Переговори США та Ірану: чому угода затримується і що залишається предметом торгу – Олексій Гарань

Чи близькі Сполучені Штати та Іран до підписання нової домовленості, які питання досі залишаються невирішеними, хто може отримати політичні дивіденди від майбутньої угоди та як на переговорний процес впливають регіональні союзники Тегерана? Ці та інші питання професор політології НаУКМА, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань прокоментував в етері Апостроф TV.

На його думку, переговори між Вашингтоном і Тегераном фактично вийшли на фінішну пряму, однак сторони все ще намагаються отримати максимально вигідні для себе умови перед укладанням угоди. Попри заяви Дональда Трампа про швидке підписання домовленостей, Іран дав зрозуміти, що процес потребує додаткового часу. Водночас Тегеран не заперечує можливості укладення угоди найближчими днями.

«Переговори йдуть, і вони близькі до завершення. І, судячи з усього, обидві сторони зацікавлені в тому, щоб кожна могла оголосити про свою перемогу. Але, очевидно, що лишаються питання, які ще треба вирішити. І я думаю, що тут Іран намагається теж виторгувати в останній момент щось для себе», – каже Олексій Гарань.

За словами професора політології НаУКМА, контури можливої домовленості вже проглядаються. Йдеться про тимчасове перемир’я на 60 днів та відновлення судноплавства через Ормузьку протоку, що має велике значення для світової торгівлі та енергетичних ринків. Одним із найважливіших елементів потенційної угоди є питання санкцій проти Ірану. Саме тут, на думку науковця, Тегеран може отримати найбільші зиски.

«Сполучені Штати, як я зрозумів, не повністю розблоковують іранські активи, які вже давним-давно були заморожені в Сполучених Штатах. Але поступово знімають з них санкції. Тобто, насправді, це перемога Ірану. Тому що санкції американські діяли до початку цієї війни. А тепер Іран домігся того, що вони будуть зніматися», – пояснив Олексій Гарань.

Водночас Тегеран намагається посилити свої переговорні позиції, демонструючи здатність впливати на безпеку морських шляхів у Перській затоці. За словами науковця, Іран фактично показує, що може доволі легко контролювати Ормузьку протоку.

Попри оптимістичні заяви з Вашингтона, немає й остаточного розв’язання питання іранської ядерної програми. За словами Олексія Гараня, позиції сторін тут залишаються різними.

«Питання володіння запасами збагаченого урану  продовжує лишатися невирішеним. Трамп говорить про те, що питання  вирішено, бо це для нього була головна аргументація. Для нього і для Ізраїля, коли починалося бомбардування Ірану. Виявляється, що воно поки що не вирішено остаточно», – зауважив він.

Олексій Гарань нагадав, що США наполягають на вивезенні запасів збагаченого урану за межі Ірану. Натомість Тегеран категорично відкидає такий сценарій і наполягає, що ці запаси мають залишатися на території країни, а будь-які дії щодо його утилізації  повинні здійснюватися на іранській території.

Коментуючи повідомлення західних ЗМІ про можливе поповнення Іраном своїх ракетних запасів під час перемир’я, Олексій Гарань зауважив, що не може підтвердити чи спростувати дані розвідки. Водночас сама логіка дій Тегерана робить такі припущення цілком правдоподібними.

«Я не можу це підтвердити або спростувати. Але я думаю, що Іран не гаяв часу. І якщо у нього були якісь можливості, то він намагався справді поповнити свій арсенал, який у нього є – ракетний, дроновий тощо. Тобто це достатньо логічно», – каже науковець.

Додатковим джерелом напруги залишаються дії союзного Ірану угруповання «Хезболла» та удари Ізраїлю по його позиціях у Лівані. Олексій Гарань звертає увагу, що Тегеран намагався домогтися включення цього питання до умов перемир’я, однак події останніх днів свідчать про те, що конфлікт навколо «Хезболли» триває.

«Для Ірану це теж додатковий подразник, тому що вони хочуть зберегти «Хезболлу» для подальшого тиску на Ізраїль і потенційно на США також через Ізраїль», – зауважив науковець.

На думку Олексія Гараня, хоча США та Іран наблизилися до укладення домовленостей, остаточне підписання угоди залежатиме від того, чи зможуть сторони знайти компроміс насамперед щодо іранської ядерної програми та регіональних безпекових питань.