Путін і Зеленський поговорили. Що чекає на Донбас?

Підсумок Нормандського саміту такий: зради не відбулося. Є певний рух вперед, майбутнє невідоме, а небезпеки лишаються

Олексій Гарань,
науковий директор
Фонду "Демократичні ініціативи"
імені Ілька Кучеріва

Оригінал на "Новом времени"

Відбулось те, що передбачали більшість експертів, і про що говорив Пристайко, коли згадував заздалегідь підготовлене комюніке. Ми знали, що буде схвалено процес розведення військ, визначать ще кілька ділянок, і йтиметься про обмін полоненими. До цього можна ще додати діяльність СММ ОБСЄ: було ще раз підкреслено, що місія матиме доступ до всього Донбасу, тобто і до ОРДЛО, і повинна працювати 24/7, як важливо підмітила Меркель.

Та насправді це все ті речі - за винятком розведення військ — про які йшлося з 2014 року. І перемир’я мало вступити в силу не з нового 2020 року, а ще у вересні 2014-го. І згідно з Мінськом-2 мав відбутись, і дуже швидко, обмін полоненими. Тож попри запевнення в тому, що процес зрушиться, гарантій немає: домовленості зривалися часто. Три бійця загинуло під час саміту, що є доволі показовим негативним символом: переговори йдуть, а в цей час відбуваються обстріли.

Під час саміту ми також відмітили різницю в підходах до питання виборів і контролю над кордоном. Думаю, команда Зеленського дійсно усвідомила червоні лінії, які накреслювались як попередньою владою, так і громадською думкою. Акції «Ні капітуляції!» зіграли свою позитивну роль. Зеленський побачив спротив, і разом з командою більш прискіпливо придивився до цих питань, що дозволило зайняти більш жорстку позицію на переговорах. Формально Путін посилається на записане в Мінську-2: Україна отримає контроль над кордоном наступного дня після виборів. А українська позиція, зокрема попередньої влади, полягала в тому, що це треба переглядати, і що як не український, то міжнародний контроль має бути до виборів. Дуже цікаво, що тут Меркель, на відміну від Путіна, сказала, що Мінські домовленості є гнучкими і їх можна переглядати. Це очевидний реверанс в український бік.

Ми чули, що зараз розпочнуть роботу радники та міністри, і за 4 місяці має відбутися саміт в Берліні - хоча це ще питання. Бо на відміну від таких технічних моментів як розведення сил на місцях, питання виборів і контролю за кордоном політично є дуже принциповими і вагомими. Тож не виключаю, що ситуація застопориться.

З негативного я би відмітив закон про особливий статус ОРДЛО: згідно з комюніке, тепер його приймуть на постійній основі. Про це йшлось ще у Мінську-2, тож це спадщина ще попередньої влади, але зараз ми заново це зафіксували і я бачу тут небезпеки. Так як незрозуміло, як виглядатиме цей закон і що значить, що ми зафіксуємо його на постійні основі. За кілька днів до саміту помічник президента Андрій Єрмак під час виступу в Chatham House сказав, що ОРДЛО може скористатись тими ж перевагами, що й інші регіони України в умовах децентралізації. Тобто що відбудуться конституційні зміни і всі регіони отримають додаткові права — і це нормальне трактування Мінських домовленостей. Однак далі Єрмак сказав, що ОРДЛО може отримати і додаткові конституційні уповноваження — і тут виникає знак питання. По-перше, чи значить це, що нова влада збирається зафіксувати це в Конституції, що може викликати масові акції протесту? Більше того, я далеко не певен, що набереться необхідні дві третини в парламенті, так як громадська думка достатньо чітко виступає проти закріплення особливого статусу в Конституції. І друге, сама ідея про те, що «особливості місцевого самоврядування» будуть прописані в законі, що діятиме на постійній основі - теж викликає запитання. Наша влада клянеться і божиться, що ніякої федералізації та автономії не буде. Але як по-іншому назвати те, коли певні регіони отримують додаткові права, хоча єдине, що їх відрізняє від інших — це досвід перебування під окупацією Росії?

Усе це може створити дуже небезпечний прецедент. На мою думку, нас чекає дуже жорстка дипломатична боротьба. Не виключаю, що де-факто команда Зеленського повернеться до лінії, яку проводив Порошенко, і позиція команди щодо виборів та особливого статусу ставатиме все жорсткішою. Я пам’ятаю, як на Київ тиснули в 2015-му, на початку 2016-го, і як Порошенко разом з депутатами пояснювали, що не можуть піти на запропоноване, оскільки немає більшості в парламенті, й проти виступає громадська думка. Так усе і зависло. Не виключаю, що зараз буде те ж саме.

Тому мій прогноз такий: закон про особливості місцевого самоврядування, який діє до 31 грудня, завтра пролонгують. І, радше за все, у нинішньому вигляді, так як часу на переробку немає - це, до речі, теж вимога Росії. Ну а далі вже нова влада вноситиме правки. Які саме — це вже питання.