«Певна геополітична хімія відбулася» – Маріанна Присяжнюк про саміт в Одесі

Президент України Володимир Зеленський та лідери країн Південно-Східної Європи на саміті в Одесі. 11 червня 2025 року. Фото: president.gov.ua

Оригінал – Українське радіо
Автор: Віталій Науменко

Певна геополітична хімія відбулася. Так охарактеризувала саміт «Україна – Південно-Східна Європа», що відбувся в Одесі, політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» та координаторка проєкту «Дельта-24» про регіон «Україна-Молдова-Румунія» Маріанна Присяжнюк. В етері Українського Радіо вона зауважила доволі приязний контакт між лідерами держав, зокрема України, Молдови і Румунії, що дуже для нас важливо в контексті війни, сусідства та євроінтеграції. Важливою також була участь лідера Сербії і підтримка ним територіальної цілісності України, бо «це слова, які мають конкретні наслідки», – вважає аналітикиня. При цьому, ключовою ідеєю саміту, звісно, став супротив України, посилення її позицій перед переговорним процесом і недопущення того, щоб Росія посилювала якимось чином свій наступ. «Це ідейне, ідеологічне, координаційне перегрупування перед самітом НАТО у Нідерландах», – додала Маріанна Присяжнюк.

«Людський фактор у дипломатичних відносинах на рівні лідерів також дуже важливий»

11 червня в Одесі відбувся саміт «Україна – Південно-Східна Європа». На нього, зокрема, приїхали: президент Румунії Нікушор Дан, президент Сербії Александар Вучич, президентка Молдови Мая Санду, премʼєр-міністр Болгарії Росен Желязков, премʼєр-міністр Хорватії Андрей Пленкович, премʼєр-міністр Греції Кірьякос Міцотакіс, спікерка парламенту Албанії Еліза Спіропалі, перший віцепремʼєр Північної Македонії Ізет Мехіті та міністерка закордонних справ Словенії Таня Файон. Яке ваше враження від події в Одесі?

Можна сказати, що певна геополітична хімія відбулася. Для мене важливо було звернути увагу на те, що це перший візит румунського новообраного президента Нікушора Дана в Україну. Це дуже насправді важливо, враховуючи посилення праворадикальних настроїв у Румунії і майбутню парламентську кампанію в Молдові. І дуже добре, що і президентка Мая Санду, і Нікушор Дан, і Володимир Зеленський демонстрували дуже взаємний контакт. Спостерігалося багато і реплік, і обмінів коментарями. Насправді, такий людський фактор у дипломатичних відносинах на рівні лідерів також дуже важливий. Тому що очікування від Румунії дуже великі і це важлива країна в поясі наших різноманітних сусідів і в контексті війни, і в контексті сусідства, євроінтеграції і, власне, всіх тих речей, які обговорювалися ширше з країнами Балкан.

Президент Румунії Нікушор Дан, президентка Молдови Мая Санду та президент України Володимир Зеленський на саміті "Україна – Південно-Східна Європа". 11 червня 2025 року. Фото: president.gov.ua

«Це слова, які мають конкретні наслідки»

Найрадикальніші заклики на підтримку України, на підтримку боротьби українського народу за демократичні цінності, свободу і безпеку для всієї Європи лунали з вуст болгарського прем'єр-міністра, спікерки парламенту Албанії, міністерки закордонних справ Словенії і найобережнішим був прем'єр-міністр Сербії. Погоджуєтеся чи у вас своя шкала оцінок виступів?

Так, звісно. Я б ще звернула увагу на заяви прем'єр-міністра Греції. Він зокрема, під час прес-конференції звернув увагу на те, що Європі варто посилювати проєкти з переозброєння. Він згадав проєкт ReArm («Переозброєння Європи» – ред.). Також звучали інші коментарі щодо посилення обороноздатності Європи у контексті збільшення витрат на обороноздатність. Про це говорили багато насправді лідерів. Але найдетальніша така відповідь мені запам'яталася грецьких партнерів.

Щодо коментарів пана Вучича. Так, звісно, я погоджуюсь з вами. Він говорив дуже тихо, його було важко розібрати. Але він сказав те, що мав сказати. Що Сербія підтримує територіальну цілісність України, що Сербія підтримує міжнародний порядок, міжнародне публічне право. Тобто це слова, які мають конкретні наслідки. Звісно, якихось дружніх епітетів не було, наприклад, як я охарактеризувала контакт між Україною і Румунією. Але дуже важливо працювати з такими країнами, які перебувають на межі між «рускім міром» і європейськими амбіціями. Ці речі треба сприймати дуже раціонально.

«Це ідейне, ідеологічне, координаційне перегрупування перед самітом НАТО у Нідерландах»

До речі, незабаром відбудеться державний візит прем'єр-міністра Сербії пана Вучича в Україну. І Вучич сьогодні сказав, що Сербія почне з малого. Мовляв, дайте нам 1-2 невеличких міста і ми будемо брати участь у післявоєнній відбудові України. Водночас, пам'ятаємо, як не так давно президент України і прем'єр-міністр Греції були в Одесі і в цей час стався російський ракетний обстріл. Чи відчувалось сьогодні, які «цінності» можуть нести з собою російські ракети? Які висновки роблять гості?

Усі партнери, всі лідери, прем'єри і спікери, всі гості підкреслювали мужність українського народу. Всі підкреслювали важливість Півдня України для відбудови, для інфраструктури європейського масштабу. Всі підкреслювали хоробрість українського спротиву. Всі підкреслювали, що Росія розв'язала війну переповнену злочинами проти людяності, воєнними, військовими злочинами. Тобто ці всі речі проговорювалися.

Я б відмітила, що все ж таки відбувається певне зміщення акцентів і відчувалися нотки заклику до Сполучених Штатів Америки, щоб не відбулося незворотних рішень щодо послаблення якоїсь присутності США в Європі. Водночас відчувалися напружені моменти щодо тривоги з цього ж питання. Я це пов'язую саме з занепокоєннями у контексті цих всіх військових речей щодо збільшення витрат на оборону, щодо перекоординації таких пріоритетів, перекоординації ідей між партнерами. Я тут хочу підкреслити, що цей саміт відбувся трохи більш ніж за тиждень після «Бухарестської дев'ятки» у Вільнюсі. Це ще один формат, який об'єднує країни переважно Східної Європи. Це румунська ініціатива, яка була започаткована в 2014 році. Тому мені здається, що треба цей саміт розглядати навіть трохи ширше в цьому контексті. Тобто це ідейне, ідеологічне, координаційне перегрупування перед самітом НАТО у Нідерландах, у Гаазі.

І звісно, ключовою ідеєю є супротив України і недопущення того, щоб Росія посилювала якимось чином свій наступ. А з іншого боку – посилення України перед переговорним процесом. Тобто і ці речі були. Якщо не помиляюсь, Нікушор Дан, зокрема, сказав, що рано чи пізно відбудеться той момент, коли український і російський лідери зустрінуться в контексті цього мирного процесу і це станеться. І задача Європи посилити позицію України до цього. Власне, це головний акцент, який я поки що для себе роблю.

«Камінь у молдовський город»

Нещодавно було повідомлення про Молдову, яке наробило багато галасу. Прем'єр-міністр Молдови Дорін Речан в інтерв'ю Financial Times заявив, що російська влада хоче розмістити 10 тисяч військовослужбовців у невизнаному Придністров'ї. І саме для цього Москва робить втручання в парламентські вибори у Молдові, що намічені на вересень поточного року. Сьогодні, нагадаю, в невизнаному Придністров'ї вже є близько 2 тис російського контингенту. Це утопія з точки зору технічної реалізації чи Москва розраховує на щось?

Я почну з ремарки щодо того, який зуб має Румунія на Москву. Тобто Росія не просто золотий запас Румунії після Другої світової війни приватизували або «відтяпала», а вона «відтяпала» від Румунії Республіку Молдова. Тобто Бессарабію, де зараз в нас наші сусіди незалежна Республіка Молдова. Але вже так після Другої світової війни складається світовий порядок.

Щодо 10 тисяч російського контингенту. Тут мені хочеться трошки «кинути камінь у молдовський город», тому що мені дуже дивно, чому ця новина винирнула саме зараз. Коли це в Росії не було планів розмістити у Придністров'ї якийсь додатковий контингент? Туди перед повномасштабним вторгненням у 2018 році і Шойгу їздив. Ми постійно чуємо якісь заклики проросійських партій, відвертих соціалістів, того ж Шора, що треба відбудовувати якісь аеродроми, аеропорти в Гагаузії чи на півночі в Бєльцях. Власне, це і викликає занепокоєння.