої керуючої компанії чи ЖЕКу, скільки грошей вам було нараховано протягом року за поточний ремонт, вам назвуть приблизно десять тисяч у 80-квартирному будинку — ніби, багато. А тепер беремо ці десять тисяч і дивимось: а що можна зробити за ці гроші в цьому будинку? Можна зробити фрагмент даху чи під’їзду, траву посадити. Але це недостатні гроші.
Наш житловий сектор всі ці роки страшенно недофінансований. Ми якось очікуємо, що воно якось саме звідкись візьметься, що ЖЕК зобов’язаний. Але це ваша спільна власність, ніхто без ваших грошей його не ремонтуватиме. Створіть ОСББ, перегляньте тарифи на утримання, сядьте і самі це все перерахуйте. Без вас цього ніхто не зробить.
Дзвінок слухача. Крім того, що сказав слухач із Прикарпаття, що треба міняти на теплозберігаючі труби, то в Києві на Великі Васильківській клали труби, ізоляція там — пінопласт, тому такі треба по всій Україні.Підвищується ціна на енергоресурси в Україні, йде війна, за каденції президента Ющенка прем’єркою була Тимошенко, вона підписала угоду на 400 доларів за куб газу. Чи вона зі своєї партії має віддати гроші і компенсувати?
Святослав Павлюк: Думаю, ця історія — пам’ятка для всіх виборців, що ми самі вибираємо якихось людей, даємо їм право від нашого імені розпоряджатися нашим спільним майном, цією країною. Від нашого імені вони підписують угоди, тому потрібно думати, кого ви вибираєте.
Стосовно труб, треба чітко розуміти, хто за що відповідає. Більшість теплогенеруюючих компаній по Україні є муніципальною власністю, це комунальні компанії. Вони відповідають за генерацію тепла з мінімальним тарифом. Якщо ці компанії не є ліцензіатами НКРЕКП, виробляють тепла менше ніж 170 000 гігакалорій, вони затверджують тариф на рівні міста. Проводяться слухання по тарифу, ви можете прийти в міську раду і запитати перед встановленням тарифу та заслухати деталі. Компанія повинна захищати його у вашому органі місцевого самоврядування і потім в області, а ви можете розуміти, що туди включено.
Що стосується теплотрас, це відповідальність компанії або міста, бо це міська власність. Те, що стосується будинків, — це відповідальність мешканців. Мешканці не впливають на труби, вони повинні займатися своїм будинком. Перш за все, поставити систему регулювання подачі тепла, яка дасть можливість захиститися від переспоживання і займатися утепленням зовнішніх стін.
Ірина Славінська: Нагадайте найважливіші закони, на які громадянам варто звернути увагу в цьому контексті.
Святослав Павлюк: Безпосередньо тут буде впливати закон Про комерційний облік тепла і води, закон Про енергетичну ефективність. З наступного року запрацює Фонд енергоефективності, котрий створить систему підтримки комплексної термомодернізації, наскільки він може це зробити в умовах недофінансування. Громадянам також дуже важливо прочитати закон Про спільні права власності у багатоквартирному будинку.
_______________________
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони», який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій і "Європейською правдою" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є відповідальністю видання і жодним чином не віддзеркалює точку зору Європейського Союзу.
