Про що говорили Путін і Меркель. Меседжі для України
УНІАН, 3.05.2017
Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
Найважливішою в зустрічі Ангели Меркель та Володимира Путіна, яка відбулася 2 травня в Сочі, була змістовна складова. Важливо, що з вуст німецького канцлера пролунала заява про те, що Україна повинна отримати доступ до українсько-російського кордону, тієї частини, яку вона зараз не контролює. Чесно кажучи, на таку заяву важко було сподіватися. Відомо, що це — українська позиція. Але в Мінських домовленостях записано інакше: питання контролю над кордоном — одне з останніх, яке має вирішуватися. Тому нинішня заява Меркель означає, що українська позиція знаходить своє розуміння, і це надзвичайно важливо.
Цей візит був потрібен обом сторонам — і Меркель, і Путіну — у пропагадистсько-дипломатичних цілях. Путіну він допоміг реалізувати його бажання — показати, що він не в ізоляції, з ним зустрічаються, до нього приїжджають. Очевидно, що це буде розкручуватися на російському телебаченні. І ця інформація, перш за все, буде спрямована на внутрішню російську аудиторію.
Мінський процес заблокований, а Меркель окреслила, що потрібно для того, щоб його розблокувати
Що стосується Меркель... Передусім, наближається саміт «Великої двадцятки», і наближається прийняття Євросоюзом рішення про продовження санкцій проти Росії на наступні півроку. Я думаю, вони будуть продовжені, тому що дії Росії, насамперед, у Сирії, повністю підірвали довіру до Москви. Плюс — розгортається розслідування втручання Росії у виборчі перегони в Сполучених Штатах Америки. Все це дуже змінило атмосферу і в американо-російських стосунках, і в стосунках Європи з Росією.
Якщо говорити про внутрішньополітичні причини, то для Меркель є важливим те, що у вересні мають відбутися вибори в Німеччині, і вона має шанс перемогти. Але конкуренція велика, і результати доволі важко спрогнозувати. Важко передбачити, яка сама буде правляча коаліція. Враховуючи ці чинники, Меркель було важливо показати, що вона не тільки може говорити «ні» — така собі «Фрау Ні», але й що вона готова до діалогу за певних умов. Власне, саме це, з моєї точки зору, стало підставами для цього візиту.
Не слід також забувати, що Німеччина є ключовою стороною в «нормандському форматі» та мінському процесі, і Меркель особисто багато інвестувала в мінський процес, вона є матір’ю «нормандського формату» і мінського процесу, тому вона не може просто сказати: «Ви знаєте, все це завалилося, все це не діє». Навпаки, вона має наголосити на тому, що «процес продовжуватиметься, якщо…». Їй потрібно підкреслити (тим більше, напередодні виборів у Німеччині), що завдяки Мінським домовленостям, була зупинена гаряча фаза війни в Європі. І ось тут вона дуже чітко все сформулювала.
Головне — Меркель твердо лишається на позиціях, які були раніше
Ми самі розуміємо, що мінський процес заблокований, а Меркель окреслила, що потрібно для того, щоб його розблокувати — вона чітко заявила, що завдання номер один — це перемир’я, і відповідальність за це чітко покладається на Росію. І тут немає нічого нового у порівнянні з тим, що кажуть українські експерти та західні експерти: так, мінський процес не є дієвим, але формат має продовжуватися, доки не буде знайдено чогось іншого.
Головне — Меркель твердо лишається на позиціях, які були раніше. З усіх європейських лідерів у неї одні з найжорсткіших підходів — чітка прив’язка санкцій до виконання Мінських домовленостей, і відповідальність при цьому покладається на Росію.
