Медіа
Перегляди: 1666
4 січня 2015

Олександр Сушко: Сьогодні світ стоїть перед перспективою перетворення санкцій на довгострокову, практично необмежену в часі політику

Нова картина світу, яка має прийти на зміну тій, яку зруйновано практично в односторонньому порядку Російською Федерацією, ще не склалася. На сьогодні ще немає того каркасу, того певного загального бачення навіть короткострокової перспективи, на яку могли би спертися  всі ключові гравці і на яку всі могли би погодитися, хоча б як на тимчасову. І в цьому є найбільша проблема –  наголосив науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко, підбиваючи підсумки 2014 року під час прес-конференції «2014-й: підсумки і прогнози».

Він зазначив, що саме події в Україні вплинули на міжнародний правопорядок. Попередня система, що склалася після Другої світової війни і ґрунтувалася на непорушності кордонів, більше не працює.

«Як ми з вами можемо пригадати, після кожної кризи, кожних серйозних змін світового порядку відбувався процес переформатування, який завершувався або укладанням багатостороннього договору, або, якщо хоча б якимись домовленостями, які приймалися усіма сторонами процесу. Насьогодні немає того набору параметрів світового і регіонального устрою, який би був усіма прийнятий. Більше того: немає навіть контурів нового порядку, який має прийти на зміну тому, котрий існував 23 роки після розпаду Радянського Союзу і який нині завершився».

Олександр Сушко акцентував на тому,  вороття до тих параметрів, які  діяли досьогодні,  вже немає, і ситуація вимагає певного переформатування правил міжнародної політики і досягнення певних нових домовленостей. Однак експерт зауважив: такого пакету домовленостей на горизонті немає.  «Його немає насамперед тому, що попередній світовий порядок базувався на  хоча б мінімальній довірі до ключових гравців. Створення ООН і, зокрема, Ради Безпеки з її правом вето, фіксація у 1975 році в Хельсінкському акті ОБСЄ принципу непорушності існуючих кордонів,  процеси 1991 року, які завершилися розпадом СРСР, – все це привело нас до певної системи міжнародних відносин. Нині ця система вже не працює. Уже хоча б тому, що існує ексклюзивне право вето п΄ятірки членів Ради Безпеки, і у випадку, коли один із носіїв права вето порушує основи міжнародного правопорядку, жодних серйозних інструментів впливу на нього у міжнародного співтовариства немає.».

Науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва пояснив, що саме через ці існуючі стандартні процедури вся система реагування на дії  Росі в українському питанні мала такий неформальний характер і на сьогодні не є завершеною. Головна проблема, на думку міжнародного експерта,  для міжнародного співтовариства полягає в тому, що сама природа санкцій у тому вигляді, як вони застосовувалися, має тимчасових характер. «Санкції – це щось, що вводиться на певний період часу з метою здійснення тиску і досягнення певних короткострокових цілей, тоді як сьогодні світ стоїть перед перспективою перетворення санкцій на довгострокову, практично необмежену в часі політику, тобто уже не як реагування на певний виклик, а як застосування довгострокового підходу у відносинах до, в даному випадку, Російської Федерації, як до країни, яка вносить деструкцію у міжнародний світопорядок і має бути покарана».

Експерт зазначив, що усталених механізмів для такої політики немає. «Можна, звісно, згадати, що свого часу Сполучені Штати приймали поправку Джексона–Веніка, яка мала довготерміновий вплив на торговельні відносини. Думається, що зараз настав час, згадуючи про той досвід,  застосовувати його саме на довгостроковій основі. Адже важко уявити, що Росія раптом змінить свою політику. І це є проблемою, тому що на Заході виникають підстави говорити, що, мовляв, санкції не діють (тож, можливо, їх нема сенсу продовжувати). Якщо ж санкції - не короткостроковий засіб тиску, а частина довгострокової стратегії – тоді оцінка ефективності самих санкцій вже буде іншою».

На думку Олександра Сушка,  світові доведеться діяти так протягом багатьох десятиліть наперед: «Росія не є одним із звичайних конвенціональних партнерів на міжнародній арені. Нині щодо неї застосовується певний специфічний набір інструментів, що не  має аналогу в минулому. І цей набір інструментів має застосовуватися тривалий час».

Олександр Сушко також вважає, що  сьогодні Україні   треба готуватися до тривалого протистояння і  не боятися цього. «Ми стоїмо десь там, де світ стояв на початку шістдесятих років, коли попереду була достатньо тривала холодні війна і цю холодну війну західний світ використав для того, щоб суттєво підвищити свою конкурентоздатність, довести життєздатність своїх інститутів, своїх процесів, своєї економіки. Тому треба бути тверезими і розуміти, що у нас попереду неспокійні десятиліття… Плюс у тому, що зараз ми по цей бік завіси, але мінус в тому, що ми поряд з завісою, ми безпосередньо прикордонна країні і змагання буде відбуватися саме тут, і в цьому є проблема. Але тим не менш, як свідчить досвід багатьох країн, які в епоху попередньої холодної війни розміщувалися поряд з залізною завісою, це зовсім не виключає можливості успіху таких країн, перетворення їх на позитивний приклад. Розв’язка наступить не сьогодні, не завтра, але вона обов’язково настане і вона буде не на користь агресора», – підсумував експерт.