Президентські вибори в Румунії: ризики для України і наших партнерів
Оригінал статті – LB.ua
«Треба якнайшвидше перекрити кордон з Румунією! Це велика діра! Звідти в Україну надходить дуже багато вантажів. Особливо військових». Ці слова належать колишньому очільнику молдовського Генерального штабу Ігорю Горгану, який влітку минулого року опинився в центрі шпигунського скандалу. Горган працював на російську розвідку й доповідав ГРУ про ситуацію в регіоні. Чим закінчилася його справа, до речі, досі невідомо, але в політичному контексті, який не настільки прихований, як шпигунські ігри, і, навпаки, розгортається гучно та яскраво, усе більше набувають підтримки політики, які під різним соусом продають електорату такі самі ідеї, у центрі яких — обмеження допомоги Україні.
Минулої неділі в Румунії відбувся перший тур президентських виборів. Естафету лідера ультраправого табору перейняв лідер партії AUR Джордже Сіміон, який отримав 41 % голосів. Друге місце зайняв ліберальний кандидат, мер Бухареста Нікошор Дан з результатом 21 %.
Перемога ліберального кандидата у другому турі, який відбудеться 18 травня, можлива, але на ризики, які створює потенційний прихід до влади Сіміона, слід зважати уже.
Хто такий Джордже Сіміон
Джордже Сіміон подав свою кандидатуру в президенти після того, як румунська ЦВК відмовила в реєстрації кандидату Келіну Джорджеску, який лідирував у минулорічних скасованих виборах. Висування Сіміона втілило план союзу правих політичних партій AUR і POT, які раніше підтримували Джорджеску. Тож у контексті затяжного електорального циклу Сіміона можна вважати політичним й ідеологічним наступником Джорджеску.
Лідер ультраправої партії «Альянс за єдність румунів» (AUR) Джордже Сіміон. Фото: EPA/UPG
Сіміон є лідером ультраправої партії AUR, яка впевнено нарощувала свої мʼязи з 2020 року, уперше увійшовши в парламент з результатом 9 %. Експлуатувала актуальні тренди: чи то протести проти ковідних обмежень і вакцинації, чи то євроскептицизм і сувереністський порядок денний.
У травні 2015 року Сімеона визнали небажаною особою в Республіці Молдова. Служба інформації та безпеки Молдови охарактеризувала його як потенційну загрозу стабільності держави. Крім того, лідеру AUR також заборонили в’їзд на територію України. У цьому контексті також лунали звинувачення, що Сіміон підтримував контакти з російськими спецслужбами.
Джордж Сімеон закінчив Бухарестський університет і Ясський університет імені Александру Іона Кузи, де захистив магістерську роботу про злочини комунізму. Свою громадянську активність розпочав ще у студентські роки, а перший помітний протест за його участю пройшов у 2008-му. Сіміон був одним з критиків Іона Ілієску, поміркованого представника комуністичної номенклатури, якого обрали президентом Румунії на перших демократичних виборах.
Сіміон також очолював рух «Нові голани», який позиціонував себе наступником протестного руху 1990 року. Популяризував гасло «Бессарабія — це Румунія» серед футбольних фанатських угруповань.
Сіміон, 24 січня 2016 р. Фото: Вікіпедія
У 2012 році Сіміон заснував Уніоністську платформу «Дія 2012» і організував низку протестів і заходів, зокрема Марш століття 2018 року, а також заходи з відзначення роковин анексії Бессарабії Російською імперією у 1812 році.
Сіміон по-справжньому увійшов у політику 2019 року, коли разом із соратником, а нині європарламентарем Клаудіу Тирзіу заснував партію AUR — націоналістичну консервативну силу. На парламентських виборах 2020 року AUR відразу отримала 9,17 % голосів у Сенаті й 9,8 % у Палаті депутатів. 2022 року Сіміон став єдиним лідером партії.
На виборах 2024 року партія здобула вже 16,23 % голосів і потрапила до Європейського парламенту, приєднавшись до фракції Європейських консерваторів і реформістів (ECR), у якій головує італійська премʼєрка Джорджа Мелоні. Того самого року Сімеона обрали віцепрезидентом цієї групи.
У президентській кампанії 2025 року Сіміон акцентував на радикальних економічних заходах, таких як будівництво мільйона дешевих квартир для румунів, а також на сувереністських гаслах й історичному відродженні країни.
Джордж Сіміон виступає із заявою поблизу ЦВК в Бухаресті, 7 березня 2025 року. Фото: EPA/UPG
А чи справді є російський слід?
Злет партії AUR і її риторика закономірно викликають питання про можливі звʼязки з Кремлем. Сам Сіміон спростовує їх і підкреслює, що він і не проросійський, і не проєвропейський — а прорумунський.
Водночас спостерігаємо певні ознаки, що така позиція послаблює європейську єдність і, навпаки, грає в унісон з російськими наративами.
Наприклад, партія просуває традиціоналістський, євроскептичний і антиглобалістський порядок денний, який Росія підживлює і фінансує по всій Європі. Так само AUR проти міграційної політики й ЛГБТ, що збігається з риторикою Москви про «занепалий Захід».
Велике питання і до позиції AUR стосовно війни в Україні. Джорджеску, якого AUR підтримала на минулих виборах, засуджував допомогу Україні, звинувачував НАТО у провокації Росії й озвучував антиукраїнські гасла. Джордже Сіміон, звісно, висловлюється обережніше, але теж закликав зменшити допомогу Україні.
Зокрема, заявляв, що Румунія має займатися собою, а не «втягуватися в чужу війну». Ба більше, Сіміон зробив кілька провокативних натяків на територіальні претензії до України — згадав про Південну Бессарабію та Північну Буковину (регіони, що колись входили до складу Румунії). Подібні заяви повністю вкладаються у кремлівську ідею розколоти західну коаліцію, посіяти недовіру між Києвом і його сусідами та перетворити добросусідські відносини на територіальні суперечки, що озвучили як стратегію ще задовго до повномасштабного вторгнення.
Лідер ультранаціоналістичної партії «Альянс за Союз румунів» (AUR) Джордж Сіміон під час прес-конференції після реєстрації cвоєї кандидатури в президентських перегонах 2025 року в Бухаресті, 14 березня 2025 року. Фото: EPA/UPG
Інформаційне поле навколо AUR заповнене каналами, близькими до російської системи пропаганди. Як відомо, на скасованих президентських виборах 2024 року в центрі уваги був TikTok, який виявився ключовою платформою в передвиборчій кампанії радикалів, зокрема Джорджеску. Румунські спецслужби звітували, що вірусне просування Келіна Джорджеску в TikTok організували саме з Росії. У самій компанії TikTok згодом повідомили, що в цьому контексті видалили понад 27 000 фейкових акаунтів, які розкручували ультраправі партії до виборів. Першоджерелом наративів, які поширювали румунські праві, часто були інформаційні повідомлення з російські медіа, наприклад, з LifeNews, Sputnik, RT і навіть з анонімних телеграм-каналів.
Джордже Сіміона помічали і в прямих контактах з інфраструктурою ультраправого інфопростору: восени 2024-го він з’явився як гість у шоу War Room Стівена Беннона, колишнього радника Дональда Трампа. Ба більше, у день виборів він знову дав інтервʼю Беннону.
Сіміон онлайн-гість шоу War Room Стівена Беннона. Фото: скрин відео
Відомо, що всі ці виступи організували через американську лобістську фірму, на послуги якої, як з’ясувалося, AUR таємно витратила $1,5 млн, і нині в Румунії триває слідство щодо можливого нелегального фінансування цієї кампанії держкоштом. Тим часом румунські ультраправі тяжіють до табору європейських націонал-консерваторів. Сіміон відкрито називає себе фанатом Джорджі Мелоні — лідерки італійської партії «Брати Італії», яка підтримує Україну.
Перші кроки Сіміона в разі перемоги
На тлі всіх цих зрушень постає питання: що реально може зробити Джордже Сіміон, опинившись на чолі країни? Відповідь значною мірою залежить від можливостей його мандата. Якщо Сіміон стане президентом Румунії на наступні п’ять років, він керуватиме зовнішньою політикою країни, стане верховним головнокомандувачем і призначатиме прем’єр-міністра за згодою парламенту. І Сіміон уже чітко заявив, що бачить на чолі уряду Келіна Джорджеску.
Водночас президент не має прямої законодавчої ініціативи й не контролює щоденного управління економікою — ці функції залишаються за урядом і парламентом. Тому реалізувати свої наміри Сіміон зможе лише в координації з урядовою більшістю або шляхом компромісів. Сьогодні парламентська більшість у Румунії формально все ще за коаліцією PSD — PNL — UDMR, яка перебуває на межі розпаду після того, як її кандидат Крін Антонеску не потрапив до другого туру.
Наслідки для України, ЄС і НАТО
Формування навколо України поясу лояльності до Кремля — від Угорщини й Сербії до Словаччини й потенційно Румунії, якщо країну очолить Джордже Сіміон, — може суттєво змінити безпековий і політичний ландшафт регіону. Досі Румунія була надійним союзником Заходу як член ЄС і НАТО, стратегічно важливим для підтримки України, сусідом, що ставив безпекові пріоритети вище за політичні спекуляції.
Румунські порти на Чорному морі та дунайські шляхи життєво важливі для експорту українського зерна, а територією країни йде транзит гуманітарної та військової допомоги. Бухарест приймає десятки тисяч біженців, а на румунських військових базах дислоковані підрозділи союзників по НАТО, що зміцнюють східний фланг Альянсу.
Уряд Румунії підтримував усі пакети санкцій ЄС проти Росії, надавав Україні допомогу. Проте прихід до влади в Бухаресті відверто проросійських або євроскептичних сил може різко змінити цей курс.
Patriot у Національному навчальному центрі протиповітряної оборони на полігоні Капу-Мідія в румунському повіті Констанца. Президент Румунії Клаус Йоганніс 5 вересня 2024 р. підписав закон про безоплатну передачу Україні зенітно-ракетного комплексу Patriot.
І якщо Румунія перестане активно підтримувати Україну, це створить значні ризики і для нас, і для сусідньої Молдови. Такий сценарій може серйозно ускладнити логістику для союзників України. До того ж НАТО втратить одностайність на своєму південному сході. Тоді як нині єдиним проблемним членом Альянсу є Угорщина, яка блокувала засідання Ради НАТО — Україна, зволікала з ратифікацією вступу Швеції та вдавалася до різних політичних провокацій і загравань з Москвою. Росія, безумовно, намагатиметься використати такий розкол: більше країн у регіоні з проросійською позицією — це розв’язані руки для Москви в Чорноморському регіоні.
Румунія — держава-член Євросоюзу з населенням 20 мільйонів — має значну вагу. І влада на чолі з AUR, особливо якщо AUR сформує потім ще й уряд, може приєднатися до Угорщини і Словаччини в опозиції до нових санкцій і фінансової допомоги Україні.
Такий пояс недоброзичливців може ускладнити координацію військових і політичних зусиль, стати плацдармом для нових провокацій Росії.
Найкращий президент, якого Румунія ніколи не мала, але чи матиме?
Такою фразою описують у Румунії Іона Раціу, дисидента, який у часи комуністичного режиму проживав у Великобританії, звідти підтримував паростки румунської опозиції, яка могла б трансформувати країну. Після перемоги антикомуністичної революції Раціу повернувся на Батьківщину й узяв участь у президентських виборах, але програв Ілієску — тому самому Ілієску, на критиці якого побудував свою карʼєру Джордже Сіміон.
Джордж Сіміон та Калін Джорджеску під час протесту проти скасування першого туру президентських виборів у центрі Бухареста, 1 березня 2025 р.
Фундація імені Раціу в Румунії й досі активна й підтримує демократичний діалог і ліберальні цінності, а контекст навколо самої фігури Іона Раціу всі ці роки залишається актуальним, фіксуючи момент, коли після короткої ейфорії незалежності країна так і не ризикнула обрати кандидата-ідеаліста. До слова, схожий шлях пройшла й Україна, обираючи між людиною системи Леонідом Кравчуком і дисидентом Вʼячеславом Чорноволом. Тож українське суспільство розуміє історичність моменту, як ніхто інший.
Сіміон не виглядає як Раціу. Але страх, що і Дан не стане ще одним Раціу, зрозумілий. Водночас і ризик, що доведеться шкодувати постфактум, дійсно значний. Бо Румунії є що втрачати. І разом з нею й Україні.
