Переговори з Польщею треба перевести в закритий діалог – Марія Золкіна
Після 15 вересня, коли Польща, Угорщина й Словаччина, всупереч рішенню Єврокомісії, вирішили продовжити блокування імпорту українського с/г продукції, скандал між Україною та Польщею вибухнув із новою силою, вийшовши на міжнародний рівень. У вівторок, 19 вересня, виступаючи на відкритті Генасамблеї ООН в Нью-Йорку, Володимир Зеленський серед іншого заявив: «Тривожно бачити, як у цей час дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер. Може здаватися, що вони грають власну роль, але натомість вони допомагають підготувати сцену для московського актора». Після цього Україна на свою адресу почула купу образ із боку Польщі, разом із викликом українського посла на килим до польського МЗС.
В інтерв’ю ТСН.ua очільниця напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та дослідниця Лондонської школи економіки та політичних наук Марія Золкіна розповіла, чому вважає, що висловлювання президента Зеленського на Генасамблеї ООН про сусідів щодо зерна було помилкою, як поставити крапку в черговому конфлікті з Польщею, чому переговори Зеленського з Байденом у Білому домі є переломними, та чи є ризик, що Київ знову схилятимуть до переговорів із Росією.
Цей конфлікт між Польщею та Україною точно не про зерно
На думку Марії Золкіної, висловлювання президента Зеленського на Генасамблеї ООН було фактично вписано в спектр міжнародних проблем, бо претензії до країн, які досі забороняють імпорт українського збіжжя Володимир Зеленський висловив у контексті розповідей про глобальну продовольчу кризу, поставивши на один рівень збитки й незручності, які несе український експорт через блокування Чорного моря Росією, з неможливістю імпорту до Польщі, Угорщини та Словаччини сухопутними транспортними коридорами.
«Тобто, те, що це було фактично вписано в міжнародну проблематику, - це помилка. Це автоматично робить цей конфлікт більш гарячим, ніж він був до цього. Й це було дуже негативно сприйнято не лише в Польщі. Це, на жаль, було почуто й побачено іншими нашими партнерами, для багатьох із яких підтримка Польщі, добросусідські й стратегічні відносини між Польщею та Україною, – це як основа взагалі підтримки України. Тобто, нашу позицію країни Балтії, Польща часто захищали надзвичайно запекло, - так, наче вони захищають свою територію й свої інтереси. Вони виступали своєрідним тараном наших інтересів в ЄС і НАТО, в тій же Генасамблеї ООН», – коментує Марія Золкіна.
За словами дослідниці, тепер вже всім зрозуміло, що цей конфлікт між Польщею та Україною точно не про зерно. Він про те, що є багато білих плям у двосторонніх відносинах, де претензії Польщі полягають у тому, що Київ, із польської точки зору, недостатньо стратегічно сприймає співпрацю з поляками, сприймає їх власне як ситуативних партнерів, транзитерів, виконавців якихось домовленостей між Україною та США, Великою Британією тощо.
«Натомість поляки вважають, що партнерство між нашими державами має бути стратегічним на багато десятиліть наперед саме через те, що ми маємо спільні безпекові потреби, й через те, що ми один одному потрібні. Україна зараз форпост для захисту від російської агресії. А Польща нам потрібна, бо без її території і допомоги Україна не зможе забезпечувати себе допомогою з боку жодної іншої країни», – вважає Марія Золкіна.
Емоційний тиск на партнерів вже відіграв свою роль і зараз грає проти України
За її словами, логіка першого року війни від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і нашої дипломатії з тиском на партнерів і сусідів більше не працює. Це стосується і відносини між Україною та Польщею. Якщо замість певних компромісів українська дипломатія йде на відверту політичну конфронтацію, це є контрпродуктивним у роботі із партнерами та країнами-союзницями.
«На жаль, у відносинах України і Польщі ми бачимо тактику зруйнувати той нестабільний, теплий діалог, який вибудовувався від 2022 року. Так легко цим знехтувати, перетворити міжурядову суперечку на міжнародний скандал - це дуже недалекоглядно. І, на жаль, це матиме наслідки. Не тільки для питання зерна. Це впливатиме на безпекову співпрацю, на те, як себе буде поводити Польща в межах безпекових договорів у майбутньому. Це впливатиме на ставлення до сотень тисяч українців, які зараз опинилися в Польщі, тому що істерія на політичному рівні автоматично переходить в дискусії на кухні», – сказала аналітикиня.
Хоч ситуація зараз ще більш загострилася, але рекомендація Марії Золкіної, чітка – припинити публічні коментарі, припинити саркастичні твітти і максимально спробувати перевести переговори з Польщею в закритий діалог і в чомусь поступитися.
«Я категорично проти того, щоб вважати, що Польща або будь-які інші країни Балтії нам безумовно щось повинні. Цей аргумент в світі реальної політики не працює довше, ніж один рік війни. А ми цей час вичерпали. Емоційний тиск вже відіграв свою роль і зараз він вже грає вже проти України», – пояснила Марія Золкіна.
Захід влаштовує квола, ослаблена, але контрольована Росія, нехай навіть на чолі з Путіним
Про те, чому Захід не списує Путіна з рахунків як переговорника, Марія Золкіна дала чітку відповідь – у самого Заходу немає розуміння, до якого майбутнього Росії він готовий.
«Сполучені Штати точно знають, що вони за будь-яку ціну хочуть уникнути підпададання Російської Федерації під тотальний вплив Китаю, якого вони сприймають основним своїм конкурентом на міжнародній арені. Не Росію. І тому квола, ослаблена, але контрольована Росія, нехай навіть з Путіним, вона де-факто влаштовує більше, ніж сценарій, менш для них передбачуваний, коли в Росії починається внутрішня дестабілізація, якась дезінтеграція, смута, коли Росія опиняється васалом Китаю. Тобто цей сценарій їх (Захід – ред.) точно страшить, але альтернативи, крім поступово виснажувати росіян за рахунок тривалої війни і дозованих обсягів допомоги Україні, поки що іншого рецепту так і не випрацювалося на Заході», – зазначила дослідниця.
На думку Золкіної, на Заході зараз можуть думати про перемир'я і перебування Путіна при владі цьому не є перешкодою.
«На Заході здебільшого зараз, коли йдеться про умовне заморожування у якийсь спосіб ситуації, то йдеться не стільки про укладання політичного пакту між Україною і Росією про завершення війни, скільки про заморожування цього непевного статусу-кво, коли просто припиняються активні бойові дії, і де-факто це вже означає, що територія України частково залишається під контролем Росії, тому що не буде переговорів по типу Нормандського формату чи Мінської тристоронньої групи. Це нецікаво ні Росії, не Україні, це – бесперспективно. Але про перемир'я – цілком (може йтися - ред.). От саме про це думають на Заході. І перебування Путіна при владі цьому не є перешкодою, на жаль», – підсумувала вона.
