Навіщо китайцям Асад

Рішення китайської влади вислати до Сирії військових радників та надати країні допомогу в підготовці особового складу збройних сил може мати одночасно кілька цілей

Які конкретно, depo.ua розповіли експерти з міжнародної політики.

Китайська допомога Асаду – це те ж саме, що раніше зробив Путін, тобто "підняття ставок" у грі із США, спроба використати цю ситуацію заради торгу з американцями на інших напрямках.

Дії китайської влади також є спробою відновлення престижу всередині самого Китаю. Важливо пам’ятати, що зовсім нещодавно Китай "вчисту" програв суд в Гаазі відносно скель і мілин (а відповідно і шельфу) у Південно-Китайському морі . На цих островах Піднебесна планувала влаштувати свої бази. Протиповітряну оборону, відповідно, обмежити доступ інших флотів у цю акваторію, тому поразка в суді є символічною, і після неї керівництву Китаю потрібно реабілітуватися – тим більше, наближається черговий з'їзд КПК.

Керівництво "східного тигра" переслідувало одночасно три мети. У цього вчинку китайського керівництва є три мети. Перша, але далеко не основна – це військова допомога Асаду. Друга – "торг" із Заходом, щоб добитись преференції у важливих для Китаю регіонах – Кореї, Тайвані, Південно-Китайському морі. Нарешті, третя мета – показати усім, що Піднебесна тепер – глобальний гравець, і з нею треба серйозно рахуватись.

Допомагаючи Асаду, Китай "грає м’язами", показуючи всім, в першу чергу Заходу, що його міжнародні амбіції зростають, і є бажання зайти політично та економічно не лише в Африку, де китайці фактично домінують останні 15 років, а й в Азію, де у них є бажання поборись із тюркськими бойовиками.

Навряд чи влада КНР консультувалась з Росією, приймаючи рішення відносно Сирії. Зараз Росія для Китаю – "молодший брат", незважаючи на гучні заяви Путіна та ситуацію часів СРСР. Адже Путін – в ізоляції, він може тимчасово допомогти Пекіну ресурсами та технологіями, але на дуже невигідній для себе основі. Що ж стосується Асада, то йому все рівно, від кого буде допомога – від Путіна чи Сі Цзіньпіна. Пекін прагне конвертувати економічну міць в геополітичну.

Знов-таки, на Заході іноді забувають, що Китай –не лише виробник ширпортебу, автомобілів та айфонів, а ще й велика держава, що зростає геополітично і увесь час прагне це продемонструвати.

До цього часу Китай поводив себе на Ближньому Сході дуже обережно і напряму ніколи не демонстрував свою позицію. Такі дії свідчать про те, що китайці побачили, хто реально виграє в цій війні, і починають робити ставку на Асада і його армію. Це доволі красномовний сигнал про те, що опозиція програє.

Для режиму Асада це рішення Китаю дуже вигідне, бо їм потрібно, щоб до існуючих гравців долучалися нові. Це створює більші можливості для його легітимності і зміцнює режим. Водночас режим диверсифікує свою залежність від двох-трьох спонсорів. Поки не до кінця зрозуміло, чи справді Китай введе своїх інструкторів до Сирії, чи обмежиться декларацією про наміри.

Важливо те, що Піднебесна не збирається допомагати Асаду якось серйозно, тобто проводити бомбардування, надавати зброю, вона лише позначає свою роль у світі та розв’язанні конфлікту, який тепер, безумовно, ускладниться.

КНР продовжує йти в міжнародній політиці своїм "особливим шляхом" - завжди підтримує легітимні уряди, не ризикує та підтримує статус-кво, не приймаючи ніяких різких змін. Важливий фактор для Китаю – це підтримання власної єдності та внутрішньополітичної стабільності, щоб не дати регіонам приводів для будь-яких вимог до центру", - додав аналітик.

Допомога Асаду була єдиним варіантом участі Пекіна в сирійському конфлікті, адже опозицію Китай не підтримував ніколи, а терористів – тим більше. Цим рішенням, звичайно, кинутий виклик США, що виступають за усунення Асада, і скоріше за все, новий президент продовжить цю лінію.

Пекін "підлив вогню" і в так звану "дугу нестабільності", що простягається від Близького Сходу до Кавказу і звідти аж до Литви. Зараз розхитується Туреччина, що працювала своєрідним "фільтром" від біженців для ЄС і разом із США виступала за зміщення Асада, тобто розв’язання конфлікту явно не наближається.

Безумовно, втручання КНР ускладнить ситуацію в Сирії. Асад є серйозним подразником як для Заходу, так і для поміркованої сирійської опозиції, його усунення значною мірою сприяло б вирішенню конфлікту та зменшенню насильства.

Позиція Китаю, спрямована на створення проблем для зовнішньої політики країн Заходу, стає дедалі очевиднішою. Варто згадати демарш Пекіна на Радбезі 2014 року щодо Криму, неодноразові спільні військово-морські навчання з Росією, допомога китайських корпорацій у будівництві енергомережі через Керченську протоку.

Сі Цзіньпін свідомо йде на конфронтацію, щоб відволікти ресурси Заходу від регіонів, де Пекін має свої інтереси. Про те, що допомога Сирії – відволікаючий маневр, свідчить явна агонія режиму Асада, якому не допоможе ні повернути усю Сирію, ні утримати те, що є ні Китай, ні Росія.

Нагадаємо, китайські військові мають намір вислати до Сирії військових радників та надати країні допомогу в підготовці особового складу збройних сил.