Об'єднана опозиція так і не навчилась робити висновки

Підписана на мітингу спільна Декларація про координацію дій у боротьбі з режимом Януковича мала продемонструвати суспільству, що опозиція і надалі планує  діяти узгоджено та спільно. Проте зміст цієї Декларації, на мій погляд, є загрозливим сигналом про те, що насправді єдності в рядах "Батьківщини", "УДАРу" та "Свободи" бракує. 

Згідно з Декларацією, три партії згодні  підтримати єдиного кандидата  тільки у другому турі майбутніх президентських виборів, якщо виборча система не буде змінена. Незмога висунути єдиного кандидата вже у першому турі свідчить про те, що  власні політичні амбіції лідерів опозиції  є досі дуже серйозною її внутрішньою проблемою. З одного боку, скільки буде кандидатів від Об’єднаної опозиції  у першому турі, навряд чи відіграє роль: у другий тур все одно вийде Віктор Янукович та хтось з опозиційних кандидатів. Це очевидно. Хто саме це буде – самі лідери опозиції вирішили  віддати на розсуд виборців, бо, певно, самі домовитися про це не можуть, і результати соціологічних досліджень їх не переконують.

Але це тільки технологічний бік питання, а є ще психологічний – як на це відреагують виборці. По-перше, виборець бачитиме мінімум дві  виборчі кампанії від лідерів Об’єднаної опозиції, і це його безумовно спантеличить. Пересічний виборець не зрозуміє, в чому логіка висування мінімум двох кандидатів, якщо ця опозиція справді об’єднана і  дбає про єдину мету – перемогу Януковича. Якщо додати до цього, що обов’язково будуть й інші кандидати, які технічно або й справді виступатимуть проти влади, то виборець остаточно може загубиться, хто кого представляє і з якою метою бере участь у виборах. По-друге,  влада обов’язково використає відсутність єдиного кандидата від опозиції у своїй виборчій риториці: вона робитиме акцент на внутрішньому розбраті в опозиції, оскільки та, мовляв,  не спромоглася висунути єдиного кандидата. На виборця, що вагатиметься на межі вибору між опозицією та владою,  така   риторика Партії регіонів скоріше за все подіє. Саме через це опозиція ризикує втратити свій потенційний електорат на Сході і Півдні України з числа а) розчарованих у політиці Партії регіонів та Януковича, зокрема, і б) тих, що визначатиметься з кандидатом в останній момент. Якщо згадати, яку роль для результату Тимошенко на президентських виборах 2010 р. відіграла категорія "проти всіх", то  важливість тих, хто "не визначився" з вибором на майбутніх виборах, має бути очевидною для опозиції. Втім, опозиція знову повторює старі помилки, ігноруючи закони технології політичного успіху.  Принаймні на сьогодні амбіції виглядають важливішими  за  здоровий глузд. Тільки ще більше згортання демократії та утиски, напевно, зможуть  змусити Об’єднану опозицію  змінити своє рішення ближче до 2015 р. Але така стратегія – надто ризикована. 

Фото: Українська правда