Олексій Гарань: Порошенку треба думати, що про нього напишуть в підручниках історії

Думаю, є різниця між тим, як це оцінює громадськість і тим, як це оцінюють експерти. Людям не потрібні пояснення, вони хочуть покарання винних в корупції і розстрілах на Майдані, а також подолання корупції в нинішній владі. Насамперед, вони хочуть справедливості. Можна було б зробити кілька гучних справ, посадити тих, хто заслуговує на це, і тоді громадськість була б задоволена. Зараз люди незадоволені.

У Києві відбувається польсько-українська конференція, на якій ми з поляками обговорюємо, що в них і в нас відбувається після виборів. Виявляється, зроблено було дуже багато. Так: заборгованість перед Росією за газ — 0, санкції подовжені, ніяких виборів на окупованій території не відбувається. Тут ми виграли. Курс долара дещо впав, зі 180 банків закрито 70, тобто відбувається санація. Місцеві бюджети виросли на 30%. Можна наводити багато прикладів реформ, які відбуваються, але очевидно, що темпами їх проведення ми не задоволені. Зараз є ознаки макроекономічної стабілізації.

Дуже важливо, що нам вдалося уникнути дострокових парламентських виборів. Це призвело б до дестабілізації.

---

Зараз президент поставив дуже багато на карту:
або Гройсман і Луценко будуть успішними,
і тоді він розділить
з ними славу, або вони проваляться,
і його рейтинг впаде.

Тетяна Трощинська: Якщо ми візьмемо 3 основні сфери відповідальності президента — Генпрокуратуру, зовнішню політику і сферу оборони. Які тут були досягнення і провали?

Олексій Гарань: Я думаю, що зовнішня політика і оборона — ті сфери, де можна найменше закинути президенту. Що стосується Генпрокуратури, президент тільки пропонує Генпрокурора, Рада може його відхилити. Перший післямайданівський Генпрокурор був призначений не Порошенком, два інші були призначенцями Порошенка, але вони не впорались. Те саме стосується судової реформи: президент може ініціювати деякі речі, але решта залежить від парламенту.

Для того, щоб змінити судову систему потрібні ⅔ змін в Конституції. Президент запропонував ці зміни, вони критикувалися, в тому числі і членами коаліції. Він погодився на збереження права парламенту відправляти Генпрокурора у відставку, хоча це не є європейською нормою. У цій сфері ми маємо найменше успіхів. Значною мірою це пояснюється опором всередині самої системи, саме тому не зрозуміло, чим закінчиться експеримент з Луценком.

Тетяна Трощинська: Все це містить страшні репутаційні ризики для президента. Чому це відбувається?

Олексій Гарань: Президент у нас з формальної точки зору не є ключовим гравцем після того, як відбулась конституційна реформа. Монополізації влади у нас не буде. Це досягнення Майдану.

Разом з тим, у президента є тенденція призначати на посади тих, кому він довіряє. Багато з цих людей пов’язані з бізнесом Петра Порошенка. Він пояснює з логічної точки зору, що не може продати липецьку фабрику «Roshen» під час війни. Експерти оцінюють це як логічне рішення, а люди кажуть: «Обіцяв продати, але не продав». Людям потрібні якісь конкретні дії.

По зовнішній політиці ми мали продовження санкцій. Очевидно, що мінський процес — страшенно контраверсійна річ. З дипломатичної точки зору, ми тягнемо час для того, щоб продовжити санкції і не допустити виборів на окупованих територіях.

Санкції, судячи з усього, будуть продовжені далі. Це досягнення. Українська армія відроджується. В цьому заслуга не стільки президента, скільки суспільства, волонтерів, контрактників і добровольців. Зараз є тенденція йти на контракт, де базова ставка складає 7 тис. гривень. Очевидно, що армія, як відбиток суспільства, несе на собі ті ж проблеми. Це дуже неповоротка, бюрократична система. Разом з тим, 2014 рік ми зустріли без армії, а зараз ми маємо армію, яка може стримувати агресію.

Василь Шандро: Як Європа і світ оцінюють ці 2 роки президентства Порошенка?

Олексій Гарань: Західні політики і експерти оцінюють це так само, як і українські, тобто бачать як досягнення, так і ряд проблем.

Дуже часто від західних дипломатів ми можемо почути більш схвальні речі, ніж ті, що ми говоримо тут.

Разом з тим, МВФ, Європа і США кажуть, що нам треба прискорювати реформи. Будуть реформи — буде допомога. Легше буде продовжити санкції.

Я думаю, що президент Порошенко — більш цілісна особистість, ніж президент Ющенко, але дуже важливо зараз не допустити того, що відбулось після Помаранчевої революції, коли боротьба за владу всередині призвела до приходу Януковича.

Тетяна Трощинська: Президент відповідальний за те, як формувалися списки «БПП».

Олексій Гарань: Це ви згадуєте осінь 2012 року.

Тетяна Трощинська: Осінь 2014 року, що позначилась на весні 2016 року.

Олексій Гарань: Вибори були достроковими. Не всі хотіли цих виборів, але вони відбулися і ми отримали новий парламент. Це правильно. Ми отримали більшість в новому парламенті, правда, вона дуже крихка, її недостатньо. Є нові люди, причому вони є у різних фракціях. Багато з них пов’язані зі старою системою. Зміни в країні будуть тільки тоді, коли буде тиск з боку медіа, громадянського суспільства, експертів і Європи.

Після Помаранчевої революції ми всі відійшли в бік і почали дивитися, як змагаються Ющенко і Тимошенко, ми вболівали і дивилися ток-шоу. Зараз дуже важливо не припиняти тиск.

Добре, що в нас діє Реанімаційний пакет реформ, добре, що в парламенті є Лещенко, добре, що там є Найєм. У президентській фракції немає того, що було у «Партії регіонів», де був командир і диригент. Тут є різні думки.

Ми потребуємо якісного оновлення парламенту, але його не відбудеться, якщо вибори пройдуть за старою системою. Якби вибори відбулися зараз, парламент був би ще більш фрагментованим і зліпити там коаліцію було б ще важче.

Створивши уряд Гройсмана, ми уникнули проведення дострокових виборів, але якщо вони погрузнуть у скандалах і взаємних звинуваченнях, тоді нам не вдасться їх уникнути. Чи це піде нам на користь? Я не певен.

Василь Шандро: Якими є нереалізовані можливості президента? Окрім відкриття кримінальних справ і реформування судової системи.

Олексій Гарань: Я думаю, що якби це було зроблено, люди заплющили б очі на економічні негаразди.

Тетяна Трощинська: На офшори, наприклад.

Олексій Гарань: Я не думаю, що офшори є важливою темою. Відсутність верховенства права і наявність корупції — ось те, що турбує людей.

Тетяна Трощинська: Чому цього не було зроблено?

Олексій Гарань: За своїм стилем Порошенко, Яценюк і Луценко не є революціонерами. Вони звикли до пошуку компромісів. Це стиль. Часто це спрацьовує, але іноді перекриває можливості для проведення реформ.

Я вважаю, що після Дебальцевого можна було йти на оголошення воєнного стану, але мене не всі експерти у цьому підтримують. Я б не проводив виборів у Маріуполі, тому що Маріуполь чітко лягає у 15-кілометрову зону і там би все одно переміг Ахметов.

Василь Шандро: Про які компроміси Петра Порошенка можна говорити?

Олексій Гарань: Ми насолоджуємось демократією і можливістю критикувати всіх і вся.

Очевидно, що він готовий до компромісів, це випливає з бізнес логіки і політики, яка проводилась раніше. Наприклад, комуністична партія не пройшла і Порошенко цим дуже пишається, але, оскільки не було реформовано закон, пройшли мажоритарники, зокрема, від «Партії регіонів».

Чи може Порошенко визнавати помилки і реагувати відповідно? Я входжу в Раду національної єдності при президенті і там кажуть неприємні про нього речі. Він слухає. Питання в тому, чи він чує. Він читає всю критику і спілкується з людьми, які кажуть йому все в очі.

Василь Шандро: Чи важлива для Порошенка гуманітарна політика — ті речі, які дадуться взнаки років через 15-20?

Олексій Гарань: Так, але це заслуга Майдану. Після Майдану ми побачили, що жити зі старими ідолами в голові не можна. Порошенко це зрозумів.

Я думаю, Порошенку треба думати, що про нього напишуть в підручниках з історії.