НАТО 3.0: саміт в Анкарі остаточно закріпить за Європою колективне лідерство в Альянсі – Марія Золкіна
НАТО вступає у новий етап свого розвитку, де Сполучені Штати дедалі більше відходять від ролі беззаперечного політичного лідера, а європейські держави змушені брати на себе значно більшу відповідальність за власну безпеку. Про це напередодні саміту НАТО в Анкарі, в інтерв’ю Radіo NV сказала Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.
«Цей саміт буде своєрідним рубіконом не так для підтримки України, як для самої філософії існування НАТО. Тому що цей саміт закріпить остаточно саме за Європою колективне лідерство в Північноатлантичному Альянсі», – наголосила Марія Золкніа.
За її словами, НАТО фактично входить у новий етап своєї історії – з моделлю, в якій одноосібного лідерства Сполучених Штатів більше не буде. Після початку повномасштабної війни саме Вашингтон залишався головним символічним лідером Альянсу. Однак останнім часом США свідомо передають європейським союзникам дедалі більше відповідальності – як за планування безпеки, так і за підтримку України.
«Той шлях, який НАТО пройшло за останній рік – від саміту в Гаазі, від повного шоку, викликаного побоюванням, що Сполучені Штати оголосять про вихід з НАТО, і до саміту в Анкарі, який відбудеться зараз, – це шлях європеїзації Альянсу, коли одноосібного лідера в Альянсі не буде за зрозумілих причин. Ніхто в Європі, по-перше, не тягне на такого лідера, по-друге, ніхто не має бажання бути в авангарді як символічний паротяг в НАТО замість США. Але своєрідне колективне лідерство декількох ключових країн, які збільшили витрати на оборону, які мають політичну вагу впливати на рішення інших країн – членів Альянсу, вмовляти їх політично, голосувати так чи інакше, змінювати їхні позиції – от таке колективне лідерство декількох європейських країн, воно, як на мене, якраз буде закріплено», – поділилася міркуваннями експертка.
Саме тому, на її думку, дедалі частіше використовується поняття «НАТО 3.0».
«Було НАТО часів Холодної війни. Потім – НАТО після завершення Холодної війни. Тепер ми живемо в умовах НАТО 3.0, коли Сполучені Штати відходять убік, а Європа має навчитися брати відповідальність за власну безпеку», – зауважила Марія Золкіна.
Водночас перехід до колективного європейського лідерства створює і нові виклики. Насамперед ідеться про різний рівень готовності країн-членів вкладати кошти в оборону.
«Ті країни, які вже витрачають понад 3,5% ВВП на оборону, природно претендуватимуть на більший політичний вплив. Передусім це Польща та держави Балтії. Водночас ті з європейських лідерів, хто традиційно вважає себе – і, скажемо чесно, досі сприймається багатьма в Європі – тими, хто готовий взяти на себе політичну відповідальність за діяльність НАТО, за коаліцію добровольців, за Рамштайн та за будь-які колективні домовленості, витрачають на оборону незрівнянно менше, і це створює внутрішні диспропорції», – зауважила Марія Золкіна.
Окремим ризиком вона називає можливість поділу Альянсу на держави, які виконують нові оборонні стандарти, і ті, які відстають.
«Ідея Сполучених Штатів поділити НАТО на два табори – тих, хто витрачає 3,5% ВВП на оборону, і тих, хто цього не робить, із різними гарантіями колективної безпеки для кожної групи, – це вже сценарій внутрішнього розділення. Саме такого розвитку подій найбільше чекали б у Москві. Головне зараз – уникнути такого сценарію внутрішньої диференціації та сортування всередині НАТО», – застерігає аналітикиня.
На думку Марії Золкіної, зміни стосуватимуться не лише внутрішнього балансу сил у НАТО, а й формату співпраці України з окремими країнами-членами Альянсу.
«Підтримка України залишатиметься частиною оборонної політики НАТО, але відносини України з окремими країнами, зокрема нордичного поясу, дедалі більше будуватимуться на двосторонній основі або в рамках "нордичної вісімки" – північного поясу Європи та країн Балтії. Це більш регіональний формат, який не передбачає координації всіх зусиль через штаб-квартиру НАТО в Брюсселі», – зазначила вона.
За словами Марії Золкіної, майбутнє Альянсу залежатиме від того, чи зможуть європейські союзники компенсувати відхід США від ролі головного політичного лідера.
«Є внутрішні нерівномірності, але головне, щоб відхід Сполучених Штатів від ролі лідера був компенсований колективним рішенням союзників більше вкладатися в оборону, підтримувати Україну, закуповувати зброю для нових етапів війни, зокрема в контексті загрози з боку Росії. Тоді відхід США від символічного лідерства не розвалюватиме НАТО», – вважає вона.
Водночас Марія Золкіна визнає, що політика адміністрації Дональда Трампа вже дала один беззаперечний результат: європейські країни різко збільшили оборонні бюджети.
«Минулого року країни НАТО в Європі разом із Канадою збільшили оборонні витрати приблизно на 20%. І цього б ніколи не сталося, якби Сполучені Штати не створили відчуття, що Європа залишається сам на сам з Росією», – стверджує вона.
Проте тепер перед європейськими союзниками постає інше завдання – зберегти цей темп без американського політичного тиску. На це впливатимуть і внутрішньополітичні процеси в країнах Європи: вибори, зміни урядів, економічні труднощі та внутрішні дискусії щодо оборонної політики.
«Відхід Сполучених Штатів від символічного лідерства сам по собі не означає послаблення НАТО. Але він вимагатиме від європейських союзників значно більшої політичної єдності, готовності вкладати кошти в оборону і продовжувати підтримку України. Саме від цього залежатиме, наскільки успішною буде нова модель Альянсу», – підсумувала Марія Золкіна.
