Нові санкції проти Росії та випробування Трампа

Конгрес США поступово переходить у наступ. 14 червня, американський Сенат майже одностайно (97 голосів “за” і тільки 2 голоси “проти”) підтримав поправку до законопроекту про розширення санкцій проти Ірану, яка передбачає також посилення вже наявних антиросійських санкцій та помітно обмежує здатність президента країни послаблювати діючі санкції без відповідної згоди на це з боку Конгресу.

У такий жорсткий спосіб американські законодавці відреагували на продовження розгортання скандалу довкола ймовірного втручання Росії у президентську кампанію в їхній країні в 2016 році та неоднозначну поведінку діючого президента США Дональда Трампа на тлі цього скандалу.

Неочікуване відсторонення від посади директора ФБР Джеймса Комі, що донедавна розслідував резонансну справу російського втручання у виборчий процес в Сполучених Штатах, як і свідчення останнього в американському Сенаті стосовно президента, в черговий раз породили цілком виправдані занепокоєння в конгресменів щодо справжніх намірів нової адміністрації Білого дому у її відносинах із Москвою.

Насправді було б надзвичайно дивно, якби справа російського впливу на ключовий виборчий інститут в механізмі американської демократії залишилась непоміченою та не мала б наслідків для Росії.

Процес законодавчого закріплення нових санкційних поправок ще не завершений, оскільки наступним етапом має бути схвалення нового законопроекту з боку Палати представників Конгресу та підписання закону президентом США.

Звісно, президент США може спробувати накласти вето на нову законодавчу ініціативу Конгресу щодо санкцій після голосування в Палаті представників, але існує висока вірогідність того, що це вето конгресмени зможуть ефективно подолати (враховуючи перші ознаки формування двопартійного консенсусу в Конгресі США). Як результат, президент Дональд Трамп цим вето остаточно дискредитує себе в очах американського політикуму, в чому він мабуть аж ніяк не зацікавлений на тлі вже наявних гучних скандалів довкола його персони.

Якщо нові законодавчі поправки будуть затверджені, то це стане чи не найкращим свідченням ефективності функціонування американської міжінституційної системи “стримувань та противаг”. Конгрес в такому разі матиме на руках важливий важіль-запобіжник, покликаний стримувати потенційний авантюризм виконавчої гілки влади в США у зовнішній політики, зокрема, у відносинах із Російською Федерацією.

Фактично адміністрація Трампа у випадку ухвалення законодавчих змін Конгресом буде позбавлена можливості грати “власну гру” із Росією, вдаючись до послаблення чи-то скасування санкцій в рамках сумнівних двосторонніх домовленостей із російським керівництвом.

Для України наявність такого запобіжника в Конгресу США є надзвичайно важливою, оскільки слугує своєрідною гарантією збереження антиросійських санкцій за умови продовження Росією агресивної політики та окупації частини українських територій. Білий дім таким чином не матиме одноосібного мандату для того, аби ухвалювати рішення про скасування чи послаблення санкції щодо Москви без узгодження такої політики із Конгресом.

Звісно, навряд чи варто очікувати, що саме по собі посилення санкцій з боку США підштовхне Кремль до радикальної зміни своєї агресивної політики на українському напрямі. Адже за останні роки функціонування вже діючих санкцій в Росії змогли до певної міри адаптуватись до нового несприятливого для себе економічного режиму. При цьому санкції в нинішньому вигляді, хоч і створюють відчутні економічні перешкоди для російської економіки, все-таки не несуть екзистенційних загроз російському політичному режиму, що також варто враховувати при оцінці перспективи зміни російської політики щодо України.

Разом з тим законодавче закріплення нових санкційних поправок Конгресом може деякою мірою підштовхнути Кремль до перегляду своїх попередніх стратегічних розрахунків щодо можливості домогтися скасування санкцій через двосторонні домовленості на рівні президентів (Путіна та Трампа).

Відтепер в Москві можуть нарешті дійти розуміння того, що політика антиросійських санкцій в США, ймовірно, носитиме довгостроковий характер, а для їх скасування чи послаблення необхідно буде лобіювати свої інтереси вже не тільки в Білому домі, але й в Конгресі, що є значно більш складним, якщо взагалі здійсненним, завданням.

Усвідомлення Кремлем ще більшого звуження простору для маневру з часом може спонукати останній до зміни власної тактики на українському напрямі та збільшення готовності до компромісів заради усунення чи бодай послаблення санкційного режиму. Однак, такий варіант розвитку подій далеко не є гарантованим, якщо враховувати схильність Росії до непередбачуваних зовнішньополітичних кроків, як і вже не раз продемонстровану готовність платити велику ціну за власні міжнародно-політичні авантюри.

Оригінал: Український інтерес