Аналітика
Перегляди: 883
2 квітня 2024

Огляд основних інформаційних загроз для України (жовтень-грудень 2023 року)

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва разом зі своїми партнерами – Інститутом інформаційної безпеки та Центром Разумкова – в межах програми «Дослідження суспільно-політичної та безпекової ситуації в Україні» презентує щоквартальні аналітичні огляди актуальних тенденцій безпекового середовища України – інформаційної безпеки, кібербезпеки, оборони та інших напрямів нацбезпеки держави.

У четвертому кварталі 2023 року російська федерація продовжувала залишатися основним джерелом інформаційних загроз для України. Понад половина всіх дезінформаційних атак, які здійснювала російська державна пропагандистська система, зосереджена навколо міжнародного інформаційного агентства Russia Today, пов'язаного формальними та неформальними зв'язками з десятками телеканалів, друкованих та онлайн-медіа, пабліків і облікових записів у соціальних мережах по всьому світу, стосувалися України. 

Прогнозні витрати російського федерального бюджету у 2023 році на фінансування інформаційних агенцій «Russia Today» (28,47 млрд рублів) і «Россия Сегодня» (8,3 млрд рублів)[1] сумарно перевищують 400 млн дол. США на рік. Таким чином, в нинішніх умовах росія спроможна реалізувати інформаційну кампанію будь-якого рівня складності, будь-якого масштабу і будь-якої тривалості.

Методи, характер, масштаб і тональність дезінформаційних кампаній не змінились, що свідчить про незмінність цілей війни та впевненість вищого військово-політичного керівництва росії у правильності ухвалюваних рішень та досяжності поставлених завдань. Серед основних меседжів можна виділити ті, що закликають до подальшої мілітаризації росії, апелюють до почуття патріотизму серед громадян рф, виправдовують проведення агресивних військових дій та вчинення воєнних злочинів російською армією, підкреслюють вищість росії та прогнозують занепад колективного Заходу тощо.

ЖОВТЕНЬ

Впродовж жовтня Україна продовжувала залишатися головною мішенню російських інформаційних атак. Цього місяця основні зусилля підконтрольних Кремлю медіа були спрямовані на підтримку кількох магістральних наративів: а) Україна не має шансів виграти у війні проти росії; б) західні країни втрачають інтерес до підтримки України; в) Україна застосовує отриману від партнерів зброю для атак на цивільне населення та інфраструктуру; г) підтримка нацистської ідеології в Україні носить масовий характер і є основою української державності та повсякденних практик. Осібно можна виділити поширення чергової порції аргументів з метою виправдати власну військову агресію проти України.

Російська пропагандистська машина продовжила розвивати один зі своїх ключових метанаративів про «нацистську Україну», традиційно використавши для цього спотворений інформаційний привід. Адже не могло бути жодних ілюзій, що кремлівські медіаменеджери пропустять повз свою увагу гучний скандал, під час якого чи не всі світові медіа згадали у своїх інформаційних повідомленнях фразу «українець, який служив у дивізії СС «Галичина». Скандал, що закінчився добровільною відставкою спікера парламенту Канади Ентоні Рота, полягав у тому, що на засідання канадського законодавчого органу з нагоди виступу на ньому Володимира Зеленського помилково був запрошений українець за походженням Ярослав Гунька. У присутності прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо спікер Палати громад Ентоні Рот представив Я. Гуньку як українського та канадського ветерана Другої світової війни та назвав героєм, який служив у Першій українській дивізії й «воював за незалежність України проти російських агресорів тоді та продовжує підтримувати армію сьогодні». Члени Палати громад та гості привітали Ярослава Гуньку оплесками. А вже наступного дня Канадський Центр у справах Ізраїлю та євреїв (The Centre for Israel and Jewish Affairs, CIJA) у своєму повідомленні звернув увагу громадськості, що ветеран Гунька воював у складі 14-ї дивізії Ваффен-СС нацистських військ, а ці війська брали активну участь у геноциді євреїв. Спікер Рот взяв відповідальність за помилку на себе, публічно попросив за неї вибачення і за 4 дні після інциденту подав у відставку з посади спікера.   

Такий фінал історії явно не влаштовував керівництво російських інформаційних рупорів, тому вони з властивою їм фантазією і наполегливістю через підконтрольну екосистему маніпуляцій почали поширювати повідомлення про те, що нібито «Укрпошта» випустила поштову марку на честь колишнього солдата Ваффен-СС Ярослава Гуньки[2]. Для створення ефекту реальності було використано сфабриковані фотографії, нібито зроблені в схожому на українське поштове відділення приміщенні. В такий спосіб російські пропагандисти намагалися використати потужний міжнародний імпульс від скандалу та вчергове підкріпити у масовій свідомості створений Кремлем образ нацистської України. За допомогою цього дезінформаційного наративу російська держава намагається виправдати своє повномасштабне вторгнення в Україну та жорстокі вбивства «сучасних українських нацистів».

Набагато більш цинічною і варварською за своєю суттю була російська дезінформаційна кампанія за наслідками жорстокого вбивства ракетою «Іскандер» 59 мирних жителів селища Гроза Харківської області, переважно жінок і літніх людей, які прийшли на похорон свого односельця 5 жовтня. Зрозумівши, що ракета поцілила у цивільне населення, медіа-ресурси з кремлівської орбіти почали активно поширювати в інформаційному просторі повідомлення про те, що вбиті були неонацистами[3]. Щоб легітимізувати цю версію, було використано заяву представника рф в ООН В. Небензі, одного з найбільш високопоставлених російських дипломатів, виголошену ним на засіданні Ради Безпеки ООН. Намагаючись зобразити розгул неонацизму в Україні, російські пропагандисти вкотре довели, що для них не існує жодних гуманістичних чи моральних меж, через які не можна було б переступити. ООН розпочала розслідування подій в Грозі як військового злочину.   

Ще один стандартний наратив останніх майже двох років війни, який систематично підживлюють проросійські ЗМІ, – «Україна все одно капітулює». У жовтні ця заїжджена мантра була запущена знову, цього разу із використанням елементів заяви авторитетного експерта[4] та її подальшого спотворення. Використовуючи справжні фрагменти тексту оригінальної колонки Джозефа Боско у виданні The Hill, співробітники кремлівського інформаційного пулу створили маніпулятивний матеріал для поширення в підконтрольних Телеграм-каналах. У ньому навмисно пропущено більшість аргументів автора та додано новий вигаданий текст з єдиною метою – переконати читачів у неминучості перемоги Росії в Україні.        

На підкріплення попередньої тези російська дезінформаційна машина використала незмінний з 2014 року наратив про «втому Заходу від України». Видаючи бажане за дійсне, кремлівські медіа намагалися формувати в аудиторії враження того, що західні країни не збираються більше підтримувати Україну у війні проти росії. Як доказ наводився приклад  постачанняя Україні «несуттєвої» кількості ракет ATACMS.  

Продовжуючи тему позитивного мислення, Кремль просував тезу про розкол між західними союзниками України. Як інформаційний привід було використано  саміт ЄС-США у Вашингтоні,  дискусії і рішення якого потрапили під прискіпливу увагу російських медіа задля пошуку бодай будь-яких розбіжностей союзників у своїх оцінках щодо ситуації в Україні та довкола Ізраїлю. Попри відсутність будь-яких натяків на суттєві протиріччя, в своїх матеріалах російські експерти доходять несподіваного висновку про те, що Захід виснажується у своїй підтримці й Україна неодмінно зазнає поразки через розвал економіки та втрату державності.

На тлі всіх страждань і руйнувань, спричинених війною, дводенний візит путіна до Китаю в кращих радянських пропагандистських традиціях був поданий кремлівським медіа-пулом як безпрецедентний акт пацифізму та міжнародної розрядки. Проросійські ЗМІ та пабліки у соціальних мережах всіляко вихваляли цей крок «славетного вождя» путіна з налагодження всеосяжного партнерства з Китаєм[5]. При цьому росія зображувалася як миролюбна нація, яка не припиняє спроб знайти «політичне рішення» у війні з Україною[6].

Об’єктом дезінформаційних атак стали також і поставки зброї в Україну від партнерів. Тема забезпечення України озброєннями і боєприпасами надзвичайно чутлива для росії, тому на зрив домовленостей витрачається значна частина ресурсів кремлівської дезінформаційної машини. У жовтні в інформаційному просторі найбільш активно відпрацьовувалися два основні повідомлення. По-перше, західна зброя в Україні використовується майже винятково для атак на цивільне населення[7]. По-друге, партнерська (здебільшого від країн-членів НАТО) військова допомога Україні потрапляє не в ті руки. Оновлена версія цього наративу з’явилася невдовзі після терористичного нападу на громадян Швеції в Брюсселі 16 жовтня. В ній використана нападником зброя пов’язувалася з НАТО та США. Кілька облікових записів поширили невеликі варіації цієї розповіді в мережі X англійською, арабською, чеською, португальською та російською мовами. Маніпулятивне і бездоказове пов’язування жахливих вчинків з окремими країнами, організаціями чи людьми – один із класичних прийомів з арсеналу російської пропагандистської машини.

Крім того, подекуди медіа згадували, що через значні витрати розвинених країн на постачання зброї в Україну бідні африканські країни недоотримують ресурсів на їжу та медикаменти[8].    

Декілька прокремлівських дезінформаційних видань, зокрема підконтрольний ФСБ NewsFront, стверджували, що Захід змушує Україну відправляти на фронт юнаків, які не досягли повноліття[9]. Приводом для такої інформаційної атаки стала колонка колишнього міністра оборони Великої Британії Бен Воллеса в «The Telegraph», в якій той зазначив, не  згадуючи про вікові межі, що Україні доведеться переглянути віковий ценз для мобілізації, оскільки вона повинна бути в змозі відповісти на посилення мобілізації з боку росії.     

Поряд з ареалом свого традиційного дезінформаційного впливу, який покриває Західну Європу, країни Балтії та США, росія намагається демонструвати свою інформаційну присутність у тих частинах світу, де сентимент до України не є мейнстримом, але потенційне залучення яких до війни може певною мірою вплинути на наявний баланс сил. Так, іспаномовна версія Sputnik, орієнтована передусім на латиноамериканську аудиторію, розмістила матеріал[10], що представляв конспірологічну історію про українців, які заражають Європу антибіотикорезистентними хворобами, що нібито пов'язані з американськими біолабораторіями.    Ця стаття актуалізує один зі стандартних російських наративів про наявність в Україні американських біолабораторій. Для підготовки матеріалу було використано навмисно спотворені тези статті з видання «Financial Times»[11], в якій йдеться про зростання в Україні резистентності інфекцій до антибіотиків та необхідності вжиття українським урядом термінових дій з вирішення цієї проблеми.

Крім того, росія вже тривалий час означує свою присутність у країнах Африканського континенту на південь від Сахари – регіоні, який об’єднує значні запаси природних ресурсів, крихкі політичні інститути, а також  серйозні виклики безпеці та спадок колоніальної історії, з яким потрібно боротися. Для цього регіону було створено локальні версії головних державних рупорів пропаганди, таких як Sputnik Afrique, RT Afrique та Afrique Média. Останній є одним із найвпливовіших франкомовних джерел новин у регіоні, який ретранслює прокремлівську та провагнерівську дезінформацію серед місцевого населення. Крім того, росія фінансує місцеві радіостанції, такі як Radio MaliBa FM у Малі, та газети, такі як Ndjoni Sango у ЦАР, які мають однобічну прокремлівську позицію. Підтримка такої розгалуженої мережі медіа слугує не лише меті економічної експансії, але й досягненню більш широкої стратегії недопущення західного впливу та підважування довіри до демократичних інститутів у регіоні.

Поряд з підтримкою уваги громадськості до інших наративів, особливо актуалізованих поточними інформаційними приводами, росія регулярно повторює тези на виправдання свого вторгнення в Україну. В жовтні таким виправданням слугувала згадка про нібито порушення Києвом Мінських домовленостей, що спонукало росію розпочати повномасштабну війну[12].

Виправдовуючи свої скромні здобутки на лінії фронту, росія через підконтрольні канали комунікації поширює тезу про те, що обмежений прогрес у захопленні нових територій пояснюється піклуванням про життя солдатів і наміром зберегти життя бійців, що в самій своїй основі суперечить тактиці ведення воєнних дій російською армією.

Водночас найгучнішими та найбільш резонансними у жовтні стали трагічні події, пов’язані з нападом бойовиків ХАМАС на ізраїльські поселення вздовж кордону з сектором Гази та вбивство сотень мирних громадян, що знаменувало початок чергового етапу палестино-ізраїльської війни. Війна у Газі відкрила нову цинічну грань для інформаційних атак Росії, фактично створивши новий вимір російського пропагандистського наративу про терористичну сутність Української держави. Попри те, що у публічній площині представники росії солідаризуються з палестинським народом і засуджують проведення ізраїльськими військовими операції в Газі, а надто авіабомбові удари по території палестинського анклаву, медіа з орбіти Кремля активно застосовують порівняння українців з бойовиками ХАМАСу. Такий прийом, коли одна зі сторін проєктує на іншу ті самі негативні риси, які приписують їй, називається «дзеркалом».

Так, один з хедлайнерів російського пропагандистського хору Володимир Соловйов заявив[13], що жахливі дії ХАМАСу нагадують те, як українські так звані «нацисти» нібито погано поводилися з мирними жителями Маріуполя, які підтримували Росію, і російськими військовополоненими. В такий спосіб він згадав ще один маніпулятивний аргумент, яким росія виправдовує своє вторгнення, про нібито вчинення українцями військових злочинів. Ще один неправдивий аргумент пролунав в етері російської програми «60 хвилин»[14]. Нібито українські військові так само невибірково бомбардують цивільне населення, як це робить ЦАХАЛ у Газі.

ЛИСТОПАД

У листопаді росія продовжила докладати зусиль для підтримки в інформаційному полі основних антиукраїнських і антизахідних наративів, фокусуючись на тих напрямах, які становлять найбільший ризик для досягнення військових цілей в Україні. Чільне місце в цьому переліку посідала тема постачання Україні зброї, боєприпасів та товарів військового призначення західними партнерами. Через медіа активно поширювалися й пояснення причин повномасштабного вторгнення, звинувачення США в розпалюванні конфлікту, неповноцінності України як держави та її неспроможності перемогти росію у війні.

Враховуючи критичну залежність України від постачань озброєння союзниками, від якого здебільшого залежить ситуація на полі бою, росія активно використовує свої медіа-ресурси для просування неправдивих повідомлень про численні зловживання з отриманою зброєю. Після початку війни в Газі прокремлівські дезінформаційні рупори почали розвивати наратив про потрапляння української зброї у руки ХАМАСу. На іспаномовній версії Sputnik з’явився матеріал[15], в якому йшлося про нібито результати розслідування, проведеного у т.зв. «ДНР», які буцімто засвідчили, що широкий асортимент західної зброї – від легкої вогнепальної до ракет – продається через даркнет і потрапляє на Близький Схід. Водночас в секторі Гази нібито були помічені бойовики ХАМАС, озброєні сучасною західною зброєю.        

Граючи на чутливості цієї теми для виборців на Заході, росія систематично повертається до неї, щоб посіяти недовіру та сумніви у доцільності подальших поставок зброї Києву. Ця тема є найбільш токсичною для США, особливо на тлі дебатів між демократами та республіканцями стосовно обсягу й мети подальшої військової підтримки України. Зображення України як злочинної організації, картелю з продажу зброї в проблемні регіони додавало аргументів противникам надання допомоги. При цьому і росія, і її партнер Іран самі постачають зброю ХАМАСу та Хезболлі.  

Регулярна поява подібних «вкидів» спричинила ускладнення процедур постачання нових озброєнь, затягування з їх доставкою на територію України, впровадження додаткових елементів контролю, візитів в Україну спеціальних інспекторів  та інспекційних перевірок аж до етапу безпосередньої передачі зброї у бойові підрозділи. Після 7 жовтня такі звинувачення[16] набули нового звучання через посилену увагу світової спільноти до подій в Газі та викликають у партнерів України занепокоєння через ризик потрапляння сучасних зразків зброї до рук бійців ХАМАСу. Варто додати, що росія спекулює на темі безконтрольного потрапляння української зброї до рук різноманітних недержавних утворень у різних куточках світу (наприклад, під час заворушень у Франції) вже багато років, щоразу підлаштовуючи базовий наратив про безвідповідальність української влади в сфері контролю за обігом зброї до нових реалій.

Окремого розвитку набув класичний наратив про неспроможність України як держави. Цього разу як аргумент було використано тезу про те, що саме президент США Джо Байден продовжує життя київського режиму. Ведучі державного «Першого каналу» безпосередньо заявляли в ефірі, що існування України залежить від політичної волі нинішнього президента США, натомість через свою непоступливість у питаннях підтримки України Байден сам тягне себе на дно. 

Не зупиняючись лише на Україні, кремлівські дезінформаційні ресурси атакують і партнерів України. Так, одна з центральних російських фабрик брехні Sputnik в гіперболізованому вигляді повідомляла своїй іспаномовній аудиторії[17], що Європа неспроможна позбутися залежності від імпорту російського природного газу або ж що вартість розриву з росією коштуватиме Європі непідйомних трильйонних сум.

Наратив про «неспроможність Європи» російські пропагандисти також просували через меседж про те, що Європа поневолена Америкою. «Russia Today» у своєму матеріалі[18] використав заяву прес-секретарки російського МЗС, яка в категоричній формі заявила, що ЄС отримує безпосередні накази від США і що останні намагаються максимізувати свої прибутки за рахунок Європи.   

Ці маніпулятивні заяви з високою ймовірністю свідчать про те, що росія болісно сприймає втрату доходів від постачання вуглеводнів до Європи. І задля відновлення свого енергетичного впливу у Європі російські лідери за допомогою штатних пропагандистів  намагаються переконати європейських громадян, що тягар санкцій несуть лише європейці, а США від цього тільки виграють. Крім того, доволі відчутною є спроба посіяти розкол і підживити недовіру між трансатлантичними партнерами, граючи на самолюбстві європейських виборців. Як і в попередні роки, прокремлівська екосистема дезінформації намагається за будь-яку ціну розірвати трансатлантичний зв’язок.

Черговий, шостий за ліком, візит до Києва президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн на початку листопада з потужними меседжами про відданість України європейським цінностям і правилам  прокремлівські медійні ресурси намагалися перебити нагадуванням про те, що в ЄС існує повносила опозиція проукраїнському мейнстриму, представлена Польщею, Словаччиною та Угорщиною, яка підриває безумовну підтримку України з боку ЄС.

Публічний конфлікт між президентом і головнокомандувачем  – надто гучна тема, щоб її проігнорували російські пропагандисти. Більшість елементів російської дезінформаційної системи в той чи інший спосіб звернули увагу на інтерв’ю В. Залужного виданню «The Economist» про необхідність досягнення переваги на лінії фронту за рахунок технологічних рішень та подальшого прориву. Для контрасту були представлені фрагменти заяви В. Зеленського журналу «Time». Публічна полеміка між головнокомандувачами подавалася як свідчення незворотного розколу у лавах вищого військово-політичного керівництва України та падіння боєздатності армії. Назагал тема наростання напруженості у відносинах між президентом Зеленським і популярним серед українців головнокомандувачем Валерієм Залужним жваво експлуатується у соціальних мережах для того, щоб вбити клин між цивільним і військовим керівництвом та делегітимізувати рішення президента всередині України. Поширювалися також повідомлення про те, що В. Залужний розпочав воєнний переворот у Києві[19].   

Окреме місце в порядку денному кремлівських пропагандистських медіа посідає персона президента України Володимира Зеленського, його сім’я і наближені до нього люди. Дезінформаційні атаки проти них носять систематичний характер, є досить креативними у виконанні та часто непослідовними і суперечливими. Російські медіа активно працювали на підрив довіри до Володимира Зеленського, прогнозуючи його неминучий крах. У листопаді фіксувалося поширення неправдивих повідомлень про те, що Зеленський збирається залишити територію України. Але разом із тим циркулювали й протилежні за змістом «вкиди» про те, що президент влаштував державний переворот і скасував вибори, щоб залишатися при владі необмежений період часу[20]. При цьому для підвищення довіри до дезінформації використовують посилання на колишнього депутата Європарламенту, лідера французької партії «Патріоти» Флоріана Філіппо, відомого своєю проросійською позицією. Зеленського зображували людиною, яка бажає за будь-яку ціну залишитися при владі та демонструє деспотичну зарозумілість, продовжуючи війну та відкладаючи вибори в Україні[21]. Деякі прокремлівські ЗМІ навіть поширюють безглузді історії про те, що дружина Зеленського продає дітей західним педофілам[22]. Публічне приниження президента Зеленського та його родини є способом вбити клин між тими, хто непохитний у своїй підтримці України, і тими, хто шукає приводу, щоб зволікати. І саме для останніх добираються неправдоподібні аргументи, щоб вони  утримувалися від активної допомоги.

Не випадає з фокусу кремлівської уваги і тема «нелегітимності» української влади. В 10-ту річницю Революції гідності вчергове були зафіксовані  згадки про Майдан як державний переворот[23], щоб делегітимізувати протести, протестувальників і зміну влади, яка відбулася внаслідок тих подій. Кремлівські дезінформаційні медіа традиційно згадували про Майдан як організований іноземними державами путч, щоб заперечити справжній мотив активності українців, які сміливо вийшли на вулиці та протистояли пов’язаному із Кремлем режиму. Прокремлівські пропагандисти навмисно називають Україну після Майдану «державою, що не відбулася», оскільки вони заперечують сам суверенітет України та її статус національної держави. Цю саму тезу Кремль поширював офіційними дипломатичними каналами через мережу Х[24].

Жорстокість воєнних злочинів, скоєних російською армією під час окупації, разом із серйозністю звинувачень, висунутих проти неї міжнародними судовими інституціями, змушує росію виправдовуватися та поширювати недоладні конспірологічні версії подій. У листопаді класичний російський наратив «росія ніколи не порушує законів війни» отримав своє продовження. Цього разу для контрасту було використано згадку про нібито негуманні дії ізраїльської армії в Газі і твердження, що на відміну від Ізраїлю, росія в своїй «військовій операції» поважає міжнародне право[25]. І попри те, що ООН з кожним днем отримує все більше підтверджень російських воєнних злочинів і порушень прав людини в Україні, російська система дезінформації не відступає від базової лінії поведінки – російські бойові дії відповідають міжнародному праву. Це неймовірно сміливий крок, особливо враховуючи, що ООН продовжує знаходити все більше доказів російських військових злочинів і порушень прав людини в Україні[26], а кількість іноземних делегацій високого рівня, які відвідали Бучу, Ірпінь, Бородянку та інші зруйновані росіянами мирні міста, неухильно зростає.

Ще далі у спростуванні звинувачень у порушенні законів і звичаїв війни пішов міністр закордонних справ рф Лавров, який, як завжди, у своїй риториці вийшов за межі класичних уявлень про дипломатичний протокол[27]. Під час зустрічі з іноземними послами в Москві 8 листопада він заявив на камери, що масове вбивство в Бучі було постановкою, оскільки одяг на жертвах був занадто чистим. Версія про постановочні кадри активно поширювалася афілійованими з Кремлем каналами і людьми ще з весни 2022 року, але вперше цю брехню озвучила посадова особа топового рівня. Мета цієї грандіозної неправди – вкорінити сумнів у тих закордонних громадян, які схильні вірити у теорію змови, заплутати широку громадськість і підважити сам факт жорстокого вбивства понад 400 мирних жителів Бучі російськими військовими.

Будучи першою державою у світі, яка захопила й утримує в заручниках діючу АЕС, росія «віддзеркалює» звинувачення на свою адресу в бік України, активно поширюючи неправдиві звинувачення про українські атаки на ядерні об’єкти в росії[28]. Фактично росія звинувачує Україну в тому, що робить сама, мінуючи прилеглу до Запорізької АЕС територію та розміщуючи там військові підрозділи з важким озброєнням. Тема атак на ядерні об’єкти є ще одним характерним елементом російської інформаційної війни – нагнітанням страху з приводу ймовірності застосування ядерної зброї. Оскільки Україна до цього часу не дала приводів звинувачувати себе у намірі атакувати ядерні об’єкти, опубліковані звинувачення варто розглядати радше складовою власного ядерного шантажу Заходу Кремлем, включаючи погрози застосувати тактичну ядерну зброю та підготовку до навмисної ядерної катастрофи.      

Посилаючись на оригінальний матеріал у Wall Street Journal[29], прокремлівські канали комунікації із використанням всього наявного інструментарію (виривання тез із контексту, вибірковість прочитання, спотворення фактів тощо) доходять протилежного, ніж у згаданій статті, висновку про те, що західні країни вважають війну в Україні програною справою та збираються покинути Україну і зупинити підтримку[30], попри те, що в оригінальному матеріалі Wall Street Journal йдеться про необхідність довгострокової підтримки України та продовження тиску на росію та її військово-політичне керівництво.    

На тлі офіційних звинувачень, висунутих Міжнародним кримінальним судом проти російських посадових осіб за незаконне переміщення українських дітей з тимчасово окупованих територій на територію росії, прокремлівські дезінформаційні структури поширювали повідомлення про нібито продаж український дітей на кордоні з Польщею по 150 тис. доларів[31]. Саме по собі повідомлення явно не претендує на ексклюзивність чи сенсаційність, а радше скидається на голослівне твердження. Водночас за умови подальшого масового поширення повідомлення за допомогою армії ботів, ШІ, анонімних Телеграм-каналів та медіа тема торгівлі дітьми може поглинути інформаційний простір та на певний час відвернути увагу громадськості, зокрема міжнародної, від щоденних бомбардувань, ракетних і дронових атак на цивільні об’єкти та вбивств цивільного населення. За найбільш негативного розвитку подій це змусить представників держави реагувати на звинувачення та оприлюднювати офіційні спростування.

У листопаді продовжилася практика публічного порівняння України та ХАМАСу, до якої почали вдаватися російські пропагандисти після жовтневого нападу цієї терористичної організації на Ізраїль. Кремлівська дезінформаційна екосистема почала активно грати на побоюваннях Заходу щодо контрабанди зброї з України, безпідставно пов’язуючи останню з тероризмом, злочинністю та громадськими заворушеннями по всьому світу. Кремлівські інформаційні посіпаки використали погіршення ситуації з безпекою на Близькому Сході, щоб почати поширювати необґрунтовані звинувачення про те, що Україна постачає зброю ХАМАСу[32]. Мета цих звинувачень – сформувати з України в уявленні пересічних громадян західних країн образ перманентної безпекової загрози та точки нестабільності.

Наприкінці листопада розгорнулася ціла дезінформаційна кампанія із використанням «цитат» (насправді перекручених шматків інтерв’ю) Давида Арахамії. Ключовим повідомленням цієї кампанії стало нібито визнання Д. Арахамією того факту, що війна стала свідомим вибором українського керівництва, яке дослухалося до порад тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії Б. Джонсона і відмовилося підписувати з росією угоду про відмову від вступу до НАТО[33]. Водночас прокремлівські медіа традиційно навмисно пропустили іншу важливу частину інтерв’ю Арахамії, в якій він зазначає, що у Києві не вірили, що росія не нападе після підписання угоди про відмову від вступу України до НАТО. Адже досвід свідчить, що російський підхід до переговорів полягає в тому, що за поступками Москві слідують ще більш жорсткі вимоги Росії щодо додаткових поступок з боку слабшого співрозмовника.

Якщо узагальнити основні кремлівські повідомлення листопада, то можна помітити, що основні зусилля дезінформаційної машини спрямовано на підрив міжнародної підтримки України. При цьому сама Україна подається, як країна, де панує нацистська ідеологія, а державна влада контролюється корумпованими педофілами, які змагаються за можливість здійснити державний переворот та повертають гітлерівські практики мобілізації неповнолітніх юнаків, людей літнього віку та жінок. Тим часом на західному кордоні Польща розробляє плани повернення до свого складу Львова та частини Галичини. За таких обставин Заходу не лишається нічого, окрім як шукати порозуміння з москвою.       

МОБІЛІЗАЦІЯ

Тема мобілізації до Збройних Сил України посідає одне з ключових місць в ієрархії російських дезінформаційних повідомлень про Україну, зокрема через її величезний конфліктний потенціал. Підтвердженням цього факту слугує обсяг ресурсів, які задіяні у виробництві контенту на цю тему та забезпеченні медійного супроводу цього контенту, а також масштаб поширення повідомлень на тему мобілізації та їх регулярність. Цілком очевидно, що утриманню цієї теми  в інформаційному просторі України загалом та  зокрема у фокусі уваги цільової аудиторії (чоловіки призовного віку та члени їхніх сімей, діючі військовослужбовці та члени їхніх сімей) кремль надає важливе значення.

Тема мобілізації орієнтована винятково на внутрішню українську аудиторію, включно з українцями, які виїхали за межі України після початку повномасштабного вторгнення. Крім того, це одна з невеликого переліку «вічних» тем у репертуарі російських дезінформаційних військ, адже орієнтована на підрив бойового духу українців, формування недовіри до Збройних сил і державних інститутів та, як наслідок, підрив спроможностей України забезпечувати армію живою силою.

Після публікації інформації про підготовку українським урядом нової редакції  законопроєкту про мобілізацію, у грудні в публічному просторі розпочалася нова хвиля російських дезінформаційних атак, спрямованих на демонізацію мобілізації та створення відчуття внутрішнього спротиву мобілізації серед потенційних українських призовників. Важливим аспектом цієї теми є суттєва, навіть надмірна, залученість до підтримки теми мобілізації з боку вітчизняних Телеграм-каналів, які фактично виступають повноцінним інструментом російської системи поширення дезінформації в частині донесення ключових повідомлень про мобілізацію до цільової аудиторії.  

Кремлівська пропагандистська машина у межах кампанії з розгойдування суспільної думки всередині України щодо теми мобілізації до Збройних Сил України активно використовує тезу про те, що нинішня війна є проксі-війною США проти росії. Ця тема перегукується з іншим російським наративом про несамостійність та неспроможність України як держави.

Відповідно до тез російської пропаганди, «київський режим» починає тотальну мобілізацію нібито під тиском США та НАТО. Геноцид населення на підконтрольних Києву територіях планується заради інтересів США в Європі. В Україні розглядають можливість встановлення призовного віку від 17 до 70 років і мобілізації жінок віком до 60 років, а також наказом міністра оборони дозволено мобілізацію обмежено придатних. Це нібито схоже на дії Гітлера в 1944 році. Начебто великі втрати ЗСУ диктують інші підходи до підготовки ресурсів та резервів. Розуміючи всю хиткість «українського проєкту», до Києва зачастили американські антикризові менеджери високого рангу, зокрема директор ЦРУ Вільям Бернс та голова Пентагону Ллойд Остін. Проросійські медіа інформують, що за час російської спецоперації на лінії бойового зіткнення вибито найбільш підготовлені українські підрозділи, знищено багато тисяч досвідчених офіцерів ЗСУ. Середній вік українських солдатів на фронті – за 40 років. Мобілізаційні резерви України закінчуються, про це знають в ООН, проте інтереси США потребують нових жертв. Проксі-війна на українській території чи перманентні збройні конфлікти у різних точках планети – запорука благоденства Америки[34].

Як вже згадувалося, українські Телеграм-канали у питаннях висвітлення різних аспектів мобілізації працюють в інтересах рф, фокусуючись в абсолютній більшості випадків на негативі. Оскільки тема мобілізації надзвичайно чутлива для значної частини громадян України, будь-які чутки, зокрема неправдиві, щодо мобілізації максимально широко висвітлюються в соціальних мережах, переважно в негативному контексті. У зв’язку з цим  участь російських дезінформаційних ресурсів у цьому процесі стає вторинною.

Кремлівська дезінформаційна система використала у своїх цілях підписання президентом України закону про запровадження нового виду кримінального покарання – пробаційного нагляду, який передбачає відмову від тримання під вартою за низку правопорушень. Російські пропагандисти вигадали, що завдяки цій реформі Київ хоче набирати «мʼясо» для штурмів, адже тепер не вийде сховатися від мобілізації у в’язниці.

В одному з ефірів штатна російська пропагандистка М. Симоньян заявила про те, що нібито студія «Квартал-95» в Україні знімає фільм жахів про мобілізацію «Військком». Значного резонансу поміж Телеграм-каналів набула фейкова новина про те, що на Львівщині встановлюють блокпости, щоб ловити чоловіків призовного віку. Таку інформацію, наприклад, поширював пропагандистський Telegram-канал «Украина.ру». Активно ширилося анонімними Телеграм-каналами повідомлення і про те, що в Україні планують мобілізовувати чоловіків, яким за 60.

ГРУДЕНЬ

Одним із головних метанаративів росії є «міф про російську винятковість». Саме на ньому ґрунтуються активно поширювані в медіа росії та за кордоном претензії на окреме ставлення до росії, право визначати курс внутрішньої і зовнішньої політики своїх сусідів, існування окреміщньої російської культури, необхідність поважати національні інтереси росії в їхньому найширшому тлумаченні. На початку грудня російська дезінформаційна машина вчергове вдалася до просування згаданого метанаративу. Цього разу приводом стала  смерть 29 листопада одного з патріархів американської дипломатії ХХ століття Генрі Кіссінджера. Прокремлівські експерти з дезінформації не могли пропустити цю подію. Вони у блюзнірський спосіб вкладали свої пропагандистські штампи в уста мерця, використовуючи його концепцію «реалізму», щоб підтвердити право на російську винятковість і проштовхувати ідею про те, що діалог з росією є єдино можливим варіантом руху вперед.

Пафосну і претензійну промову виголосив і сам російський президент Путін, надавши пропагандистський матеріал для поширення підконтрольним медіа. Він вчергове нагадав про винятковість росії і озвучив абсурдну ідею про те, що росія бореться за свободу всього світу[35]. Цей меседж прозвучав досить дивно на тлі того факту, що саме кремлівський режим розпочав найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни лише для того, щоб задовольнити свої імперські амбіції за рахунок своїх сусідів. Путін не припиняє спроб впровадити в активний вжиток і колективну свідомість поняття «країна-цивілізація», але поки що безуспішно.  

В останній день листопада російські пропагандистські медіа отримали прекрасний інформаційний привід за участю одного з топ-спікерів рф та події, що відбулася у столиці країни-члена НАТО. 30 листопада  відбулася міністерська зустріч ОБСЄ, на яку потрапив  міністр закордонних справ росії С. Лавров, який вважається однією з ключових осіб, відповідальних за військову агресію росії та виправдання міжнародних злочинів, скоєних російськими солдатами Це сталося в результаті шантажу головуючої в організації Північної Македонії та погроз зруйнувати ОБСЄ шляхом бойкоту рішень про затвердження бюджету ОБСЄ та обрання нового голови. Під час свого виступу на засіданні Сергєй Лавров усіма своїми діями доводив, що правила йому не писані. Наприклад, замість регламентних трьох хвилин виступав майже п’ятнадцять. С. Лавров, який виступив на засіданні ОБСЄ вперше з лютого 2022 року, використав трибуну для того, щоб оприлюднити весь перелік актуальних російських пропагандистських кліше та неоімперських комплексів і фобій.

Він вчергове звинуватив Захід і Україну у підбурюванні росії до повномасштабної війни, згадавши старі заготовки про недотримання Мінських угод. Лавров назвав абсурдний російський ультиматум 2021 року щодо фактичного розпуску НАТО «пропозиціями щодо юридично обов’язкових гарантій безпеки в Європі». Він багато скаржився на Захід, який хоче знищити росію за допомогою санкцій, нарікав на нібито прагнення Вашингтона до гегемонії та звинувачував Захід у «подвійних стандартах» у питаннях прав людини. І його промова не була б повною без звинувачень у нацизмі будь-кого, хто наважився виступити проти росії.

Цей виступ був схвально сприйнятий прокремлівськими авторами неправдивого контенту. Частина з них почала публічно шкодувати про жалюгідний стан ОБСЄ[36], а інші намагалися піднести сам факт участі Лаврова у зустрічі, адже це був його перший очний виступ в ОБСЄ з лютого 2022 року.

Тема російської величі доповнювалася звинуваченнями на адресу більшої частини країн світу у русофобії. Адже, за збоченою логікою Кремля, всі, хто не визнає величі росії, є русофобами. За оцінкою Путіна, русофобія нібито захоплює серця та уми людей на Заході, які хочуть знищити російський народ[37]. Прокремлівські медіа активно поширювали колоніальні настрої Путіна про те, що «русский мир» виходить за межі етнічних росіян і є засобом боротьби з нібито «русофобією»[38].

Попри значну кількість вад кремлівської дезінформаційної машини, вона, безперечно, має  й сильні сторони, які перетворюють її на ефективний інструмент впливу на громадську думку. Для кремлівських дезінформаторів повторюваність є потужним інструментом інформаційного впливу. У грудні настала черга повторювати старі та неодноразово розвінчані чутки про те, що події в Бучі були організовані британською розвідкою МІ6[39]. Усвідомлюючи всю серйозність звинувачень на адресу росії у скоєнні жорстоких воєнних злочинів проти цивільного населення, російська дезінформаційна екосистема намагається себе захистити, тому постійно повертається до трагедії в Бучі і щоразу з новими версіями. Це робиться з наміром посіяти сумнів у достовірності кожної з версій серед російських громадян. Кремль намагається розкрутити цю казку про заперечення вже більше року. Водночас, наразі існує безліч неспростовних доказів, включно з восьмимісячним візуальним дослідженням та свідченнями тих, хто вижив – все це підводить до однозначного висновку, що російські десантники з 234-го десантно-штурмового полку вчинили бійню в Бучі у березні 2022 року.

Конспірологія традиційно посідає чільне місце в когорті ключових наративів кремлівського дезінформаційного пулу. В грудні російські «творці реальностей» зосередили свою увагу на розвитку теми американських біолабораторій та стійких до антибіотиків бактерій, якими українці заражають європейців. 

У той час як Фінляндія готується підписати Угоду про оборонну співпрацю (DCA) зі Сполученими Штатами, кремлівські пропагандисти намагаються представити Фінляндію як країну, що втрачає свій суверенітет і пропонує свою територію для розміщення біолабораторій США[40]. Мета цієї брехні, очевидно,  полягає в тому, щоб підтримувати ворожий імідж Фінляндії серед росіян на продовження своєї практики, яку вони демонструють останнім часом.

У випадку з Україною росіяни спотворили зміст статті в CBS News, в якій йшлося про дослідження, що показало значне зростання кількості стійких до антибіотиків хвороб в Україні. В російській версії, Центр контролю за захворюваннями США нібито повідомив медіа, що українці становлять небезпеку для цивілізованого світу. Українські біженці та військовослужбовці, які виїжджають за кордон, переносять до Європи інфекції, стійкі до антибіотиків. Зрозуміло, що такими повідомленнями російські дезінформаційні ресурси формують фобії серед європейців щодо українців, щоб зупинити європейські уряди від підтримки нашої країни.   

Оскільки увага світової спільноти все ще прикута до війни в Газі, російська система дезінформації не гидує користуватися ситуацією і робить неправдиві інформаційні «вкиди» з прив’язкою до резонансних подій. Так, в грудні з’явилася інформація, що МКС нібито готує звинувачення проти Давида Арахамії у пособництві з продажу зброї ХАМАСу. Ця дезінформація базується на фальсифікованих матеріалах журналістських розслідувань. Прокремлівські пропагандисти намагаються ввести свою аудиторію в оману за допомогою фальшивого авторитету та довіри до відомих і надійних організацій, у цьому випадку BBC та Bellingcat[41]. За допомогою фейкового відео співробітники кремлівського дезінформаційного цеху намагалися переконати аудиторію соцмереж у тому, що західна військова допомога Україні опиняється в чужих руках.

Зростання кількості випадків застосування росією хімічної зброї в Україні має своїм наслідком дзеркальне відображення кількості фейкових повідомлень про використання Україною отруйних речовин, заборонених міжнародними конвенціями, проти росії. Для розвитку цієї теми в грудні було використано шквал дезінформаційних повідомлень в арабській версії Russia Today та афілійованих інформаційних ресурсах[42]. Мета дезінфорамційної атаки – підживити давній наратив про те, що Україна використовує у своїх військових операціях отруйні хімічні речовини, які постачаються союзниками. Такими повідомленнями росія намагається втягнути у конфлікт США та інших партнерів, приписуючи їм виготовлення і поширення хімічної та біологічної зброї. І це при тому, що росія не лище сама застосовує отруйні речовини проти опонентів режиму путіна, зокрема за кордоном, але й неодноразово робила спроби підірвати міжнародні норми та інститути, які забороняють використання хімічної зброї.

Росія не припиняє спроб зруйнувати ті здобутки у налагодженні довіри та порозуміння між Україною та Польщею, які були досягнуті з початку повномасштабного вторгнення. З цією метою вона регулярно поширює абсолютно бездоказовий фейк про те, що Польща розробляє план захоплення частини українських територій. Більше того, цей фейк активно поширюється українськими Телеграм-каналами і знаходить відгук у частини української аудиторії та погіршує сприйняття поляків в Україні. В грудні підконтрольне Кремлю польське онлайн-видання «Правда» розмістила матеріал[43], в якому з посиланням на слова голови Служби зовнішньої розвідки рф С. Наришкіна повідомлялося, що російські спецслужби постійно отримують інформацію про плани польських еліт встановити контроль над західними територіями України. Більше того, нібито президент Польщі Анджей Дуда поставив завдання провести референдум на українських територіях, щоб переконатися в легітимності запланованих територіальних надбань. В іншій статті цього ж видання була спроба обґрунтувати право Польщі на введення своїх військ у Західну Україну[44], маніпулятивно натякаючи на можливість окупації у такий спосіб частини України. Це ж видання йде ще далі у своїх інсинуаціях, стверджуючи, що Угорщина та Румунія також мають плани щодо певних частин України і нібито готують свої війська для розділу України. Усі ці повідомлення об’єднуються в один загальний наратив, який ставить під сумнів державність України і  створює точки напруги у відносинах з найближчими сусідами України.  

Окрім медіа, російська дезінформаційна система для просування вигідних наративів активно використовує сфальсифіковані рекламні банери і ролики в мережі Інтернет. На одному з таких банерів 9 грудня було розміщено відео з позначкою «CNN»[45], яке нібито демонструє рекламний щит у Нью-Йорку з текстом «З Києвом покінчено. Зупиняться росіяни на цьому чи підуть далі? Дізнайтеся про це та багато іншого на політичному брифінгу». Посилання на це відео було поширено через Телеграм і набрало понад 130 тис. переглядів. Після цього цим відео поділилися щонайменше 25 інших Telegram-каналів і кілька сторінок «ВКонтакте», одна з яких пов’язана з державним виданням «Известия», що принесло додатково майже мільйон додаткових переглядів. Крім того, контент просували кілька інших відомих прокремлівських ресурсів, зокрема «Царьград» К. Малофєєва. Загалом відео переглянули понад 1,6 мільйона користувачів на різних платформах.

Італійське видання L’Antidiplomatico розмістило статтю, в якій стверджувалося, що НАТО та його васали хочуть дестабілізувати, балканізувати та знищити росію[46]. Цей матеріал вписується в один із магістральних наративів про те, що Росія вже виграла війну, а вплив західних санкцій на російську економіку відсутній в принципі і є свідченням безсилля колективного Заходу у протистоянні з росією. Таким чином, підтримка України є, здавалося б, безглуздим заняттям, і західні партнери незабаром залишать Україну на самоті. Очевидно, що висновки, зроблені в статті, багато в чому дисонують з реальними діями ЄС та окремих країн-членів щодо підтримки України.

Та попри все головною подією грудня не лише в Україні, а й у Європі  стало рішення саміту 14 грудня щодо початку переговорів про вступ України і Молдови до ЄС.   Водночас це стало сигналом для всієї російської системи дезінформації мобілізувати свої ресурси в знеціненні цієї непересічної події. Прикметно, що до рішення саміту кремлівські посіпаки та експерти об’єктом своїх атак обирали наявні у ЄС розбіжності між країнами та намагалися зобразити ЄС слабким, неефективним, недемократичним і готовим відмовитися від підтримки України. А вже після оприлюднення рішення Європейської Ради про початок переговорів про вступ кремлівські рупори зайняли протилежну позицію, стверджуючи, що Україна є шкідливою та непридатною для ЄС країною,  зближення з якою призведе до остаточного розпаду ЄС.

АТАКА НА КИЇВСТАР

На додаток до постійних інформаційних атак, 12 грудня росія здійснила фізичну атаку на інформаційний суверенітет України, досягнувши найбільш руйнівного за час повномасштабного вторгнення результату в інформаційній сфері –  безпрецедентна кібератака зруйнувала програмне ядро оператора стільникового зв’язку «Київстар», що на понад 2 доби повністю позбавило голосового зв’язку та доступу до мережі Інтернет понад 24 млн абонентів цього оператора, включно з військовими. Через відсутність зв’язку не працювали сирени повітряної тривоги, деякі банки, банкомати й торгові термінали. 13 грудня абонентам «Київстару» заблокували доступ до національного роумінгу, щоб не перевантажувати інші мережі.

Відповідальність за атаку взяло на себе російське угруповання «Солнцепек», яке українські спецслужби повʼязують з підпорядкованим російському ГУ ГШ (колишнє Головне розвідувальне управління) хакерським підрозділом «Sandworm», який відповідальний за поширення вірусу NotPetya в 2017 році. Угруповання також опублікувало інформацію про шкоду, завдану різним українським організаціям, зокрема сайтам «Суспільного», «24 каналу», українським інтернет-провайдерам, Міністерству інфраструктури та Південному гірничо-збагачувальному комбінату.

Того ж дня президент «Київстару» визнав, що хакери зламали захист компанії через обліковий запис одного зі співробітників. За словами Олександра Комарова, ця атака «не питання технологій», а того, що в будь-якій організації можуть бути люди, які «умовно, наводять російські ракети або віддають свої паролі, тому що гарно працюють соціальні інженери». Водночас представники компанії не підтвердили інформацію про багатомісячний доступ хакерів до особистих даних абонентів, а також заперечили компрометацію персональних даних абонентів.

Повністю послуги вдалося відновити лише 20 грудня.

ВИСНОВКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

Побудована кремлем багатовимірна система поширення дезінформації продовжує продукувати тисячі неправдивих повідомлень щомісяця, використовуючи весь доступний арсенал інструментів – повний спектр медіа і соціальних мереж, тисячі ботів, «корисних ідіотів», а також респектабельні західні медіа, які в гонитві за сенсацією вкрай некритично ставляться до джерел інформації та добору експертів. Завдяки цьому російська дезінформаційна система створила та продовжує підтримувати життєдіяльність паралельної інформаційної реальності в глобальному масштабі.    

В цій спотвореній альтернативній інформаційній реальності колективний Захід разом з Україною відповідальний за всі найтяжчі гріхи. А сама Україна є нацистською, терористичною, сатанинською, безбожною країною, яка масово вчиняє військові злочини, імітує російські військові злочини, експлуатує дітей для сексуальної торгівлі, збирає та продає людські органи та навіть органи дітей, а також здійснює таємні біологічні та ядерні атаки, щоб звинуватити в їх наслідках росію.

Прокремлівські ЗМІ та коментатори зосередилися на поширені дезінформаційних наративів, які проголошують росію країною-цивілізацією, лідером вільного світу, до якого входять переважно південні та східні країни. Росія є не лише кращою, але духовно вищою за своїх ворогів. І однозначно кращою за декадантську занепадаючу «Гейропу», в якій панують винятково ЛГБТ-закони. Саме на упослідження ЛГБТ-спільноти останнім часом спрямована значна частка пропагандистських зусиль проросійських медіа, зокрема за кордоном.

В інших сюжетних лініях прокремлівські дезінформатори стверджують, що маленька миролюбна росія нікому не загрожує, і що саме злий Захід спричинив незаконне та нелегітимне рішення Росії розпочати повномасштабне вторгнення в Україну. В межах нелінійної логіки кремля цілком прийнятною є теза «ми бомбимо, щоб просувати мир».

Кремлівська система дезінформації перманентно адаптує старі наративи до нових подій  та спроможна продукувати будь-які фейкові матеріали. Впродовж тривалого часу прокремлівські медіа бездоказово стверджують, що українська влада спрямовує західну зброю на чорний ринок. Різні медіа з кремлівської орбіти, називали різні країни, в які нібито постачалася українська зброя, отримана від союзників, починаючи з країн Близького Сходу і Талібану і завершуючи країнами Європи.

Тональність заяв і коментарів спікерів, які форматують російський інформаційний простір, свідчить про те, що населення рф готують до затяжної війни, ціль якої повне знищення української державності та військова перемога над колективним Заходом. В публічному просторі відсутні будь-які згадки про налаштованість чи бодай прийнятність початку мирних переговорів з Україною, які б відбувалися на інших умовах, ніж  повна капітуляція України та ігнорування всіх без винятку вимог російської федерації. То ж очевидним є те, що жодних ознак підготовки громадської думки в росії до пошуку дипломатичного врегулювання війни наразі не проглядається.

Набір ключових наративів не змінився порівняно з попереднім звітним періодом. Кремлівська пропагандистська машина як один злагоджений механізм продовжує виправдовувати війну проти України як частину екзистенційного протистояння із Заходом і «нацизмом». Москва демонструє незацікавленість у будь-яких спробах врегулювання конфлікту, окрім повного знищення української держави. Регулярно поширюється також інформація зі спростуванням найбільш резонансних звинувачень у бік росії (розстріли в Бучі, депортація українських дітей на територію росії, бомбардування цивільної інфраструктури українських міст тощо). Значні зусилля спрямовуються на послаблення підтримки партнерів і поставки зброї, фраза «втома від України» просувається на всіх рівнях. При цьому регулярне повторення меседжів є ефективним методом підтримки тем у фокусі уваги громадськості: тут діє правило «не важливо, якого розміру брехня, головне, щоб вона повторювалася постійно».

Досить рельєфно простежуються наміри росії розширити зону свого інформаційного впливу за рахунок країн Африки та Південної Америки через афілійовані з Russia Today іспаномовні та франкомовні онлайн-видання. Очевидною метою таких дій є недопущення схиляння громадської думки в цих країнах в бік підтримки України.

Варто відмітити певні тенденції, що намітилися в інформаційному просторі західних країн і які сприяють досягненню росією своїх цілей. Так, намагаючись тримати події в Україні у постійному фокусі й, відповідаючи на запит громадян і політичних еліт своїх країн, західні друковані й онлайн-медіа часто некритично підходять до підбору тем для власних матеріалів та джерел інформації, а кількість посилань на анонімні джерела подекуди не відповідає визнаним журналістським стандартам. Це дозволяє кремлівській дезінформаційній системі поширювати вигідну для себе інформацію у респектабельних західних медіа. Подекуди має місце поширення західними медіа сенсаційної інформації про події на фронті або у передових підрозділах Збройних Сил України, походження якої неможливо перевірити й правдивість якої неможливо встановити. Завдяки цьому західні медіа чинять потужний інформаційний тиск на громадську думку в Україні та уряди партнерів України шляхом поширення неперевіреної інформації. Можна припустити, що принаймні частина такої інформації поширюється завдяки зусиллям росії та її агентів на Заході.  

Триває практика використання провідних західних друкованих і онлайн-медіа (NYT, WSJ, Politico, BBC та ін.) для створення сприятливого для росії інформаційного тла на міжнародному рівні, а також легітимізації бажаних інформаційних приводів шляхом поширення ексклюзивних, бездоказових, анонімних, сенсаційних повідомлень про важливі майбутні події, очікувані рішення провідних міжнародних акторів. Впродовж звітного періоду фіксувалося поширення матеріалів британського Інституту вивчення війни (ISW) з вкрай сумнівними з точки зору наявних тенденцій перебігу російсько-української війни висновками, що створювали додаткову соціальну напругу в українському суспільстві. Західні медіа та дослідницькі установи продовжують ігнорувати той факт, що їхні публікації активно використовуються прокремлівськими інформаційними ресурсами для дезінформації найширшого кола читачів та формування сприятливої громадської думки. Західні медіа часто самі легітимізують інформаційні атаки РФ або ж у спотвореному вигляді використовуються співробітниками кремлівської російської дезінформаційної машини для масового поширення з посиланням на «авторитетне джерело». Як правило, такі матеріали містять багато інформації про плани українських партнерів щодо поставок озброєнь або ж відтермінування таких поставок.

Російська пропагандистська система продовжує використовувати свій класичний набір методів впливу на аудиторію: спотворення фактів, замовчування важливих подій і фактів, «дзеркало» (проекція власних злочинів на інших), цитування заангажованих експертів, «ефект сплячого» тощо.  

Прикметно, що на відміну від попередніх етапів війни російські дезінформаційні ресурси стали значно менше уваги приділяти темі ракетних обстрілів України. Зокрема, тема ракетних і дронових атак на припортову інфраструктуру (склади, зернові термінали, елеватори, навантажувачі) України майже не потрапляє в поле зору мейнстримних медіа росії. Очевидно, це відбувається через те, що від ракетних обстрілів українських міст все частіше зазнає шкоди цивільна інфраструктура. Не згадується також і тема Чорноморської зернової ініціативи, з якої росія вийшла, зірвавши угоду, укладену за посередництва Туреччини та ООН.    


Останні новини з категорії Аналітика

Туристичний сезон 2024: Одеса перед викликами третього літа повномасштабної війни

Про особливості цьогорічного туристичного сезону в Одесі, його принади, проблеми та зусилля їх подолати – в статті Михайла Шабанова
5 липня 2024

Вплив російської пропаганди на дипломатію в спорті в умовах підготовки Олімпійських ігор-2024

Вплив російських ІПСО та пропаганди на спортивну дипломатію аналізує Дмитро Теплов
3 липня 2024

Бізнес Чернігівщини через два роки після звільнення: проблеми і перспективи

Про стан бізнесу у Чернігівській області за два роки після від звільнення регіону від російських окупантів - у статті Миколи Кірєєва та Лари...
27 червня 2024

Нова політична епоха в ПАР: чи стане вона проукраїнською?

Про новий політичний розклад у ПАР, позиції основних партій та чи зміниться позиція ПАР щодо України - аналізує Дзвінка Качур
25 червня 2024