Виконавчий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
21 березня минає рік, як шостим президентом України став колишній шоумен розважального шоу «95 Квартал» Володимир Зеленський. Які підсумки можна підбити?
Про це Громадське радіо поговорило з політичним аналітиком Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петром Бурковським.
«Ми зробили це разом» — соціологічні підсумки року
Якщо порівнювати рейтинг Володимира Зеленського з іншими президентами, які були до нього, то йому вдається тримати досить високий рівень довіри громадян. Щоправда, зараз вже можна з упевненістю сказати, що його рейтинг нині вдвічі менший, ніж той, який був у другому турі президентських виборів.
Це, очевидно, наслідок як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Щодо об’єктивних, то ми бачимо, що у світі відбуваються процеси, які торкаються і нашої країни, що мають негативний вплив. А суб’єктивні – це помилки самого президента та його оточення.
Як коронакриза вплине на рейтинг Зеленського?
Ще рано оцінювати, наскільки коронакриза вплине на рейтинг Зеленського. От коли ми вийдемо з карантину, тобто захворюваність піде на спад, тоді можна буде провести дослідження.
Основні точки політичної кар’єри президента за перший рік роботи
Володимир Зеленський — це перший президент, у якого в руках сконцентрована законним чином вся повнота державної влади. Тобто його фракція є більшістю у парламенті, а такого не було в жодного президента. З його людей або з тих людей, яких йому підібрали, складається Кабінет Міністрів. Тобто з такими важелями, які він отримав, можна було зробити багато чого. Але він розпорядився цими важелями зовсім не так, як хотілося б більшості його виборців. Частина виборців, які голосували за Зеленського, критикують його за те, що він нічого не досяг по Донбасу, частина не побачила очікуваного зростання добробуту і люди не побачили тієї своєрідної «справедливості», яку пропонував Зеленський — «прийде весна, саджати будемо». Як виявилося, якщо жити по закону і в демократії, то виконати цю обіцянку дуже важко, якщо не продовжувати реформи судової системи і прокуратури.
Зеленський і війна
Коли він став президентом, він не усвідомлював того масштабу проблем, які є на цьому напрямку, не усвідомлював, що Україна може багато чого не допускати, але зрушити з місця процес одноосібно не може. І тут має бути воля двох сторін, щоб прийти до якогось рішення. Проте з того, що ми бачимо – зустріч у Парижі, підготовка до зустрічі у Берліні, ця спроба створити консультативну групу з «ДНР» та «ЛНР» — говорить про те, що президент делегував цю частину людям, які взяли на себе зобов’язання досягти миру. Насправді, я зараз бачу, що тема війни Зеленському зовсім нецікава і він не бажає цим займатися, адже не хоче нести на собі тягар відповідальності за продовження війни чи за її припинення. І він намагається перекласти цю відповідальність на плечі інших людей, які були обрані українським народом. І в цьому полягає найбільша загроза, коли люди, не несучи жодної політичної відповідальності перед громадянами, вирішують долю подальшого виживання і розвитку держави.
Очевидно, що Зеленський – наш черговий урок після Ющенка, після Януковича та Порошенка. Урок в тому, що коли ми йдемо на вибори і голосуємо, треба робити більш зважений вибір, не вірити тому, що можна побороти бідність, бандитам – тюрми, а з Путіним можна зустрітися на півдорозі і домовитися про мир. Це знову урок для українських виборців, наступного разу вони вже не будуть голосувати за такого, як Зеленський.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі:
